Дикая природа наблюдает за людьми — ученые

Дикі тварини реагують не лише на те, як люди змінюють їхні середовища існування, а й на саму присутність людей — і часом це відбувається у несподіваний спосіб.

Навіть невеликі зміни в тому, як люди переміщуються в навколишньому середовищі, можуть суттєво вплинути на поведінку тварин. Це встановило нове дослідження учених з Єльського центру біорізноманіття та глобальних змін (США), повідомляє видання EurekAlert.

На тварин впливає як безпосередня присутність людини, так і спричинені нею зміни у фізичному середовищі, такі як сільське господарство та урбанізація, — наголошують учені.

Таким чином, для захисту дикої природи природоохоронці повинні враховувати не лише стан середовища існування, а й те, де і коли люди фізично присутні.

У межах дослідження учені використали GPS-пристрої для відстеження 37 видів (22 птахів та 15 ссавців) по всій території США:

• серед ссавців були білохвостий олень, вовки, койоти, єноти, скунси та деякі види «великих котів»;
• серед птахів були великі види, такі як грифи, яструби, качки, журавлі та лелеки.

Загалом дослідники зібрали близько 11,8 млн точок місцезнаходження від понад 4,5 тис. тварин. Також учені використали дані мобільних телефонів у поєднанні з супутниковими вимірами порушення природного середовища проживання людиною, щоб дослідити, як обидва ці аспекти людської поведінки впливають на переміщення тварин та використання ними природного середовища.

Зазначається, що проведення такого дослідження стало можливим через пандемію коронавірусу.

Карантинні обмеження через COVID-19 кардинально змінили схеми переміщення людей, що дозволило дослідникам вивчити відмінності в їх присутності у 2019 та 2020 роках, — вказано у статті. — Це дало змогу дослідникам відокремити вплив присутності людей на поведінку тварин від довгострокових змін ландшафту, таких як урбанізація та сільське господарство.

Дослідники виміряли простір, який використовували тварини, та різноманітність середовищ існування, які вони займали, а потім застосували статистичні моделі, щоб пов’язати ці форми поведінки з діяльністю людей та умовами навколишнього середовища. Результати показали, що:

• понад 65% видів змінили свою поведінку залежно від присутності людей, і що ця присутність людей, як правило, мала найбільше значення в менш розвинених, природних середовищах;
• але різні види реагували по-різному. Багато хто зменшив простір, який вони використовували, ймовірно, щоб уникнути людей, але інші мали протилежну реакцію. Наприклад, сірі вовки розширили ареал свого проживання, ймовірно, віддаляючись далі від людей. Ворони також охоплювали більші території, скоріш за все, користуючись джерелами їжі, пов’язаними з діяльністю людини, тоді як койоти, як правило, обмежували свої пересування;
• окремі тварини можуть змінювати свою поведінку з року в рік, демонструючи певну гнучкість у відповідь на зміни в діяльності людини.

Втрата середовища існування є основною причиною втрати біорізноманіття, але, як ми показуємо, безпосереднє використання людиною ландшафту — скажімо, для відпочинку — також впливає на цей ефект, — зазначають учені. — Залежно від якості середовища, що залишилося, тварини змінюють свою поведінку, що або посилює, або послаблює негативні наслідки втрати середовища існування.

Тож, окрім збереження середовища існування, зусилля з умілого управління часом та інтенсивністю людської діяльності — такі як обмеження руху транспорту в ключові періоди або зменшення порушень у чутливих середовищах існування — можуть сприяти співіснуванню дикої природи та людей.

Передові технології, використані в цьому дослідженні, дозволяють нам побачити з безпрецедентною деталізацією, наскільки насправді різноманітними є реакції диких тварин на діяльність людини, — наголошують учені. — Це означає, що стратегії збереження природи мають бути дуже цілеспрямованими, а не універсальними.

Джерело: EurekAlert