Солодка вода як джерело небезпечних хвороб

Сьогодні газовані напої — це повністю синтетичні продукти. Солодка вода містить ароматизатори, консерванти, барвники — усі вони шкідливі для здоров’я, особливо маленьких дітей. Тому медики радять батькам не давати цих напоїв дітям до трьох років. А все тому, що консерванти можуть негативно вплинути на розвиток дитини і навіть спричинити нестабільність психіки.

Але не варто думати, що після того, як дитині виповниться три роки, вживання цих напоїв перестане шкодити її організму. Навіть у дітей старшого віку шипучки можуть викликати ангіну. І питання тут не в тому, що нинішнє підростаюче покоління так би мовити тепличне, справа в самій солодкій воді, яка насичена двоокисом вуглецю не лише для утворення бульбашок. В напоях СО2 використовують як консервант, також ця добавка захищає від появи грибків та мікробів. Інколи, додаючи двоокис вуглецю, виробники керуються принципом чим більше, тим краще. В результаті при перевірці напоїв в деяких партіях експерти виявляють перевищення за вмістом двоокису вуглецю та рівню кислотності pH.

На їхню думку, такою рідиною добре мити чайники або знищувати шкідників на городах, натомість дитячий організм, передовсім горло, не витримує атаки газом, тому й починає боліти. Цей солодкий коктейль не лише провокує запалення горла, а й непомітно роз’їдає стравохід. Гастрити та інші хронічні захворювання кишково-шлункового тракту виникають внаслідок постійного вживання солодких газованих напоїв.

Сумнівна користь

Солодкі газовані напої люблять як дорослі, так і діти. А все тому, що реклама невпинно переконує, що лише газованка зможе втамувати спрагу, до того ж вона неймовірно смачна. Для більшої переконливості її користі з екранів телевізорів леді в білих халатах, які зазвичай не мають жодного стосунку до медицини, переконують нас у тому, що такі напої можуть бути ще й корисними, оскільки у своєму складі містять сік. Щоправда, у складі сік значиться чи не останнім у переліку. А це свідчить про те, що його в напої найменше.

Відповідно до державного стандарту «Напої безалкогольні. Загальні технічні умови» (4069–2002) розрізняють 8 груп безалкогольних напоїв: соковмісні (з вмістом соку від 1% до 9,9%), сокові (з вмістом соку від 10% до 40%), а також на ароматизаторах з використанням ароматичних основ, емульсій та інших компонентів. Державним стандартом передбачено виготовлення напоїв з використанням зернової сировини і продуктів її переробки, ще є напої бродіння (ферментовані), виготовлені шляхом незавершеного молочнокислого і супутнього йому спиртового бродіння, напої спеціального призначення та штучно мінералізовані води.

«Якщо у складі напою менше 10% натурального соку або його сиропу, то стандарт (4069–2002) суворо забороняє в назві продукту використовувати найменування натуральних фруктів, плодів та ягід, — наголошує керівник Київського міськобласного центру захисту споживачів, якості та безпеки продукції Роксолана Цірук. — Хоч, звісно, навіть чесно витримані 10% сиропу чи 1–3% соку у соковмісних напоях навряд чи зроблять продукт корисним, якщо окрім них у складі ще є безліч речовин синтетичного походження. Наприклад, консервант бензоат натрію (він же Е211), бензойну кислоту Е210 і бензоат калію Е212 додають як протигрибковий та бактерицидний засіб, що дозволяє збільшити термін придатності харчових продуктів у кілька разів. Ці речовини хоч і дозволені в багатьох країнах до використання в харчовій промисловості, зокрема й у нас, проте коли вони вступають в реакцію з вітаміном С, то утворюють бензол, який є канцерогенною речовиною. Також вони мають здатність знищувати всі бактерії, в тому числі й корисні, порушуючи мікрофлору кишківника».

Натомість повірити в те, що ми п’ємо щось, наприклад, апельсинове, яблучне чи вишневе, нам допомагають ароматизатори, які інколи виготовляють на рослинній основі, але здебільшого вони мають синтетичне походження.

Яскрава небезпека

Для того аби надати напоям привабливого вигляду, виробники використовують барвники. І скільки б не говорилось про їхню шкоду для організму, споживач хоче, аби напій зі смаком апельсину був не прозорим, а яскраво-помаранчевим.

Барвники, які використовують у напоях, бувають натуральні і штучні. Найбільш розповсюдженим із натуральних барвників є цукровий колер — Е150, тобто палений цукор. Перелік штучних барвників набагато ширший, а їх собівартість істотно нижча за натуральні. Щоправда, в цьому переліку немає жодного абсолютно безпечного.

Дуже обережно потрібно ставитись до барвників, які містять азот (Е102, Е110, Е123, Е124, Е133, Е151). Жовтий барвник Е102 заборонений лише в Австрії, хоч загальновідомо, що він є сильним алергеном. Ба більше, цей барвник протипоказаний тим, хто не переносить аспірину та інших похідних саліцилової кислоти. Водночас вуглекислий газ лише прискорює всмоктування організмом різноманітних хімічних речовин. От тільки на пляшках із солодкою шипучкою споживачі не побачать застережливих написів, наприклад, не пити тим, у кого є алергія на аспірин та похідні саліцилової кислоти.

«Батькам, які купують солодку воду для дитини, потрібно знати, що в газованих напоях замість цукру використовують його замінник — аспартам, — розповідає Р. Цірук. — На етикетці він значиться як Е951 або сластилін. У країнах Євросоюзу аспартам заборонений до вживання дітям до чотирьох років. А все тому, що він солодший за цукор у 150–200 разів. Головне, що потрібно знати: напої з аспартамом не втамовують спрагу. Як стверджують лікарі, слина погано видаляє залишки аспартаму із слизової оболонки ротової порожнини, тому після вживання з’являється приторне відчуття, яке хочеться усунути новою порцією напою. Отже ви ніколи не зможете втамувати спрагу солодким газованим напоєм. Тому споживачеві потрібно звертати увагу не на зовнішню привабливість товару та барвисту упаковку, а уважно ознайомитись з інформацією на маркуванні. Також варто ретельно вивчати перелік інгредієнтів, які входять до складу напою, термін зберігання, чи є застереження до вживання. І лише після цього робити свідомий вибір».

Погоджується з колегою і голова ради Центру захисту споживачів Володимир Сердюк. Експерт переконує, що пересторогу викликає хімічна нестабільність аспартаму. Якщо напій з вмістом Е951 зберігається без холодильника чи нагрівається до 30 градусів, то основна кількість аспартаму в газованій воді розпадається на формальдегід, метанол, фенілаланін та інші малокорисні речовини. Тому на маркуванні продукції з цим цукрозамінником виробник зобов’язаний писати «Містить фенілаланін, не можна вживати дітям до семи років та хворим на фенілкетонурію». Це вроджене захворювання, яке спричиняє порушення обміну фенілаланіну в організмі, що призводить до розумової відсталості. Аби уникнути цього захворювання, вагітні жінки теж не повинні вживати продукцію з аспартамом.

Щоправда, солодка газована вода з натуральним цукром приховує в собі іншу небезпеку — порушення обміну речовин. За словами спеціалістів, доза цукру, яка міститься у склянці газованої води, рівноцінна 5–10 ложкам. Проте коли заходить мова про зайву вагу, то люди зазвичай обвинувачують в її появі їжу, але ніяк не газовані напої. Хоча дієтологи вже давно вирахували, що майже п’яту частину всіх калорій населення отримує саме з напоями. Цукор із солодкої води швидко всмоктується в кров і під впливом інсуліну спрямовується на синтез жирів.

Також до складу солодкої газованої води з натуральними підсолоджувачами входить ортофосфорна кислота (Е338). Ця добавка сприяє порушенню мінерального складу емалі, що робить зуби чутливішими, внаслідок чого вони швидше псуються.

Коктейль з пліснявою

Вищезгадані наслідки чекають на організм людини, якщо вона вживатиме якісні солодкі напої. Але ж не варто недооцінювати наших виробників, які буквально на всьому намагаються зекономити. Інколи напої виготовляються в антисанітарних умовах, що може спровокувати ще гірші наслідки.

Запах та присмак плісняви може з’явитись, якщо технологічне обладнання чи сировина уражені цвіллю. Терпкий металевий та чорнильний присмак свідчить про те, що напій контактував з непокритими залізними поверхнями, або в технологічній воді зависокий вміст заліза. А от смак і запах з сірководневими тонами проявляється, якщо пляшку з напоєм зберігати на світлі, особливо під дією прямих сонячних променів. Зазвичай цей дефект супроводжується ще й помутнінням напою. Хлорний присмак і запах з’являється в шипучці через надмірне хлорування технологічної води. Появі так званого аптечного присмаку сприяє надлишок нітритів у технологічній воді або використання у процесі виробництва хлорвмісних матеріалів, тобто дезінфікуючих засобів, хлорного вапна тощо.

Якщо рідкий солодкий напій має нехарактерну густу консистенцію і тягучість, а смак не дуже виражений, то це свідчить про те, що в ньому з’явилися слизоутворюючі бактерії, в процесі життєдіяльності яких із цукру утворюється речовина декстрин. Такий напій не можна вживати, оскільки це загрожує отруєнням.

Дріжджове помутніння характерне для солодких напоїв, крім мінеральних вод. В цьому випадку в напої проявляється дріжджовий смак, осад, до того ж він стає каламутним. Такий дефект свідчить про порушення технологічних режимів, вимог санітарних норм і умов зберігання.

Якщо напої заражені молочнокислими бактеріями, у них підвищується кислотність, погіршується смак і аромат. А в самій солодкій воді з’являється присмак квашеної капусти, також напій стає каламутним.

Присмак і запах смоли виникає при порушенні складу речовини, якою обробляють резервуари і бочки. Якщо ємності, де зберігалися напої, обробляли неякісним парафіном чи лаком, то напій матиме присмак і запах керосину чи лаку.

«Газовані напої потрібно купувати від відомого виробника і у торговому місці, яке обладнано згідно з санітарно-гігієнічними нормами для реалізації харчової продукції, — говорить директор асоціації «Ринки міста Києва» Михайло Брацков. — У жодному випадку не можна купувати газований напій від невідомого виробника тільки через те, що ціна буде на гривню чи дві менша. Адже виробник, який дбає про свій бренд і є успішним на ринку, перш за все дотримуватиметься вимог законодавства і чесно зазначить в маркуванні необхідну для споживача інформацію. До речі, читаючи на маркуванні пораду від виробника «Вживати охолодженим», пам’ятайте, що підприємець турбується не лише про те, аби вам було смачно, а й попереджує про можливі негативні наслідки від вживання такого напою. Науковцями доведено, що коли солодку газовану воду нагріти під палючим сонцем, а потім ще й якийсь час протримати пляшку відкритою, то як мінімум гастрит споживачеві гарантовано».