«Довженко-центр» оголосив, що не коритиметься Держкіно. Раніше це відомство призначило у кіноцентр тимчасового менеджера, яка, вірогідно, є директоркою кінологічного центру.
.
Колектив «Довженко-Центру» звинуватив Держкіно у рейдерському захопленні й назвав новопризначену менеджерку «антикризовим гауляйтером».
Колектив «Довженко-Центру» не згоден з діями Держкіно, не визнає процедуру призначення нового керівника та чинитиме спротив наказам і діям, що несуть загрозу
цілісності інституції, колекції і команди, — йдеться у заяві установи.
Напередодні Держкіно відсторонило директорку «Довженко-Центру» Олену Гончарук. Це пояснили невтішними результатами аудиту.
Центр фактично не працює (виробництво кількох десятків фільмокопій є меншим ніж 0,01% від виробничих потужностей), статутну діяльність не виконує, натомість здає 90% державних приміщень
в оренду, від чого і отримує дохід (хоч за Статутом є неприбутковим підприємством), — заявляє Держкіно.
Ці звинувачення «Довженко-Центр» називає безпідставними.
Замість Гончарук Держкіно призначило тимчасовою менджеркою центру Юлію Романівну Каждан. За даними YouControl, людина з таким іменем керує, зокрема, кінологічним центром.
«Хмарочос» пише, що з цього приводу соцмережі 2 листопада заповнили каламбури: і кінознавство, і кінологія походять від подібних за звучанням грецьких слів — кінео
(рух) та кіон (собака).
Торік, коли відбувався конкурс на посаду директорка «Довженко-Центру», серед претендентів був власник Рязанського кінного заводу.
Мінкульт передав Центр Довженка в управління Держкіно в січні 2022 року. Цьому передувала низка конфліктів між міністерством і Центром. У серпні Держкіно оголосило, що
«Довженко-Центр» розділять на три різні установи. Петиція проти «реорганізації» набрала понад 25 тисяч голосів, однак уряд відреагував на неї, повторивши тези Держкіно.
«Довженко-Центр» подав до суду на Держкіно з вимогою скасувати наказ про «реорганізацію». Підготовче засідання призначено на кінець листопада.
Історія питання
До 2006 року майже всі фільми в українських кінотеатрах дублювалися виключно російською мовою і мало хто міг уявити, що дубляж українською можливий. До 2014 року
українські фільми в кінопрокаті були рідкістю, а тепер вони — серед лідерів прокату. І всього лише кілька років тому в Києві активно заявила про себе кіноінституція,
метою якої є зберігання та популяризація українського кіно — «Довженко-Центр».
Національний центр Олександра Довженка або «Довженко-Центр» — це державний фільмофонд, найбільший кіноархів України, заснований у 1994 році. Тут зберігається понад шість тисяч
українських та іноземних фільмів. У часи СРСР фонд розміщувався на території єдиної української і найбільшої в Європі Київської кінокопіювальної фабрики.
Сьогодні ж Центр складається з фільмосховища, музею кіно, кінокопіювальної лабораторії, кіноархіву, медіатеки та перформативного майданчика. Основне завдання
«Довженко-Центру» — зберігати та популяризувати національне кіно. А з 2015 року розпочалася трансформація будівлі Центру в публічний простір. Тепер це платформа для
проведення мистецьких заходів і культурний хаб.
