На лаві підсудних виконавча служба, або Як прокуратура підіграла шахраям

Жовтень виявився надзвичайно щедрим на вироки співробітникам Державної виконавчої служби органів юстиції — їх було постановлено аж п’ять. Найсмішніший із них дістався начальнику відділу ДВС Ріпкінського районного управління юстиції, якому за одержання хабара в сумі 2000 грн присудили 850 грн штрафу. Найдраматичніший — його колезі, котрий обіймав аналогічну посаду у Святошинському районі Києва: йому за 3000 дол. неправомірної вигоди дали три роки реального позбавлення волі й ухвалили взяти під варту в залі суду, скасувавши попередній запобіжний захід у виді застави. А найбільший протест у здорового глузду викличе виправдувальний вирок, ухвалений 3 жовтня Бабушкінським райсудом Дніпра двом колишнім працівникам тамтешнього відділу Державної виконавчої служби, внаслідок недбалості яких людина залишилася без придбаної в законний спосіб квартири.

Легковажна бізнес-леді з Дніпра погрузла в боргах

На лаву підсудних сіли жінка, яка на момент вчинення злочину була заступником начальника Бабушкінського (а нині працює заступником начальника Жовтневого) ВДВС міського управління юстиції, а ще чоловік, який тоді був державним виконавцем, а нині безробітний. Як сказав би відомий пройдисвіт Остап Бендер, інкримінований цим двом зловмисникам злочин було скоєно ще до історичного матеріалізму, а саме у 2011 році, коли ще не був запущений у роботу Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Після його запровадження здійснити подібну оборудку із заволодінням чужою квартирою було би проблематично. Але не будьмо скептиками: якщо підключити до схеми прокуратуру, то можна провернути будь-яку аферу. А те, що в нашому випадку вона була підключена, змушений був, хоч і в непрямій формі, визнати навіть суддя Андрій Леонов, який ухвалював цей вирок.

Отже, мешкала на вулиці Гагаріна в тоді ще Дніпропетровську одна бізнес-леді, яка зі своїм бізнесом настільки застрягла в боргах, що рівно 11 років тому її квартира за рішенням Бабушкінського суду пішла з молотка. Втім, на цю процедуру знадобився без малого рік. Спочатку рішення суду набрало законної сили, потім судом було видано виконавчий лист, на підставі якого на квартиру було накладено арешт, за цим пройшов аукціон, за підсумками якого переможець сплатив 153 тис. грн (з них тільки 85%, тобто 137 тис. грн дісталися продавцю). Тільки 13 серпня 2006 року було складено акт про проведення прилюдних торгів із реалізації арештованої нерухомості боржника, й лише 13 вересня того ж року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу видав покупцеві свідоцтво про право власності на квартиру. З приміткою «Свідоцтво підлягає реєстрації в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації». Ось через цю реєстрацію й розгорівся сир-бор.

Сунувшись туди по реєстрацію, покупець із подивом дізнався, що квартира перебуває в іпотеці за чималий кредит, узятий в банку «Аркада». Але здіймати бучу з приводу того, що йому підсунули обтяжений боргами товар, чомусь не став, а тихенько уклав із банком договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого він прийняв на себе зобов’язання сплатити борг попередньої власниці набутої ним квартири в сумі 137 тис. грн. На це пішло ще два роки, і весь цей час бізнес-леді як ні в чому не бувало продовжувала мешкати в уже не своїй квартирі. Й нічого дивного тут немає. Для того щоб її виселити, потрібне було рішення суду, а для того, щоби суд задовольнив позов, потрібно, аби позивач надав йому докази того, що він є власником квартири. А як він їх міг надати, коли видане йому нотаріусом свідоцтво про право власності досі не зареєстроване в бюро технічної інвентаризації? Нагадуємо, що надворі був 2008 рік.

Але поки тягнулася ця катавасія, група невстановлених правоохоронними органами «комбінаторів» зробили для себе висновок, що в цього дядька багато грошей, зате мало розуму, а тому вирішили використати цю обставину для шахрайської комбінації. Жіночка подала до прокуратури Бабушкінського району заяву про те, що в неї хочуть відібрати квартиру шляхом підміни документів, які зберігаються в БТІ. Прокуратура під виглядом розслідування ще в лютому 2007 року витребувала з КП «Дніпропетровське МБТІ» інвентаризаційну справу на цю квартиру і, як сказано у вироку суду, безпідставно тримала її в себе протягом аж чотирьох років. Тож коли добросовісний покупець прийшов до БТІ реєструвати своє законне право власності на нерухомість, йому сказали щось на кшталт: «Вибачте, але нічим допомогти не можемо, бо всі папери на вашу квартиру забрала прокуратура, тож тепер усі свої питання спрямовуйте до неї». Чоловік, звичайно ж, сходив до прокуратури, але там йому лише обнадійливо сказали, що інвентаризаційну справу негайно повернуть до БТІ, але тільки після того, як мине потреба тримати її при собі в рамках розслідування кримінальної справи. Через деякий час він сходив туди ще раз, потім ще раз, та оскільки йому щоразу відповідали те саме, то став ходити рідше, а потім і зовсім перестав, повіривши обіцянкам чиновників, що вони самі негайно повідомлять йому про те, що справу передано з прокуратури до БТІ.

Заарештовану квартиру продали двічі

Коли стало зрозуміло, що дядько заспокоївся, почалася вирішальна стадія афери. Один із знайомих нашої бізнес-леді подав до Кіровського суду Дніпропетровська позов про стягнення з неї боргу в сумі 120 тис. грн згідно укладеного з нею свого часу договору позики. Позов було задоволено, і до Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби в липні 2010 року прийшов відповідний виконавчий лист. І ось із цього моменту на сцену виходять наші підсудні. Перший із них, який у цій установі обіймав посаду державного виконавця, 3 лютого 2011 року спрямував до БТІ запит щодо наявності у боржниці нерухомого майна. І треба ж такому статися, що саме в той день із прокуратури Бабушкінського району до КП «Дніпропетровське МБТІ» повернулася інвентаризаційна справа саме на цю саму квартиру, в якій не було жодних документів про те, що ця нерухомість ще влітку 2006 року була продана на прилюдних торгах Бабушкінським ВДВС за 153 тис. грн. Випадковістю такий збіг пояснити, звичайно, неможливо. Як не можна пояснити випадковістю й той факт, що прокуратура не пред’являла щодо цього своїм колегам жодних претензій, підозр і тим більше обвинувачень.

Але повернімося до нашого держвиконавця, який, отримавши з БТІ відповідь про те, що вказана у його запиті боржниця має у власності квартиру по вулиці Гагаріна, підготував необхідний для виставлення на торги пакет документів. А наступна підсудна по справі особа, обіймаючи посаду заступника начальника відділу ДВС і будучи його безпосереднім керівником, цей пакет документів затвердила й відправила до Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів». У липні 2011 року пройшли прилюдні торги, і квартиру було продано за 200 тис. грн, як написано в тексті вироку, добросовісному набувачу. Невдачлива бізнес-леді й цього разу не захотіла (або принаймні робила вигляд, що не хоче) звільняти житло, але за позовом цього самого добросовісного набувача суд ухвалив рішення про її виселення.

Тим часом перший добросовісний набувач, попри вроджену флегматичність, якось дізнався, що придбана ним п’ять років тому квартира виявилася хитро проданою без його участі, здійняв неабиякий скандал, подавши до суду позов про визнання торгів недійсними, а до правоохоронних органів — заяву про незаконне заволодіння майном. Коли останні почали розбиратися в ситуації, виявилося, що всі учасники події, кого не візьми, — або добросовісні боржники, або добросовісні стягувачі, або добросовісні набувачі. Але оскільки хтось таки мусив за це відповідати, то винуватими визначили державного виконавця і його керівницю, яким пред’явили обвинувачення за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України — зловживання службовим становищем, а конкретніше — умисне використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки законним правам будь-якої особи, в цьому випадку — першому покупцю.

Підсудні без ентузіазму сприйняли ідею зробити їх крайніми і в судовому засіданні свою вину заперечували. Найбільш аргументовано захищалася жінка, яка наголосила, що затверджений нею пакет документів, перш ніж потрапити на аукціон, пройшов через перевірку у спеціальному відділі Дніпропетровського обласного управління юстиції. Там ретельно аналізують усі папери і якщо виявлять відсутність якогось документу чи неточність у ньому, то на торги цей пакет уже не пропустять, а повернуть назад у районний ВДВС. Але сторона обвинувачення наполягала на своєму і використала для цього такий гачок. Виявляється, на цю квартиру ще у грудні 2005 року, в ході першого судового процесу про стягнення боргу, був накладений арешт, який станом на лютий 2011 року не було знято. Держвиконавець, мовляв, діючи в порушення Інструкції про проведення виконавчих дій, умисно не витребував розширений витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, внаслідок чого підготував і передав на погодження неповний пакет документів. А його керівниця, умисно діючи всупереч інтересам служби, дала йому хід.

Диспозицію статті обвинувачення змінили в революційному лютому

Цей факт у випадку його підтвердження був би вагомим аргументом для обвинувачення підсудних якщо не у зловживанні службовим становищем, то принаймні у службовій недбалості. Але суддя Леонов не став копирсатися в пунктах давно скасованих інструкцій, зосередивши натомість увагу на іншому моменті, пов’язаному зі зміною редакції ст. 364 ККУ. Як відомо, 21 лютого 2014 року, на переможній хвилі революції, Верховна Рада ухвалила закон №476-VII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції». Ним, зокрема, було змінено диспозицію названої нами статті й відтоді використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби стало вважатися злочином лише в тому разі, якщо воно було вчинене з метою отримання будь-якої неправомірної вигоди для себе або іншої фізичної чи юридичної особи. А коли те ж саме було скоєне з метою відмінною від мети отримання саме неправомірної вигоди будь-ким, то воно на цей час не є карним діянням.

Таким чином, у зв’язку з наведеними змінами в законодавстві суду необхідно було визначити не ту особу, яка за підсумками цієї історії понесла втрати, а ту, яка отримала від цього вигоду. Мало того, треба було ще й довести, що підсудні умисно ставили собі за мету, щоб ця особа одержала неправомірну вигоду. Вигодоотримувачем у цьому випадку, хоч і з великою натяжкою, можна було назвати бізнес-леді, в якої двічі забрали квартиру й продали за борги, бо вийшло так, що половину її боргів сплатив потерпілий. Але доказів тому, що обвинувачені працівники виконавчої служби цілеспрямовано діяли на її користь, суддя Леонов не побачив. Втім, їх і не було, оскільки жіночка чесно повідомила, що вона ніколи з цими людьми не спілкувалася. Мало того: не тільки у виконавчій службі ноги її ніколи не було — вона, окрім того, жодного разу не відвідувала судові засідання, де вирішувалося питання про стягнення з неї боргу.

А відтак, не виявивши в діях підсудних цілеспрямованих дій на користь бізнес-леді, суддя Леонов із чистою совістю ухвалив їх обох виправдати у зв’язку з відсутністю в їхніх діяннях складу кримінального правопорушення.