Продажа имущества без ведома собственника: как забрать несуществующий долг или участок на столичной Лаврской

Є сталі схеми, що дають змогу відібрати майно людей, і ці алгоритми зловмисники «обкатують» уже не один десяток років. Квартирні та земельні шахрайства – це, так би мовити, класика жанру. Останніми роками ситуація з шахрайствами ще загострилася через те, що чимало українців виїхало за кордон, рятуючись від війни, і залишило свою власність практично без нагляду.

«Шахраї відстежують квартири, в яких нікого немає, шляхом спостереження за новобудовами і квартирами, в яких не відбувається ремонт. Такі квартири аналізуються на предмет можливого злочинного відчуження і, користуючись простою математикою, – калькуляцією витрат і собівартістю такого питання, злочинці роблять реєстрацію віртуального об’єкта і продають його по заниженій вартості», – розповідає юрист Андрій Писаренко у колонці для «Радіо Свобода».

Найбільш ласими шматками для шахраїв є, по-перше, квартири без нагляду, а по-друге, житло, де мешкають самотні літні люди. Про деякі поширені схеми ми розповімо на конкретних прикладах.

Продав чужу землю і втік за кордон

У Київській області ріелтор, що працював на підприємця, допомагаючи йому купувати та оформляти земельні ділянки, підробив довіреність від його імені та продав землю клієнта на суму більше як 30 мільйонів гривень. Справа пройшла усі суди, включно з Верховним, ріелтора повідомили про підозру у шахрайстві в особливо великих розмірах. Але він… виїхав за кордон і тепер відповідає звідти, мовляв, підприємець брав у нього гроші у борг, тож він просто повернув своє.

Слабкі місця і юридичні шпарини

У 2016 році відбулася реформа Міністерства юстиції, коли право державної реєстрації нерухомого майна набули, крім приватних нотаріусів, будь-які реєстратори, наприклад представники комунальних підприємств.  «Будь-яке комунальне підприємство якоїсь селищної ради має право зареєструвати право власності,  Причому раніше діяв екстериторіальний принцип (реєстратор з Рівненської області міг перереєструвати майно в Києві), зараз це неможливо, але таке було. Вже потім реальний власник має звертатися до адвокатів по правову допомогу, щоб в судовому порядку цю державну реєстрацію скасовувати», – коментує правник Андрій Писаренко.

Раніше реєстрацією займалося сумнозвісне Бюро технічної інвентаризації (БТІ) – із великими чергами, чималими хабпрями, але це хоча би був єдиний орган.

Як свідчить адвокатський досвід, коли нерухомість перереєстровують на сторонню особу без відома власника, то роблять це через створення так званого «віртуального об’єкта». На майно готують пакет підробних документів, які можуть навіть не відповідати реальним технічним характеристикам. Довести у суді, що ви стали жертвою шахраїв, можна практично у будь-якому із таких випадків, але це забирає час, нерви і фінанси.

Сумно, що нотаріуси, які беруть участь у шахрайських схемах, часто виходять сухими з води. Без нотаріусів ці схеми були би неможливими. Притягнути нотаріуса до відповідальності можна, якщо довести, приміром, що він діяв у складі злочинної організації і був пособником колекторів, але це доволі складно підтвердити.

«Золоті» печерські сотки

Про сумну історію ветерана війни Анатолія Георгійовича Муравицького чимало років тому йшлося у телесюжеті ТСН. «Золоті» Печерські пагорби – один з елітних районів столиці, там будують свої палаци найбагатіші громадяни. Але серед ошатних маєтків деінде туляться звичайні будиночки сімей, які споконвіку мешкали на Печерську. Один із таких будинків (і ділянка 10 соток) колись  належали пенсіонеру Анатолію Муравицькому.

Ринкова ціна цих соток – близько півтора мільйони доларів, але Анатолій Георгійович не збирався їх продавати. Аж раптом дізнався, що його землю… продали без нього.

Надійшло повідомлення: Яготинський районний суд Київскоі області видав державний акт на право власності на його землю двом невідомим людям з Яготина. У документах йшлося про те, що Муравицький поміняв свій дім і землю на побутову техніку і дім в Яготині. Тільки от він нічого не підписував і взагалі гадки про це не мав. А на місці його «нового дому» розташований… дитячий садок (працівники якого, до речі, шоковані тим, що їхня будівля визнана через суд власністю якогось київського пенсіонера).  Колектив дитсадка пішов до мерії – там ніхто нічого не знав. Телевізійники ж вирушили до суду. Голова суду повідомив, що йому нічого не відомо з приводу справи, суддя, який розглядав її, перебуває у відпустці, а матеріалів справи… немає в архіві. До того ж, один з двох зловмисників вказав фальшиву адресу, за якою буцімто проживає у Яготині.

Давня історія, яка тоді, чимало років тому, закінчилася добре для законного власника ділянки і будинка. Але виявилося, що це була лише перша спроба. Наступна виявилася не менш винахідливою, із залученням німецького нотаріуса, якого, відповідно до офіційних документів, ніколи не існувало на білому світі. Але наслідки «завіреної» ним довіреності, виданої на особу, яку власник ніколи не знав, не дають реалізувати своє право власності на майно його законним нащадкам ось уже майже 7 років. Втім, вони налаштовані боротися до перемоги, добитися справедливості і вивести на чисту воду представників компетентних органів та суддів, які впродовж років всіляко сприяли зловмисникам у гідній екранізації  справі, яка почалася з фальшивої довіреності неіснуючого німецького нотаріуса.