Уроки зради. За що у 2017 році саджали співробітників СБУ

У 2017 році лише шістьох (з приблизно 25 тис., що значаться в «конторі») співробітників СБУ було засуджено в Україні судами за різні злочини. Це неймовірний мізер — на тлі всюдисущого запроданства і зради Батьківщини з боку особового складу кримських, луганських і донецьких підрозділів Служби у 2014 році. Проте, вироки сбушникам змушують ще раз замислитися про справжню, а не декларовану, роль Служби у захисті держави і якість її особового складу.

Справа про незаконне прослуховування і фальшиві документи. Київ

Судова справа №761/28897/17, кримінальне провадження №22017000000000292 від 3 серпня 2017 року.

Майор СБУ здійснив незаконне прослуховування, моніторинг трафіку мобільного зв'язку на замовлення стороннього «клієнта». А також для використання в особистих цілях намагався виготовити закордонний паспорт на установчі дані іншої особи, але зі своєю фотографією, на підставі... фальшивого паспорта громадянина України.

Фабула справи. Нині засуджений майор в органах Служби безпеки України проходив службу з 2004 року. З червня 2009 року — на різних оперативних посадах, остання з яких — консультант-експерт з оперативних питань 2-го відділу 4-го управління Департаменту контррозвідки СБ України (далі — ДКР СБУ).

У січні 2016 року майора було залучено його керівництвом до організації та виконання окремих оперативно-технічних заходів у контррозвідувальній справі №2124. Зокрема, на майора покладалися обов'язки з отримання та обробки даних телекомунікаційних послуг, що включають в себе отримання в системі СБ України детальної і статистичної інформації щодо телефонних з'єднань різних абонентів стільникового зв'язку.

Майор швидко отримав вигоду від своїх службових повноважень: з травня по липень 2016 року він у рамках КРС №2124 «незаконно з власних інтересів, за відсутності на те законних підстав і службової необхідності, отримував відомості» з автоматизованої інформаційно-довідкової системи Департаменту оперативно-технічних заходів СБ України (ДОТЗ СБУ). Для чого у своїх службових запитах вставляв телефонні номери, що цікавили особистих «клієнтів» майора.

Отримувана інформація — перелік вхідних і вихідних з'єднань, місцеперебування та приналежність тій чи іншій особі мобільних терміналів, тривалість дзвінків і час з'єднань, місце розташування тих, хто телефонував, і, треба думати, зміст розмов тощо. Цікава деталь: потрібні відомості з ДОТЗ він отримував оперативно — в день надсилання свого запиту.

Все це майор робив у своєму службовому кабінеті в Києві, на Володимирській, 33. При цьому він прекрасно усвідомлював, що інформація про з'єднання абонентів операторів мобільного зв'язку, із зазначенням дати, часу, базових станцій і IMEI мобільних терміналів, тобто детальна і статистична інформація, що обробляється автоматизованою інформаційно-довідковою системою ДОТЗ СБУ, містить охоронювану законом таємницю, а сама система має відповідний рівень захисту, забезпечує збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї...

Апетити майора росли: 14 червня він особисто забрав з ДОТЗ магнітний носій, на якому містилася інформація про всі контакти двох абонентів мобільного зв'язку за період з 10 грудня 2015-го по 10 червня 2016 року. Зрозуміло, що ця інформація також пішла до приватних «клієнтів» майора. Пізніше подібну операцію майор зробив ще двічі.

Маючи багатогранний кримінальний талант, майор одними мобільними не обмежився.

У розпорядженні СБУ є автоматизована інформаційна система «Дельта-Потік», призначена для моніторингу інформації про в'їзд/виїзд в Україну/з України всіх осіб, які перетинають наш державний кордон. Ця система містить інформацію про видані візи на в'їзд в Україну, пункти в'їзду-виїзду осіб і призначена для забезпечення контррозвідувальних заходів в інтересах спецслужб України. Щоб отримати інформацію з цієї системи, співробітник СБУ мусить мати відповідний допуск і належним чином обладнане і сертифіковане робоче місце в «конторі». Все це у нашого героя було. 24 листопада 2016 року майор вивів на екран інформацію про перетин кордону України якоюсь громадянкою і сфотографував її. Те ж саме він зробив з інформацією про закордонні вояжі якогось громадянина...

Цікаво, що в матеріалах суду відсутня інформація про осіб, які виступали замовниками у майора. Взагалі. Хоча ці самі особи мали проходити з майором в одній і тій самій кримінальній справі — як співучасники.

Можливо, у 2016-му майора спіткала остаточна професійна деформація: контррозвідник уже не міг жити ані за законами країни, ані за статутом Служби, ані за справжніми документами. Так, влітку 2016 року він спробував в офіційний спосіб, але за підробленими документами, отримати паспорт громадянина України зі своїм фото, але на установчі дані іншої особи. Для цього майор продемонстрував неймовірну спритність, але досягти мети через паспортний стіл не зумів — там запросили додаткові первинні документи, які він дістати не зміг...

Якби майор був трохи розумніший, він би знав, що в кожному паспортному столі є інформатор «контори», який зобов'язаний сигналізувати в «органи» про дивних, скажімо так, відвідувачів. І це знання мало змусити майора відмовитися від подальшої реалізації задуманого. Але де ж розумних взяти «конторі»!..

...Трохи пізніше у нього на руках все-таки опинився липовий паспорт на чужі установчі дані, але з його фотографією — як сказано у вироку суду, «завідомо підроблений за невстановлених обставин»... З цим паспортом його і взяли колеги.

Як суд оцінив «таланти» майора СБУ? Посмійтеся разом з автором: покарання у виді трьох років і двох місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на три роки. На підставі ст. 75 КК України суд звільнив майора від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробувальним строком три роки, якщо протягом зазначеного строку він не скоїть нового кримінального злочину.

Цікаво, що слідство так і не спромоглося ані дізнатися розмір винагороди, через яку майор пішов на зраду інтересів Служби, ані встановити осіб, яким майор продавав секретну інформацію. Але це вже — питання про якість слідства...

І може так статися, що, відбувши строк, майор знову претендуватиме на поновлення на службі: зрештою, м’якість звинувачення і вироку свідчить про те, що скоєне майором — не надто страшний проступок. Інша річ, що, можливо, він порушив субординацію і почав торгувати наліво і направо тим, що було торговою монополією виключно старших товаришів по службі.

Як приклад: нещодавно в мережі з'явився компромат на бізнесмена Сергія Таруту і його коханку. Він містить і публікацію інформації про перетин кордону України Тарутою і його пасією, взяту, очевидно, з тієї ж таки АІС «Дельта-Потік»...

Справа про розголошення державної таємниці. Рівне

Судова справа №569/5912/17, кримінальне провадження №22016180000000087.

Капітан СБУ здав через кума зміст СКП (справа контррозвідувальної перевірки) знайомим родича.

Фабула справи. Маючи допуск до інформації з грифом «таємно» та «цілком таємно», її розголосив, чим поставив під удар всю контррозвідувальну розробку і, ймовірно, провідних її агентів — точно так само, як це зробило керівництво СБУ і ГПУ щодо секретних агентів НАБУ зовсім нещодавно.

Капітану на службі стало відомо про розробку його колегами злочинних устремлінь певних осіб, про яких він точно знав, що вони — приятелі його кума. І він повідомив родича про проведення щодо них контррозвідувальних заходів. Це сталося в серпні 2016 року. У грудні капітан ще раз інформував кума про хід секретної операції своїх колег щодо бізнес-партнерів родича. Ймовірно, в СБУ вже знали про зрадника у своїх лавах, оскільки його одразу ж накрили.

Слідство і суд до капітана також були гуманні. Він уклав угоду зі слідством, повністю визнавши свою провину в скоєному. За що суд визнав капітана винним за звинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 328 і ч. 2 ст. 328 КК України, та призначив йому узгоджене покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та правоохоронних органах строком на три роки. А на підставі ст. 75 КК України капітана-зрадника було звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробувальним строком два роки.

Теоретично, відбувши «покарання» і поживши за кошт кума і його небідних друзів, капітан зможе повернутися на службу і ще послужити Батьківщині.

Торгівля секретною службовою інформацією підполковником СБУ (недорого). Черкаси

Судова справа №711/10887/16-к, кримінальне провадження №22016000000000454 від 12 грудня 2016 року.

Фабула справи. Підполковнику СБУ з Черкаського главку у вересні 2016 року зустрівся добрий чоловік, який попросив у контррозвідника допомоги — інформацію про з'єднання низки мобільних абонентів. Підполковник погодився, встановивши гнучкий тариф на свої послуги: від 200 до 300 дол. за кожен «пробитий» ним номер.

Обіймаючи посаду в ГУ ВКР ДКР СБ України, підполковник свою частину договору сумлінно виконав, вже наприкінці вересня 2016 року надавши клієнтові інформацію щодо першого телефонного номера під час особистої зустрічі.

Щоб убезпечити себе від можливих неприємностей, підполковник навчив свого «клієнта» основ конспірації, і надалі вони обмінювались інформацією за допомогою месенджера Viber. А клієнт підкинув наступні замовлення — тобто номера телефонів, що його цікавлять. Бартер був поставлений на потік: підполковник справно постачав клієнту деталізовану інформацію про дзвінки певних абонентів, а той сплачував послуги доларами та гривнею. Саму інформацію служивий брав у ВТЗ (відділі технічного забезпечення), співробітник якого нібито вважав (так сказано в матеріалах суду), що запити про номери підполковник робить в інтересах Служби. При цьому підполковник з технарем для отримання необхідної інформації для чогось зустрічався не в приміщенні обласного управління СБУ по Черкаській області, а виключно поза стінами рідної контори — на вулиці біля будівлі главку. Що дає автору цих рядків підозрювати: співробітник ВТЗ також усвідомлював злочинність своїх діянь і отримував частку від гонорару підполковника, але технаря керівництво вивело з-під удару. Чому? Можливо, тому, що підполковник плюс технар — це вже організована злочинна діяльність. А кому з начальства в СБУ хочеться визнати очевидне — про існування в конторі цілих злочинних товариств?!

Але можливий і такий варіант: технар сам сповістив внутрішню безпеку про протизаконні прохання підполковника і надалі виступав підсадною качкою для викриття зрадника.

Торгівля тривала за таким алгоритмом: клієнт через Viber повідомляв підполковника про черговий цікавий для нього номер телефону і під час особистої зустрічі отримував флешку з інформацією щодо нього. Після чого переказував на банківську картку знайомого підполковника, який нічого не знав про бізнес свого товариша, обумовлену плату. Яку підполковник інкасував з картки знайомого.

Останню проплату — 5000 грн — було здійснено 19 жовтня 2016 року, відразу після чого підполковника було затримано його колегами й віддано під слідство. Загальний кримінальний дохід старшого офіцера СБУ за два місяці становив 21 тис. грн.

Суд визнав підполковника винним у скоєнні кримінальних злочинів, передбачених ч. 2 ст. 163, ч. 1 ст. 368 КК України й призначив йому покарання: за ч. 2 ст. 163 КК України — у виді п'яти років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 368 КК України — у виді 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 20 400 грн з позбавленням права обіймати посади, що передбачають здійснення функції представництва влади, строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України в редакції закону від 14 жовтня 2014 року підполковника було звільнено від відбування покарання з випробувальним строком два роки. При цьому — з дозволу органу пробації — «покараний» підполковник може навіть дозволити собі відпочинок за кордоном.

Арешт з майна зрадника рішенням суду було знято. Посвідчення водія — повернуто. Як і службове посвідчення співробітника СБУ.

Озброєна і дуже небезпечна: «справа секретарки» з Херсонського главку СБУ. Передача цілком таємних матеріалів

Судова справа №766/20367/17, кримінальне провадження №22017230000000036 від 12 грудня 2016 року.

Фабула справи. Мати-одиначка у статусі військовослужбовця працювала в Херсонському главку СБУ фахівцем 1-ї категорії організаційно-аналітичного сектора інформаційно-аналітичного відділу. Мала допуск до держтаємниці.

І ось, у другій половині січня 2017 року, «...діючи умисно... не маючи на меті вчинити державну зраду або шпигунство», ознайомила з якимись службовими довідками (загалом три сторінки тексту) з грифом «таємно» якусь особу за межами Служби. При цьому документи були свіжі — датовані 11, 13 і 16 січня 2017 року відповідно.

Ким був читач секретних довідок — вирок суду інформації не містить.

Мати-одиначка на службі СБУ була непроста. У тому ж вироку суду ми читаємо, що дама мала пристрасть до зброї. Так, вона «...в один з днів лютого 2016 року, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, придбала шляхом присвоєння (так у тексті! — Авт.) знайдений у під'їзді будинку по вул. Лаврентьєва в м. Херсоні... пістолет марки ТТ №СГ 719 1950 і боєприпаси до нього — 9 патронів калібру 7,62 мм». Цей пістолет пані-аналітик 1-ї категорії зберігала за місцем свого проживання аж до 20 липня 2017 року, коли її й було затримано колегами.

Про характер секретних відомостей, з якими озброєна пістолетом ТТ (знайшла в під'їзді!) дама ознайомила «знайомого», можна судити з переліку цих самих секретних документів, перелічених у вироку суду:

Як бачимо, різнобічна інформація, перерахована вище, в сукупності могла цікавити тільки спецслужби Російської Федерації. Проте слідство і суд зіграли із затриманою в піддавки, начебто повіривши у версію зі знайденим нею бойовим пістолетом і в те, що жінка не мала на меті зраду Батьківщини або шпигунство.

Останнє може пояснюватися тим, що затримана повністю злила своїх контрагентів, після чого не становила жодної загрози для колишніх колег по СБУ. А з урахуванням того, що у неї на руках — неповнолітня дитина, слідство не лютувало, і суд прислухався до обвинувачення.

Підсумок: угода з прокурором, і суд визнав жінку з пістолетом винною у скоєнні кримінальних злочинів, передбачених ч. 1 ст. 328, ч. 1 ст. 263 КК України. З урахуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, остаточний вердикт суду — п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади й займатися діяльністю, пов'язаною з державною таємницею, строком на три роки.

Справа про «наїзд» на Московський патріархат. Одеса

Судова справа №520/2989/16-к, кримінальне провадження №42015160690000064 від 10 грудня 2015 року.

Трагікомічна історія про те, як два старших офіцери СБУ розсмішили всю Одесу, намагаючись заробити на... скажімо так, колегах з «єпархії» російської ФСБ.

Фабула справи. У листопаді 2015 року такий собі полковник — заступник начальника головного відділу захисту національної державності Одеського главку СБУ — і його бойовий товариш — підполковник, заступник начальника 2-го відділу головного відділу захисту національної державності з того ж главку — вирішили збити трохи грошей. Під приводом начебто розслідуваної ними кримінальної справи (якої насправді в природі не існувало) старші офіцери СБУ «наїхали» на намісника Свято-Іверського чоловічого монастиря (УПЦ Московського патріархату). Нібито священнослужитель входив до злочинного угруповання осіб, які протизаконно заволоділи земельною ділянкою одного з прихожан. При цьому полковник з підполковником проявили неабиякий шахрайський талант.

Згідно з розробленим ними планом, полковник, який особисто знав настоятеля монастиря близько двох років і довірливо з ним спілкувався, надіслав священикові смс з рекомендацією зустрітися для розмови з представником центрального апарату СБУ з самого Києва. 22 листопада 2015 року підлеглий полковника — підполковник з Одеського главку СБУ, видаючи з себе київську «шишку» з центрального апарату, зустрівся з настоятелем на території монастиря (Одеса, просп. Маршала Жукова, 10/10), в робочому кабінеті священика. В ході «довірчої бесіди» шахрай у званні підполковника сповістив ченця, що на нього є «криміналець» і буде біда, якщо він, чин з СБУ, дасть цій справі хід. Що, за словами підполковника, не тільки перерве кар'єру настоятеля, а й підірве довіру парафіян до УПЦ МП. Це був варіант «A». Але був і варіант «B», яким сбушник теж поділився з настоятелем. Виглядав цей варіант як напис, зроблений підполковником власноруч на обкладинці якоїсь папки просто в кабінеті настоятеля: «500 000 $». І ось тоді жодного кримінального провадження точно не буде.

Наступного дня, 23 листопада 2015 року, підполковник «з Києва» знову викликав настоятеля на зустріч, яка і відбулася опівдні на трасі Здоров'я в парку ім. Шевченка. «Прес» тривав: підполковник СБУ вже прямо погрожував кримінальним переслідуванням священика в разі, якщо той виявиться скупим і впертим.

Священик взяв паузу «на подумати», і вже 10 грудня 2015 року на зустрічі в його монастирському кабінеті дав свою згоду на відступні. Але було одне маленьке «але»: священик сповістив, що півмільйона для нього — сума непідйомна, він має всього лише 70 тис. дол., які й готовий передати служивим. Трохи поламавшись, «киянин з центрального апарату» великодушно погодився.

Остаточний розрахунок сторони призначили на 13 грудня. Але 12-го настоятель викликав свого знайомого — місцевого «чекіста», полковника — на зустріч, де засмутив: мовляв, 70 тис. дол. зібрати не встигаю, є тільки 50 тис., решта — будуть потім. Ударили по руках.

Опівдні 13 грудня полковник і підполковник-«киянин» прибули в Свято-Іверський монастир до ігумена. До кабінету настоятеля зайшов полковник — як людина, яка мала зі священиком довірчі стосунки; «киянин» залишився за дверима. Полковник отримав з рук настоятеля 50 тис. дол., після чого на території монастиря обох вимагачів затримали.

Як можна припустити, настоятель монастиря навмисне затягував час з виплатою відступних, даючи можливість київським колегам одеських «чекістів» спланувати й здійснити операцію з їх документування та затримання.

У цьому випадку суд був суворий: полковнику-витівнику дав п'ять років позбавлення волі (ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України) з конфіскацією всього майна, що належить йому особисто. Його напарник-підполковник отримав точно такий самий вирок.

* * *

Підбиваючи підсумки, відзначимо, що за зраду Батьківщини у 2017 році не сів жоден працівник СБУ. Що навряд чи відбиває дійсний стан справ і настроїв серед особового складу «контори».

Відзначимо також і м'якість вироків, винесених судами співробітникам СБУ. Здавалося б, кому багато дано — з того і більше питатимуть, але, на жаль... Йдучи на вчинення тяжких злочинів, зраду інтересів Служби й своїх колег, шліфуючи навички вимагання, співробітники СБУ практично нічим не ризикують: в найгіршому випадку вони втратять свої прибуткові робочі місця (хоча, може це і є найстрашніша для них кара?).

Випадок із засудженням одеських товаришів — воістину унікальний і є, скоріше, винятком із правил. Але тут покарано... тупість. З чого це раптом старші офіцери в одеському главку СБУ вирішили, що УПЦ МП в Україні стала парією, за яку нікому заступитися? Загальні просторікування керівництва держави про те, що Україні, мовляв, потрібна своя помісна церква, зовсім не означають, що нинішній статус-кво УПЦ МП в нашій державі офіційна влада ставить під сумнів. До того ж вийшло зовсім недобре: вимагати гроші у кліриків УПЦ МП — це все одно що вимагати гроші у відряджених в Україну працівників ФСБ. Треба бути ідіотами, думаючи, що така ініціатива залишиться непоміченою і безкарною на Володимирській, 33, де традиції москвофільства і роботи на Луб'янку помруть хіба що разом з ліквідацією СБУ. Звідси, впевнений, і показова розправа з вимагачами в ігумена.

Хоча, з іншого боку, в якій іще державі працівники спецслужби шантажують священиків з метою особистого збагачення, продають першим-ліпшим секретну інформацію, запросто знаходять у під’їздах бойову зброю й особисто роблять собі фальшиві паспорти?..