На Волыни в УПЦ МП закончилась аренда 1000-летнего собора

В УПЦ МП закінчився договір оренди Успенського собору у Володимирі, але настоятель храму відмовляється його покидати.

У соборі 1 липня зібрали вірян та правлять молебень, щоб їх не вигнали з храму. Настоятель відмовився підписувати висновок комісії і не збирається залишати собор, пише БУГ.

На місце прибули працівники Державного історико-культурного заповідника «Стародавній Володимир» та правоохоронці.

Комісія покинула собор, відмовившись давати коментар журналістам.

Що відомо про Успенський собор

Храм збудований за часів волинського князя Мстислава II Ізяславича у 1160 році. Стіни храму гармонійно розчленовані арками на півколонках; мав фрескові розписи; перебудований у XVIII столітті.

Тут молилися князі, просячи благословення небес для успішних походів, благали у Господа захисту від татаро-монгольської навали, у криптах цього храму знаходили свій вічний спокій. Успенський собор — найдавніша пам’ятка Волині з домонгольських часів. Збудований він у середині XII ст. князем Мстиславом Ізяславичем — правнуком Володимира Мономаха. Тому містяни жителі здавна називають його Мстиславовим храмом.

Упродовж багатьох віків собор був «отчим» храмом, тобто усипальницею волинсько-галицьких князів. В його стінах знайшли вічний спочинок князь Мстислав Ізяславич — фундатор церкви, князі Василько Романович та Володимир Василькович — брат і племінник короля Данила Галицького. Також в соборі поховані представники знаті та духовенства Волинського краю.

В давні часи Успенський собор був не лише головною святинею Волині, але й осередком культури та освіти. При храмі діяла приходська школа, художня майстерня. Тут укладалися міждержавні угоди, на знак дотримання яких правителі присягали на Євангелії. В соборі коронувалися та вінчалися князі. Найімовірніше, саму тут писалася волинська частина Галицько-Волинського літопису.

У давнину стіни собору, було вкрито фресками — малюнками, які виконувалися мінеральною фарбою по стінах і мокрій штукатурці. Тут ще й досі зберігається якісна акустика завдяки глиняним глечикам-голосникам (резонаторам), які замуровані у стінах та склепінні храму.

У часи монголо-татарського нашестя (1241 року) міцні стіни Успенського собору стали останнім захистом для оборонців міста і мирних жителів. Як свідчить літописець, після відходу орди у Володимирі не залишилося живих людей, а церква була заповнена трупами.

Собор береже не лише пам’ять про князів, але й чимало давніх пам’яток. Серед них стародавня пам`ятка сакрального живопису — хрест із Розп`яттям XV ст. Місцева легенда розповідає, що саме з цього хреста зійшла іскра на майбутнього святого греко-католицької церква Івана (Йосафата) Кунцевича. А прихожани собору переконані, що біля нього відчувається особлива духовна атмосфера.