Місцеві адміністрації по півроку не дають судам довідок про місце проживання осіб

Відповідно до з ч. 3 ст. 122 ЦПК, інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Як це працює на практиці? Зрозуміло, ніхто й не думає відкривати провадження у справі в триденний строк, як це велить норма ст. 122 ЦПК. Помічник судді спрямовує запит про місце проживання відповідачів до інстанцій, що їх розпливчасто названо «органами реєстрації місця проживання фізичної особи». Про це йдеться у статті на «Ракурсі» під назвою «Кілька слів про цивільно-процесуальні неподобства».

Раніше, коли цим опікувалася Державна міграційна служба, відповіді надходили відносно швидко, приблизно за 10–15 днів. Не три дні, як за законом, але все ж. Зовсім нещодавно провели чергову «реформу» і поклали ці функції на місцеві адміністрації. Тепер у тих випадках, коли потрібно підтвердження про місце проживання для суду або для вчинення нотаріальних оборудок з нерухомістю (про склад мешканців за адресою), — і суди, і нотаріуси змушені чекати щонайменше 30 днів для обробки такого запиту в місцевій адміністрації, як ніби йдеться про розгляд звернення громадян.

Але реальність перевершила всі реформаторські очікування: на умовах анонімності в апараті Святошинського районного суду м. Києва повідомили, що в них зараз вважається за нормальне отримати відповіді на запити, надіслані ще у грудні-січні, хоча вже середина літа.

І все згідно із законом: суд не може почати розглядати справу, не отримавши підтвердження адреси. Але орган, який дає таке підтвердження, не має жодного стосунку до судової системи й не повинен виконувати вимоги ч. 3 ст. 122 ЦПК. Позивач у свою чергу не має права оскаржити таку бездіяльність — не передбачено законом. Виходить замкнуте коло, і теоретично можна припустити, що ваш позов можуть узагалі ніколи не призначити до розгляду — і все відповідно до закону!