Законопроект № 1008 як недовіра ВККСУ

Переобрання діючого складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККСУ) є початком відновлення діяльності найвищого судового органу — Верховного суду України (перейменованого змінами до Конституції на Верховний суд), яка була незаконно припинена 15 грудня 2017 року.

Чи виникала б така ініціатива у президента Володимира Зеленського як автора законопроекту, якби ВККСУ як самостійний державний орган діяла «на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції)? Очевидно, що ні.

Виявилось, що у «безпрецедентній» діяльності ВККСУ під цим невідомим європейській спільноті «брендом», яку безустанно рекламувало керівництво цієї комісії, нічого, крім зловживання посадовим становищем і бездіяльності, немає.

Наслідком цієї «безпрецедентності» стало проведення ВККСУ конкурсу до «новоутвореного» Верховного суду (який до цього часу так і не утворений, а тільки передбачений законом «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII і діє з 15 грудня 2017 року), а не до Верховного суду України (перейменованого змінами до Конституції, згідно із законом №1401-VIII), який здійснював правосуддя з 30 вересня 2016 року і до часу незаконного позбавлення його цього конституційного права з 15 грудня 2017 року. У підсумку держава отримала два верховних суди з двома головами, які понад місяць одночасно були членами Вищої ради юстиції за посадами.

Суспільство від такої діяльності ВККСУ так і не отримало справедливого правосуддя, а більшість суддів усіх судів — від місцевого до верховного — втратили конституційну гарантію незалежності, тобто своєчасного отримання суддівської винагороди у розмірі, визначеному законом №1402-VIII.

Щоб закрити завісу своїх зловживань і професійної некомпетентності, ВККСУ неодноразово намагалась у незаконний і неконституційний спосіб ліквідувати Верховний суд України як конституційний орган через переведення 11 суддів, призначених Верховною Радою безстроково, які нібито не пройшли кваліфікаційного оцінювання, до апеляційних судів чи до «новоутвореного» неконституційного Верховного суду.

Звернення суддів ВСУ з роз’ясненням, що зміни до Конституції щодо правосуддя, які набрали чинності з 30 вересня 2016 року, не передбачали ліквідації ВСУ, не сприймались.

Ще одна проблема з ВККСУ

Проблемі з кваліфоцінюванням суддів після судової реформи 2016 року передувала інша проблема — невиконання ВККСУ закону «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII щодо первинного кваліфікаційного оцінювання суддів ВСУ та вищих судів. Зокрема, у пп. 4 п. 16-1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України йдеться про відповідність займаній посаді судді, якого обрано суддею безстроково, тобто до набрання чинності законом №1401-VIII від 30 вересня 2016 року, що має бути оцінена в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 83 закону №1402-VIII, метою кваліфікаційного оцінювання також є визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Після набрання чинності змінами до Конституції і законом №1402-VIII ВСУ здійснював правосуддя як найвищий судовий орган, а тому судді не звертались до ВККСУ оцінити їх на відповідність займаній посаді судді у ВСУ, оскільки у п. 21 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» закону №1402-VIII законодавець визнав, що кваліфікаційним оцінюванням, яке проводилось за нормами, що діяли до набрання чинності законом №1402-VIII, уже оцінювалась відповідність судді займаній посаді.

Тобто закон №1402-VIII враховував, що ВККСУ завершила процедуру первинного кваліфікаційного оцінювання, яке передбачалось п. 6 Перехідних положень закону №192-VIII, згідно з яким «Вища кваліфікаційна комісія суддів України забезпечує проведення первинного кваліфікаційного оцінювання суддів з метою прийняття рішень щодо можливості здійснення ними правосуддя у відповідних судах: 1) суддів Верховного суду України та вищих спеціалізованих судів — протягом шести місяців з дня набрання чинності цим законом» (тобто законом №192-VIII).

ВККСУ спільно з Національною школою суддів України затвердила програму підвищення кваліфікації суддів ВСУ на виконання вимог закону №192-VIII з проведення первинного кваліфікаційного оцінювання суддів ВСУ, видала суддям сертифікати про його проходження у період з 28 березня 2015 року по 28 вересня 2015 року, однак рішення про визнання суддів ВСУ такими, що пройшли первинне кваліфікаційне оцінювання і відповідають займаній посаді судді Верховного суду як найвищого суду у системі судоустрою України, не прийняла.

На виконання вимог закону №192-VIII судді ВСУ сформували суддівські досьє і здійснювали правосуддя, формуючи правові висновки по справах у всіх юрисдикціях до 15 грудня 2017 року.

Законом України №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» обов’язковість правових висновків у рішеннях Верховного суду України, постановлених ним з 28 березня 2015 року до 15 грудня 2017 року, не скасовано.

Новообрані члени ВККСУ розуміють неконституційність і незаконність формування «новоутвореного» Верховного суду, який діє з 15 грудня 2017 року, а тому відмовляються від прийняття свавільних рішень про переведення суддів ВСУ з неконституційних підстав.

Невиконання ВККСУ вимог закону №192-VIII є складовою конституційної кризи правосуддя в державі з 2016 року не тільки через утворення двох верховних судів, але й через грубі порушення конституційних гарантій суддів.

Згадані обставини не могли пройти повз увагу президента України Володимира Зеленського, і тому це лише частина відповіді, чому законопроектом №1008 ліквідовується склад ВККСУ.