На концерте в Москве дети из Мариуполя благодарили армию рф за спасение — у двух из них россияне убили мать

22 лютого на провоєнному пропагандистському мітингу-концерті у «Лужниках» виступив доброволець із Челябінська Юрій Гагарін із позивним Ангелом.

Його представили як рятувальника 367 дітей із Маріуполя. Деякі з цих дітей буцімто були на сцені та дякували йому. Ці діти не актори: вони справді пережили блокаду та окупацію Маріуполя. Видання «Важливі історії» розповіло, як російська пропаганда використала неповнолітніх українців, і через що їм довелося пройти в окупованому російськими військовими Маріуполі.

15-річна Аня Науменко 22 лютого зі сцени у «Лужниках» сказала:

Дякую дядькові Юрі за те, що він мене, мою сестру та сотні тисяч дітей врятував із Маріуполя.

На сцені стояла молодша сестра Кароліна — вона від гучних звуків затуляла вуха. Гагарін відповів:

Діти Донбасу, діти Маріуполя — це наші діти, і ми, російська армія, зобов’язані захистити цей народ і цих дітей.

Аня Науменко та її сестра справді родом із Маріуполя. Десять місяців тому під час окупації міста маму дівчаток вбило уламками.

Ольга Науменко народила Аню першою, після неї народилася Кароліна та молодший син Данило. Аня була старшою у сім’ї, але дитинство вона провела у дитячому будинку: у соціальних мережах на сторінках її вихователів можна знайти фотографії дівчинки в закладі до 2015 року, після чого Ольга забрала Аню додому.

За словами знайомих сім’ї, в Ольги регулярно вилучали дітей, але потім повертали.

Мати вела асоціальний спосіб життя, і, як мені відомо, дітей у неї іноді забирали, — згадує у розмові з «Важливими історіями» мешканка Маріуполя, дочка якої навчалася у школі із середньою донькою Ольги. — Але в той же час Аня була дуже вихованою дівчинкою, спокійною і завжди доглядала молодших сестричок і братик.

Коли почалася війна, родина Науменко — Ольга з її громадянським чоловіком Артуром та діти Аня, Кароліна та Даня — спочатку ховалися від обстрілів у Лівобережному центрі культури (колишній ПК будівельників), а потім у будівлі Лівобережної адміністрації (райвиконкому).

Дівчинка Аня разом із чоловіками під бомбардуваннями бігала до [магазину] АТБ за продуктами. За дітьми стежили всі, окрім мами, — згадує мешканка Маріуполя Катерина, яка перебувала з ними у підвалі.

Про умови у притулку у будівлі райвиконкому згадує чоловік, який був там одночасно з Науменком:

У сусідньому з нами приміщенні жили багатодітні жінки, дуже маргінальні, у кожної три-чотири дитини, діти не доглянуті, могли босоніж ходити. До нас приходив Артур на прізвисько Кощій, він працював у 4-й лікарні. Як надалі виявилося, одна з цих жінок — мати дітей Артура. Артур приїжджав до нас і допомагав заряджати телефони — збирав із нас усі телефони та відвозив до лікарні, де був генератор. Якоїсь їжі своїм дітям підвозив, крутився як міг, я про нього позитивно відгукуюся.

Ольга загинула на початку квітня — вона, як стверджують очевидці, «вибігла за цигарками», і її вбило осколками неподалік 4-ї лікарні. Її поховали просто на території лікарні. Це підтверджується повідомленням у телеграм-каналі про загиблих у Маріуполі від 16 квітня.

Вікторія, яка з сім'єю Науменка була у притулку, згадує:

Нас усіх, не питаючи, вивезли на евакуацію. Дітей забрав Артур, що далі, на жаль, не знаю.

Також у телеграм-каналах можна знайти ще одне повідомлення про те, що Артур дітей забрав. Вони начебто з усіма тоді виїхали до Безіменного (село на Донеччині). Де зараз Артур, його родичі не знають.

На сцені в московських «Лужниках» «Важливі історії» змогли ідентифікувати лише Аню та Кароліну, де знаходиться Данило — невідомо. В одній із соціальних мереж в Ані місцем проживання значиться підмосковне село Нікітське, але двоє підлітків із Маріуполя повідомили «Важливим історіям», що Аня навчається з ними в Маріуполі, а поїхала лише «на тиждень». Два місяці тому Аня опублікувала сумне відео за підписом «Мама. Я хочу до тебе».

Костя Ващишин, який стояв на сцені у чорній шапці та сірій куртці (тримає військового Гагаріна за ліве плече), зі своїми батьками ховався від обстрілів у тих же місцях, де й родина Науменка: спочатку у ПК будівельників, потім в адміністрації Лівобережного району. На щастя, вся родина — 37-річні Ігор та Христина та їх 10-річний син Костя — вижила.