Чотири хвилі рейдерства в Україні: що їх спровокувало

Передувало цьому створення у 1994 році системи національного депозитарію та системи обліку прав власності на акції. Ця система передбачала ведення реєстрів власників акцій приватними реєстраторами, які отримали ліцензію на такий вид діяльності. Про це у своїй статті для «Ракурсу» пише адвокат Сергій Ярош.

У 2004 році в законодавстві України відбулися значні зміни. Як наслідок, протягом 2005–2010 років країною прокотилася друга хвиля рейдерства, яке полягало в захопленні нерухомості та підприємств (підприємства вже не обов’язково мали бути акціонерними товариствами). В цей час дуже широко для рейдерських захоплень почали використовуватися неправосудні судові рішення.

Із 2013 року запрацювала Державна реєстраційна служба, одночасно почав діяти новий Державний реєстр речових прав на нерухомість та їх обтяжень. Така система державної реєстрації дозволила взяти ситуацію під контроль влади: без неофіційної згоди керівників реєстраційної служби не лише рейдери і шахраї, а й законні власники часто не могли внести зміни до державного реєстру. Таким чином, без узгодження з владою рейдерські захоплення стали фактично неможливими. Така централізована система призвела до тотальної корумпованості органів Державної реєстраційної служби.

З початком роботи нового реєстру прав на нерухомість була пов’язана третя хвиля рейдерства в країні. Відомості із старого реєстру не переносилися до нового реєстру автоматично, а лише за заявою власника і за певною процедурою. Таким чином, власником об’єкта ставав той, хто першим встигав внести запис до нового реєстру. Значного поширення ця схема отримала навесні 2014 року, коли змінили своїх власників багато квартир у центральній частині Києва, що раніше належали чиновникам Януковича.

У 2015 році з метою усунення корупції у сфері державної реєстрації була проведена ще одна реформа системи державних реєстрів. В січні 2015 року було відкрито публічний доступ до державного реєстру речових прав на нерухомість. Суть проведеної реформи полягала в повній децентралізації реєстраційних процедур — повноваження щодо державної реєстрації були делеговані максимально широкому колу суб’єктів. Наслідком вказаних реформ і стала четверта, поки що остання, хвиля рейдерства, головна ознака якої — масове використання підроблених документів.