Друга Медведчука и руководителя администрации Януковича отзовут из оборонного комитета Рады (ДОКУМЕНТ)

Сергія Льовочкіна, який був серед лідерів проросійської ОПЗЖ, а колись керував Адміністрацією президента-втікача Януковича, через рік повномасштабного вторгнення рф нарешті відкличуть з Комітету ВРУ з питань безпеки та оборони.

Проект постанови Верховної Ради за підписом одного з лідерів «Слуги народу» Давіда Арахамії опублікував в Телеграм нардеп Ярослав Железняк.

Відповідну постанову вже внесли в Раду.

Льовочкін має не відвідував засідання парламенту після 24 лютого 2022 року. У липні минулого року він відвідав Україну вперше від початку повномасштабного вторгнення російських військ, але згодом знов залишив країну.

Цей народний депутат, який досі публічно не виступив із засудженням агресії рф, залишив Україну ще 10 лютого і, ймовірно, проживає на родинній віллі на півдні Франції, разом із сестрою, народною депутаткою Юлією Льовочкіною, яка склала мандат.

Льовочкін — один із найбагатших українських політиків, які зберігали суттєвий вплив на державне управління за різної влади, зник з інформаційного простору. Зважаючи на воєнний стан в Україні та оголошену мобілізацію, вірогідно, виїхати за межі країни на той момент 49-річному Льовочкіну допоміг статус народного депутата.

Льовочкін у 2019 році обраний народним депутатом 9 скликання від партії «Опозиційна платформа — За життя» № 5 у списку як член партії. Він був членом однойменної фракції і працював у Комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

Також він профінансував партію «ОПЗЖ» на 1,6 млн грн.

CNN писало, що Льовочкін і Рінат Ахметов переказували гроші екс-голові передвиборчої кампанії президента США Дональда Трампа Полу Манафорту.

У 2018 році Льовочкіна виключили із фракції Опоблоку. Це сталося після того, як він та Юрій Бойко підписали угоду про співпрацю з партією «За життя» на президентських та парламентських виборах. Партія «Опоблок» розцінила це як зраду і виключила Льовочкіна та Бойка з партії.

Льовочкін був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.

У 2017 році САП порушила справу за фактом можливого незаконного збагачення. Льовочкін задекларував 8 млн грн доходів за 2016 рік. 5 млн з цієї суми, як зазначено в декларації, депутат позичив у своєї матері.

Також МВС прокоментували, що Льовочкін мав у власності акції компанії на суму, що у понад 7 тис. разів перевищувало його офіційно задекларовані доходи за попередні три роки.

У 2016 році журналістським розслідуванням було встановлено, що Льовочкін причетний до приватизації Укртелекому без конкурентів. Тоді ж з’явилися докази причетності Льовочкіна до скандального газового посередника RosUkrEnergo, власниками якої разом із російською групою «Газпромбанк» (а згодом і «Газпромом») були Дмитро Фірташ та Іван Фурсін.

Також стало відомо, що Льовочкін має незадекларовану віллу на узбережжі Франції, яку оформлено на данську компанію.

Того ж року Льовочкін відкрив проросійський блог на французькому Huffington Post, в якому заявив, що «встановленню миру на Донбасі заважає виключно позиція України». Розв’язання проблеми він бачив лише у неодмінному виконанні Україною Мінських угод -2.

Наприкінці року Аваков заявив, що розігнати Майдан наказав Льовочкін, але той назвав цю заяву провокацією.

У 2015 році ГПУ розслідувала факт фінансування тероризму компанією, яка належала олігарху Дмитру Фірташу і Сергію Льовочкіну.

Під час розслідування встановлено, що підконтрольне ним GDF MEDIA LIMITED здійснили перерахування ста мільйонів доларів США на користь ВАТ «Перший канал» (рф) в якості оплати за удаваний правочин з придбання 29 відсотків акцій ПрАТ «Телеканал Інтер».

Також журналісти виявили у лісах Київщини забудову сім’ї Льовочкіних, під яку здійснювалася вирубка лісу.

У 2014 році створив «Партію розвитку України», яка влилась до «Опозиційного блоку». Того ж року відкрив власний фонд «Нова Україна» для фінансування проектів недержавних інститутів і аналітичних центрів, а також аналітичний центр «Інститут стратегічних досліджень «Нова Україна».

Того ж року Льовочкін став народним депутатом за списками Опоблоку (№ 12 у списку) у ВР 8-го скликання. Член Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони. Був заступником голови фракції «Опозиційного блоку», членом Політвиконкому та Політради партії. Був прогульником пленарних засідань.

Також журналісти встановили, що з 2010 по 2013 приватні літаки Льовочкіна та Юрія Бойко літали за державні кошти, Нафтогаз щороку витрачав на це 5 мільйонів гривень.

У 2013 році подав у відставку, після розгону студентів на Майдані «Беркутом», але Янукович її не прийняв.

Не відобразив у своїй декларації придбання 20% акцій медіагрупи «Інтер».

У 2010 році був одним із керівників передвиборчого штабу Віктора Януковича. Після його перемоги очолював Адміністрацію президента до 2014 року. Пізніше став радником президента.

У 2008 році став заступником голови Партії регіонів.

У 2007 році був обраний народним депутатом шостого скликання від Партії регіонів під № 46 у списку як член партії. Був заступником голови фракції Партії регіонів. Член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

У 2006 році брав участь у виборах до парламенту за списком Народного блоку Литвина № 13.