Дело бизнесмена в Верховном суде: противоречивое поведение и прецедентное решение ради $135 тысяч

18 вересня Касаційний господарський суд у складі Верховного суду має поставити крапку у тривалій та резонансній справі бізнесмена Олександра Громика, оголосивши своє рішення.

Як усе почалося

Громико уклав договір агентських послуг з агентом для продажу об’єкта нерухомості, що належав його компанії. Агент виконав усі умови договору: знайшов кількох потенційних покупців, угода купівлі-продажу об’єкта відбулася, а бізнесмен отримав кошти від продажу. Це підтверджують матеріали справи.

Важливо, що договір з агентом бізнесмен уклав від власного імені. Також за договором він особисто сплатив агенту $135 тис. після отримання послуг у повному обсязі. Однак через півроку після цього Олександр вирішив повернути сплачені кошти назад. Для тиску на агента він спершу звернувся до правоохоронців, заявивши про «шахрайство» та приховавши факт існування підписаного ним договору. Коли ж під час слідчих дій було встановлено, що договірні відносини існують, а кошти передані саме на підставі договору агентських послуг, бізнесмен одразу подав позов до суду про визнання цього договору недійсним.

У позові він визнав, що договір таки підписував, але заявив, що підписав його нібито не від власного імені, а від імені третьої особи — його компанії, яка насправді ніколи не була ні стороною договору, ні платником за ним, ні учасником чи стороною справи. Це й було використано як аргумент для визнання договору недійсним — він заявив про перевищення власних повноважень.

Рішення ВС

Попри те, що договір був укладений від власного імені Олександра, а не від його компанії, Верховний суд визнав договір недійсним. Він послався на відсутність у бізнесмена повноважень діяти від імені компанії, яка навіть не заявляла про порушення своїх прав і не була ні стороною договору, ні платником за ним, ні третьою особою у спорі.

Це судове рішення ВС створило небезпечний прецедент: виявилося можливим підписати договір від власного імені, отримати вигоду, сплатити кошти, а згодом оскаржити угоду, посилаючись на «порушення прав третьої особи» — навіть без її участі у процесі чи підпису на договорі. Докладніше: Безпрецедентне право і прецеденти від касаційної інстанції.

Ще один суперечливий момент — заяви самого Олександра. Спершу він наполягав, що взагалі не підписував агентський договір у редакції, яку розглядав суд, а мав зовсім інший документ — чи то про оренду, чи то про ремонт. Таким аргументом бізнесмен намагався створити враження у суду про «недійсність» договору: мовляв, цей документ він не підписував, а підписав якийсь інший. Водночас свою версію договору він так і не надав, попри ухвалу суду витребувати цей фантомний документ.

Однак така лінія тверджень обернулася для бізнесмена зворотнім ефектом: у підсумку Верховний суд визнав договір недійсним, але при цьому залишилося невстановленим, за яким саме документом були передані кошти. Коли ж ця теза почала працювати проти Олександра, він знову кардинально змінив показання на протилежні.

Другий позов: гроші назад

Після визнання агентського договору недійсним Громико подав новий позов — цього разу з вимогою стягнути на свою користь $135 тис., виплачених агенту, у порядку реституції. Показово, що тут він уже чомусь не згадує свою компанію, від імені якої нібито не мав повноважень діяти: гроші бізнесмен вимагає повернути саме собі, особисто.

Щоб «обійти» позицію Верховного суду про те, що не було встановлено, за яким саме договором передавалися кошти, Олександр знову змінив версію і почав стверджувати, що підписував саме той договір, який суд раніше визнав недійсним і існування якого він до цього категорично заперечував. Водночас Олександр відмовляється компенсувати вартість фактично отриманих послуг, попри пряму вимогу закону про подвійну реституцію. Логіка очевидна: у такий спосіб бізнесмен намагається домогтися стягнення коштів саме на свою користь, уникаючи будь-яких зустрічних зобов’язань.

Позиція апеляції

Апеляційний суд, детально вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що місцевий господарський суд помилково задовольнив вимогу про стягнення $135 тис. на користь Олександра, оскільки його висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Це й стало підставою для скасування попереднього рішення першої інстанції.

Оновлені ж свідчення Громика у касаційній скарзі — про те, що він ніколи не заперечував існування саме визнаного недійсним агентського договору — прямо суперечать його попереднім заявам та показанням, зафіксованим у матеріалах справи. Так само й твердження про порушення його прав апеляційним судом виглядають безпідставними та недостовірними.

Що далі

Тепер справа знову у Верховному суді - №910/8328/23 (910/7963/24). 

Докладніше: Спроба номер два: Верховний суд знову розгляне справу Громика

18 вересня колегії суддів ВС належить оцінити і вирішити:

• наскільки допустимими є змінені свідчення і позиція Громика,

• чи законно повертати кошти в порядку реституції у зв’язку з визнанням недійсним агентського договору, якщо сам бізнесмен раніше взагалі заперечував існування договору саме в цій редакції,

• як застосовувати закон про подвійну реституцію за статтею 216 ЦКУ, адже якщо агент повертає отримані кошти за вже надані ним в повному обсязі послуги, то й Громико зобов’язаний відшкодувати їхню вартість, оскільки фактично скористався цими послугами та отримав від них вигоду.