Блиск і злидні КСУ

«Конституційний суд визнав неконституційним оподаткування пенсій» — з таким сенсаційним заголовком вийшли українські ЗМІ. Вже сама гучна назва була багатонадійною.

Саме з таким почином розпочав роботу КСУ в новому 2018 році, ухваливши 27 лютого рішення №1-р/2018 за конституційним поданням 48 депутатів Ради щодо відповідності Конституції окремих норм закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», а також поданням Верховного суду щодо конституційності положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу.

Дуже хотілося вірити, що нарешті суд, на утримання якого витрачаються мільйони, хоч щось вирішить для народу. Але якесь неясне передчуття десь там шепотіло: не вір! Не можуть вони виносити рішення для народу, у них немає такого «заводського налаштування».

У своєму рішенні суд ніби керувався розумними доводами:

«КС вважає, що у сфері пенсійного забезпечення справедливим має визнаватися такий підхід законодавця, за якого забезпечується пропорційне співвідношення між страховими внесками та призначеним розміром пенсійних виплат, а застрахована особа може безперешкодно реалізувати своє право на пенсію у повному обсязі. У законодавстві про пенсійне забезпечення в Україні таке співвідношення досягається встановленням залежності розміру пенсії від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу)».

Тому, на думку суду:

«Саме тому запровадження її (пенсії) оподаткування, починаючи з певного її розміру, на думку Конституційного суду України, порушує справедливий підхід до встановлення пенсії, оскільки призводить до зменшення її фактичного розміру, який встановлюється з урахуванням співвідношення між тривалістю страхового стажу та розміром заробітної плати (доходу) застрахованої особи».

Передчуття не обдурили! Посилання на «певний рівень», вище за який запроваджується оподаткування пенсій, ясно натякало на те, що судді знову перейнялися пенсіями найбагатших пенсіонерів — насамперед самих суддів! А також міністрів, прокурорів, народних депутатів...

Суть рішення звучить так:

«Конституційний суд України вирішив: визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються  суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, — у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати».

Таким чином, резолютивна частина рішення КСУ повністю збігається з прохальною частиною подання Верховного суду.

Невеличка довідка: пенсії в розмірі понад 10 прожиткових мінімумів у 2018 році в грошовому еквіваленті становлять понад 17 620 грн на місяць! Так ось, звичайний робітник, пересічний громадянин, яким би його стаж не був, хоч 40 років, — такої пенсії не матиме. Ані робочий, ані селянин, ані водій, ані лікар, ані вчитель. А суддя Верховного суду, міністр, генеральний прокурор — легко! І навіть в рази більше. Ось ці самі «незаможні» верстви суспільства і проштовхували це рішення.

Як звучить: Конституційний суд задовольнив суддів Верховного суду.

Поки вони там задовольняють один одного процесуальним чином, пересічні пенсіонери ледве зводять кінці з кінцями. А генеральний прокурор у своєму інтерв'ю прямо заявляє, що його дивують люди, які намагаються вирішувати суперечки з ДФС у суді. Вважаю, що пан Луценко добре знає ціну правосуддя...

Не пригадаю випадку, щоб судді КСУ повстали з якось важливого питання в суперечці держави та народу. Давно помічено: їм дозволяють проявляти сміливість лише коли йдеться про власну пенсію, а також про пенсії інших суддів. Ось тут вони готові демонструвати вершини юридичного єзуїтства.

Тільки вдумайтеся, що вказав КСУ в своєму рішенні:

«За таких обставин особи, які мають право на пенсійні виплати, об’єктивно не могли бути впевненими у своїх правомірних очікуваннях щодо стабільності правового регулювання у цій сфері. Отже, встановлення Верховною Радою України у законодавстві України оподаткування пенсій та зміни суми, з якої починається таке оподаткування, суперечить таким елементам конституційного принципу верховенства права, як правова визначеність, правова передбачуваність, правомірні очікування та справедливість».

Та яка, по суті, різниця від ваших «правомірних очікувань» — у вас що, шановні потенційні пенсіонери, був вибір: йти на пенсію чи ні? Або на знак протесту подати у відставку з посади судді й піти працювати простим бібліотекарем або листоношею? Ось усі інші, прості люди, хіба могли чотири роки тому бути правомірно впевнені в тому, на що перетвориться наша країна?

Що десятки тисяч загинуть на війні, мільйони стануть біженцями...

Що розориться сотня банків, що сотні тисяч, а можливо, і більше — втратять свої заощадження.

Що долар буде не 8, а 28...

Що буде вигадано грабіжницькі голодоморні тарифи ЖКГ, що Уляна Супрун піде по стопах доктора Менгеле в боротьбі з українським народом...

Що введуть блокування податкових накладних, завдяки якому постраждає 34 тис. платників ПДВ і буде заморожено (вкрадено в бізнесу) майже 20 млрд грн за підсумками 2017 року...

Що Конституція буде як дишель.

Захист іноземних пенсій — це чудово, а головне — актуально на тлі тотальної бідності українських пенсіонерів. У вас пенсії, пардон, які: панамські, мальдівські, ізраїльські, американські чи в рублях?

Те, що наступного дня КСУ спробував «згладити» неприємні враження від вирішення шкурного питання, вступивши на шлях боротьби з політично шкідливими проявами російської мови, визнавши неконституційним закон «Про засади державної мовної політики», — нікого не повинно ввести в оману. Це рішення №2-р/2018 за силою своєї аргументації — відверто сіре, написане з-під палки для галочки. Без душі, прямо скажемо.

Подивіться на цих фарисеїв, що вони наводять як аргументи (п. 4 рішення №2-р/2018):

— відсутність підготовленого до другого читання проекту закону №9073 у виді порівняльної таблиці, а також висновку комітету щодо нього під час його розгляду та ухвалення;

— включення проекту закону №9073 до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України без зазначення його повної назви, реєстраційного номера, редакції та ініціаторів внесення;

— відсутність обговорення проекту закону №9073 у другому читанні;

— позбавлення народних депутатів України права на розгляд Верховною Радою України поданих ними поправок та пропозицій до проекту закону №9073;

— перебування народних депутатів України під час ухвалення проекту закону №9073 в місцях, які унеможливлюють особисте голосування;

— блокування народними депутатами України виступаючих, фізичне перешкоджання голосуванню під час ухвалення проекту закону №9073 у залі засідань Верховної Ради України, що завадило народним депутатам України особисто голосувати;

— голосування одних народних депутатів України картками інших, які знаходилися в залі засідань Верховної Ради України під час голосування за проект закону №9073;

— голосування одних народних депутатів України картками інших, які не знаходились у залі засідань Верховної Ради України під час голосування за проект закону №9073.

Чудово зрозумілий хід думок суддів КСУ: почати полеміку щодо мовного питання — це як вкинути дохлу кішку зграї собак. Націоналісти пересваряться з колишніми регіоналами, і вже всі забудуть, що сама по собі російська мова, як, втім, і будь-яка інша — польська, угорська, румунська, — не була предметом вивчення суду.

Після цього рішення №2-р/2018 практично будь-який закон України потрібно скасовувати! Бо ще не було, мабуть, такого закону, за який не проголосували б «піаністи» — за себе й за того хлопця...

І насамперед — почати треба з так званого закону №742 від 21 лютого 2014 року «Про відновлення дії окремих положень Конституції України» — який було ухвалено без порівняльної таблиці, без висновку комітету, без висновку КСУ щодо його відповідності Конституції, одним голосуванням в межах однієї сесії парламенту, зрозуміло — чужими картками, в прямому протиріччі з положеннями п. 15, п. 16 Перехідних положень Конституції...

Після цього нам доведеться скасовувати через КСУ постанову Верховної Ради №757 від 22 лютого 2014 року про «самоусунення» і призначення президентських виборів — тому що навіть свідок Порошенко підтвердив суду, що йому особисто не відомо рішення, яким достроково припинено повноваження президента Януковича... І таки правий свідок, не було такого рішення!

А потім відразу, щоб не зменшувати темп, скасувати так звану реформу Конституції в частині правосуддя. У зв'язку з тим, що до всіх перерахованих вище недоліків процедури розгляду і голосування слід додати ще один. Оскільки закон №742 від 21 лютого 2014 року говорить про відновлення дії Конституції 2004 року, а положення п. 15, п. 16 Перехідних положень Конституції досі (!) стверджують про дію Конституції 1996 року — то не зовсім зрозуміло, до якої версії Основного Закону парламент вносив свої поправки...

Намагаючись прикрити шкурні інтереси, судді КСУ прикрилися кришкою ящика Пандори! Можна стверджувати, що рішення №2-р/2018 дало початок зворотному відліку самоліквідації української правової системи. Час пішов…