Рада Європи про оцінювання кандидатів у судді громадськістю: відсутність критеріїв і суб'єктивізм

Галас навколо конкурсного відбору на заміщення посад суддів Верховного суду все наростає. Громадська рада доброчесності почала відкрито заявляти про необ'єктивність Вищої кваліфікаційної комісії суддів і створювати хвилю невдоволення. 

Жодних сумнівів, що судова реформа — найсерйозніше випробування для влади. Від грамотності її реалізації залежатиме не лише євроінтеграційний складник країни, але й усі без винятку процеси в житті суспільства. 

Європейські аналітики також розуміють важливість існування в Україні незалежних судів, що працюють. Експерти Ради Європи в рамках підтримки запровадження судової реформи неодноразово робили висновки щодо судоустрою і створення об'єктивного механізму з призначення суддів. Днями вони представили свій висновок щодо Регламенту Громадської ради доброчесності. Екс-міністр юстиції, член ордена Британської імперії за внесок у боротьбу з корупцією, за роботу зі створення прозорої та незалежної судової системи, професор, доктор права Діана Ковачева представила висновки про відповідність Регламенту ГРД стандартам Ради Європи щодо незалежності, оцінювання, підбору суддів і кандидатів на посаду судді, і надала рекомендації, які сприятимуть наближенню Регламенту ГРД до стандартів незалежної оцінки суддів та кандидатів.

Експерт зазначила, що висновки та рекомендації інститутів Ради Європи переважно стосуються роботи судових органів і не зачіпають статусу та функцій органів, аналогічних ГРД. Тому Висновок враховує рекомендації Венеційської комісії, Консультативної ради європейських суддів (КРЄС), Комітету міністрів Ради Європи, Європейської комісії з ефективності правосуддя (CEPEJ), Бангалорських принципів і ґрунтується на загальноприйнятих європейських стандартах і принципах захисту незалежності суддівського корпусу. У зв'язку з цим будь-який орган, незалежно від того, проводить він оцінку суддів і кандидатів або залучений до зазначеного процесу, зобов'язаний дотримуватися принципу захисту незалежності суддів.

Окремим розділом у Висновку членам ГРД вказується на можливі складнощі дотримання рівноваги між незалежністю суддів та їх оцінюванням. Незалежність суддів не передбачає, що судді не є підзвітними за свою роботу, але фундаментальним принципом є процесуальна система оскарження судових рішень. Судді несуть відповідальність під час індивідуального оцінювання, але мають існувати гарантії проти зловживання процесом оцінювання, проти політичного або будь-якого іншого тиску на суддів, кандидатів на посаду судді (§30 Висновку КРЄС №18, 2015 рік). Зазначається, що якщо під час оцінки кандидатів перед членами ГРД постане вибір, то головною цінністю є суддівська незалежність, і це правило має стати основним у процесі роботи ГРД.

Особливу увагу експерти акцентують на тому, що головне завдання ГРД — це сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України. Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Регламенту, ГРД тільки сприяє роботі ВККСУ у кваліфікаційному оцінюванні суддів, але не може ухвалювати остаточного рішення щодо доброчесності або професійної етики окремого судді. Така ж думка міститься у Висновку КРЄС №3, де вказано, що дуже важливо, щоб роль сторонніх фахівців була виключно дорадчою, а не вирішальною. Як позитивну зміну, що повністю відповідає європейським стандартам, експерт відзначає можливість ВККСУ ухвалити своє рішення, яке відрізняється від рішення ГРД.

Серед недоліків експерт Ради Європи називає відмінності у повноваженнях ГРД, передбачених законом і встановлених Регламентом. Так, згідно з п. 1 ст. 18 Регламенту ГРД може надавати Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію, якщо така інформація свідчить про позитивну репутацію судді (кандидата на посаду судді), рішення і вчинки якого викликають довіру до його діяльності. Відповідно до закону, ГРД не наділена повноваженнями розглядати обґрунтованість судових рішень. Таким чином, ГРД може робити висновок щодо професійної етики та доброчесності судді, а не про обґрунтованість його рішень. Оцінювання судді (кандидата на посаду судді), а саме оцінка його професійних знань і компетентності, — це завдання органу, якому доручено проводити оцінювання (Вища кваліфікаційна комісія суддів України), а висновок ГРД має стосуватися тільки питань професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.

Окремо, як позитивний підхід, експерт відзначила той факт, що процедура публічного висунення та відбору передана громадським організаціям. Але недоліком є ​​той факт, що в Регламенті ГРД не визначено, хто і яким чином має оцінювати відповідність самих членів ГРД. Відсутні будь-які гарантії того, що кандидати в Раду від громадських організацій є нейтральними та добропорядними фахівцями, які не переслідують особистих цілей і не викликають жодних сумнівів.

Також експерт висловила занепокоєння, що, згідно з Регламентом, ухвалений колегією ГРД висновок виноситься на збори органу для затвердження. При цьому, згідно з п. 2, п. 3 ст. 19 Регламенту, збори мають право повернути Колегії висновок «для доопрацювання». Така редакція Регламенту дає можливість вважати, що ухвалене остаточне рішення колегії можливо «переробити» за бажанням зборів ГРД.

У висновку Діана Ковачева вказала, що ані закон, ані Регламент ГРД не містять визначення або роз'яснення терміна доброчесності судді, відсутній перелік критеріїв такої оцінки судді або кандидата. Чіткі й об'єктивні критерії оцінювання суддів є надзвичайно важливими. У зв'язку з цим КРЄС у висновку №1 (2001) рекомендував, щоб органи, які в державах відповідають за призначення на посади та підвищення суддів або дають рекомендації щодо цього, мають розробити, опублікувати й запровадити об'єктивні критерії для того, щоб забезпечити, щоби відбір і кар'єра суддів «ґрунтувалися на заслугах з урахуванням кваліфікації, моральних якостей, професіоналізму та ефективності». Після того як це буде зроблено, ці органи влади, що несуть відповідальність за будь-яке призначення або просування по службі, повинні будуть діяти відповідним чином, і тоді стане можливим нарешті проаналізувати зміст прийнятих критеріїв та їхні практичні результати.

Таким чином, висновок ГРД має ґрунтуватися на відповідності або невідповідності судді (кандидата на посаду судді) стандартам професійної етики й доброчесності, а не на їхній репутації. Не має бути зловживань під час індивідуальної оцінки суддів (кандидата на посаду судді), наприклад, через політичний тиск на суддю або вимоги про перегляд вже ухваленого рішення щодо кандидата. Джерела доказів, на яких засновані висновки щодо кандидатів, мають бути достатніми та надійними, особливо якщо ці докази формують невигідну оцінку щодо судді (кандидата на посаду судді). ГРД сприяє роботі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, але не може ухвалювати остаточне рішення про доброчесність або професійну етику судді (кандидата на посаду судді).

Але, попри все це, аналіз останніх дій ГРД свідчить, що підхід до оцінки своїх висновків у її членів вкрай суб'єктивний. Низка висновків скасовані як помилкові через халатний підхід до оцінки. Багато висновків вони намагалися пояснити з позиції емоцій. ва. Цілком закономірним результатом непрофесіоналізму і відсутності одностайності оцінок стало подолання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України висновків ГРД. Громадські працівники не прийняли вето ВККСУ і почали закликати громадськість до проведення протестів. Виходить, що Громадська рада доброчесності не врахувала рекомендацій експертів Ради Європи та замість допомоги і сприяння у формуванні нової, поліпшеної судової системи намагається привласнити собі функції ВККС і одноосібно ухвалювати рішення про доброчесність суддів і кандидатів на посаду суддів.