Суд запретил партию Мураева, которого разведка Британии называла российским гауляйтером Украины

Суд у Львові 14 червня ухвалив рішення заборонити партію «Наші». Її головою є колишній народний депутат Євген Мураєв.

Про це рішення Восьмого апеляційного суду Львова повідомив рух «Чесно» із посиланням на представницю Міністерства юстиції, яка була присутня на засіданні суду.

Майно партії «Наші» та всіх її організацій, згідно з рішенням суду, передається державі. Саме рішення може бути оскаржене у Верховному суді.

Хто такий Мураєв

Розвідка Великої Британії стверджувала на початку 2022 року, що саме українського політика Мураєва росія хоче зробити новим керівником уряду України, змістивши чинну владу.

Ім’я ексдепутата та власника телеканалу «НАШ» Євгенія Мураєва, якого в українських ЗМІ називають проросійським, гучно прозвучало на весь світ 23 січня.

У цей день міністерство закордонних справ Британії заявило, начебто британські спецслужби дізналися про план Кремля змістити владу в Україні.

Мураєв згодом сказав, що йому вже чотири роки як заборонено в’їзд в росію, а сам він має зовсім інше бачення майбутнього України, аніж Москва.

Водночас в Україні Мураєва важко назвали політиком першого ешелону, а його політичні амбіції поки що не знаходять широкої підтримки у земляків.

45-річний Мураєв в політиці вже понад 15 років. Але його важко назвати топовим політиком.

Він починав кар'єру на Харківщині в місцевих органах влади в 2006 році. Невдовзі долучився до Партії регіонів, лідером якої був екс-президент Віктор Янукович. Під прапором «регіоналів» у 2012 році він вперше обрався депутатом Верховної Ради.

Після Євромайдану в 2014 році Мураєв знову став депутатом, цього разу від фракції «Опозиційний блок», яка утворилася на уламках Партії регіонів.

Напередодні останніх парламентських виборів партія «розкололася». Соратник Мураєва Вадим Рабінович, з яким вони разом очолювали партію «За життя», об'єднався з кумом путіна Віктором Медведчуком.

Їхня новостворена спільна політсила «Опозиційна платформа — За життя» успішно консолідувала довкола себе умовний проросійський електорат та отримала на виборах 2019 року 13% голосів виборців.

Мураєв таке об'єднання не підтримав. Він зі скандалом вийшов з партії, звинувативши партнерів в рейдерстві.

Він також заявляв, що саме Медведчук стояв за тим, щоб його внесли в санкційний список росії в 2018 році.

Згодом Мураєв спробував піти у власне «велике плавання». Він заснував нову політсилу «Наші» та навіть балотувався в президенти на виборах 2019 року.

Але через мізерний рейтинг зняв кандидатуру на користь іншого екс-регіонала Олександра Вілкула, який також видатних результатів не продемонстрував.

Разом з Вілкулом Мураєв спробував пройти до парламенту в 2019 році, але за списки їхньої партії проголосували лише 3% виборців.

Останнім часом Мурава здебільшого можна було побачити в ефірі його інформаційного телеканалу «НАШ», де він охоче критикував владу та коментував найрізноманітніші питання українського та світового порядку денного.

У лютому «Наш» також закрили відповідно до рішення РНБО.

У 2018 році в одному з інтерв’ю Мураєв назвав «терористом» українського режисера з Криму Олега Сенцова, який п’ять років провів в російській в’язниці, став лауреатом премії Сахарова та на захист якого стала демократична спільнота.

Мураєв регулярно наражався на критику через риторику, більше властиву російському центральному телебаченню. Він стверджував, що Євромайдан був «державним переворотом», а військові дії на Донбасі — це «громадянський конфлікт», до якого рф не має відношення. Партія Мураєва «Наші» — вже четверта заборонена проросійська партія.

«Ракурс» повідомляв, що раніше суд заборонив партію «Справедливість та розвиток», «Опозиційний блок» та «Соціалісти».

14 травня президент Володимир Зеленський підписав закон про заборону проросійських політичних партій. Закон розширює перелік підстав для заборони політичної партії через суд. Серед підстав, зокрема — виправдання, визнання правомірним, заперечення збройної агресії проти України, у тому числі шляхом подання збройної агресії росії проти України як внутрішнього конфлікту чи громадянської війни.