Блокування податкових накладних як елемент податкового терору

Блокування податкових накладних. Ми живемо в захопливий час — 80-річного ювілею Великого очисного терору 1937 року. Це визначна подія ще потребує детального осмислення. Але, на тлі нещодавніх подій, можна позначити головне історичне значення 1937 року для нашої країни — це боротьба з тяганиною під час проведення масових репресій.

Судіть самі: дуже важко пропустити крізь чистилище каральних органів великий потік людей, коли оперативники, слідчі й прокурори зв'язані по руках і ногах кайданами процесуального законодавства. Неминуще значення наркома внутрішніх справ СРСР Миколи Івановича Єжова як видатного історичного діяча полягає в тому, що він першим поставив питання про неприпустимість застосування звичайних законодавчих процедур під час організації масових розправ над цільовою аудиторією.

Під девізом «Геть тяганину!» було запроваджено надзвичайні методи розгляду кримінальних справ — Особливі наради або «трійки» НКВС. І це правильно: навіщо витрачати час на процесуальну казуїстику, коли долю людини вирішувала така собі «комісія», у якій винесення вироку тривало від 5 до 15 хвилин, без непотрібного бюрократичного крутійства.

Уже в наші дні правнуки Єжова з НАБУ правильно і своєчасно ставлять питання про те, що вони не можуть працювати в рамках КПК, не бажають принижуватися перед загальними судами, доводячи там очевидні для них речі. Було б набагато краще, якби всі справи НАБУ слухав один-єдиний суд на всю країну, що складається з одного судді — Олександра Бобровника. А ще краще — створити особливу нараду при НАБУ у складі Ситника, Холодницького і Бобровника...

Не хочуть відставати від юних єжовців і працівники Державної фіскальної служби. Судіть самі: для того щоб «закошмарити» київський ТРЦ «Гулівер», довелося проводити цілу загальновійськову операцію. Все це дуже клопітно й витратно. Уявіть собі, що вам треба «нагнути» не одну фірму, а, наприклад, цілих сто тисяч платників ПДВ? Де взяти стільки вертольотів? А де взяти стільки бронетранспортерів? Крім цього є ще й суто процесуальні проблеми.

Щоб залізти в кишеню до платника податків, необхідно пройти довгий шлях: спочатку призначити податкову перевірку на законних підставах, потім правильно оформити документи ревізорам на перевірку і «зайти» на фірму для проведення перевірки. Після цього скласти акт податкової перевірки, принизитися до того, щоб відповісти на можливі заперечення платника податків на цей акт, і лише після цього провести донарахування в розрізі окремих податків — виписати так зване ППР (податкове повідомлення-рішення), яке має підписати начальник податкової, яка проводила перевірку.

Але й це ще не все, оскільки податкові донарахування набудуть чинності лише після того, як сплине строк на їх оскарження.

Система оскарження ППР доволі заплутана і багатоступенева: спочатку платник податків має право подати скаргу в 10-денний строк в адміністративному порядку відповідно до ст. 56.3 Податкового кодексу до органу ДФС вищого рівня. Це означає, що рішення районної податкової можна оскаржити в ГУ ДФС області (або в ГУ ДФС Києва), а потім, якщо відповідь не влаштує, — безпосередньо в ДФС України.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження, якщо її підсумки не влаштовують платника податків, він має право подати адміністративний позов у порядку ст. 56.18 Податкового кодексу і перенести фронт боротьби з кабінетів ДФС до залів адміністративних судів. Де, знову ж таки, податкове донарахування набуде чинності лише після закінчення строку на оскарження рішення суду першої інстанції, або після рішення апеляційного адміністративного суду. Але й після двох судових інстанцій можна подавати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду, де просити про тимчасове призупинення податкового стягнення. При цьому ВАСУ часто йде назустріч платникам податків під час подання мотивованого клопотання.

Як бачите, дистанція між «податковим шмоном» і набуттям чинності рішенням суду може розтягнутися на багато місяців, а то й років. Не підходить!

Мало того, що ДФС має пройти тривалу судову тяганину, щоб залізти в кишеню до бізнесмена, так ще й змушена доводити в кожній судовій інстанції свою правоту, бо в нормі ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства (КАСУ) діє правило презумпції правоти приватної особи:

2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Звичайно, для ДФС такі умови є принизливими. «Це кому я буду доводити?» — безсмертна фраза з кінофільму «Доживемо до понеділка» актуальна як ніколи.

Скільки вже було зроблено державою для того, щоб відбити охоту звертатися до адміністративних судів: строки звернення до ст. 99 КАСУ урізали неодноразово до 6 місяців у немайнових спорах і до 30 днів у спорах, де передбачено грошове стягнення за рішенням суб'єкта владних повноважень (ч. 5 ст. 99 КАСУ); драконівські ставки судового збору ввели, та такі, що невеликі штрафи просто нерентабельно оскаржувати в суді. А вони все пишуть і пишуть...

Не маючи сили миритися з принципом презумпції невинуватості, уряд і ДФС вирішили вивернути життя платників ПДВ навиворіт за принципом: а зробімо все навпаки — нехай платник податків ходить і доводить свою правоту, але весь цей час, поки йде оскарження, податкове донарахування матиме законну силу! І нехай судяться хоч сто років — йому ж гірше...

«Капець» підкрався непомітно у вигляді п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу, ухваленого напередодні 2017 року згідно із законом №1797-VIII від 21 грудня 2016 року. У цьому сірому й невиразному на перший погляд пункті Податкового кодексу бізнесу скрутили класичну комбінацію з трьох пальців такого змісту:

201.16. Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Тут слід зробити невеличкий відступ. Спочатку, коли запроваджували обов'язкову реєстрацію податкових накладних в єдиному реєстрі, ніхто не думав, що просте адміністрування реєстру накладних можна вважати камеральною перевіркою щодо ПДВ. Бізнесу тоді було сказано, що все це робиться на благо законослухняних платників податків, щоб відсікти податкові ями, які видавали податкові накладні наліво і направо, немов відмотували рулон туалетного паперу — безвідповідально перед покупцем, часто без внесення до податкової звітності. Іноді без подання такої...

Чесний бізнес тоді лише знизав плечима: раз треба — значить треба. Просто тепер витрати на бухгалтерію істотно зростали, бо там, де раніше вистачало бухгалтера, який приходить на півставки, після запровадження ЄРПН вже потрібен був бухгалтер на повний день, та ще й з навичками IT-фахівця, бо всі наші єдині реєстри працюють, м'яко кажучи, нестабільно, постійно зависають, у них весь час хтось проводить якісь регламентні роботи і т. д. Одним словом, їх робили ногами через одне місце...

Але ніхто не очікував, що станеться заміна: право на податковий кредит буде поставлено не в залежність від першої події, передбаченої п. 198.2 Податкового кодексу (який ніхто не скасовував!), а від дати реєстрації податкової накладної в ЄРПН, що зовсім не одне й те саме.

Найобурливіше в цій ситуації — навіть не критерії оцінки ступеня ризику, про які ми поговоримо нижче. Форменим знущанням виглядає підпункт 201.16.1 ст. 201 Податкового кодексу:

201.16.1. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Практично квитанція про блокування виглядає так (приклад):

Квитанція №1

Підприємство — Продавець: ХХХХХХХХ ТОВ «ХХХ»

Підприємство — Покупець: ХХХХХХХХ ТОВ «ХХХ»

Документ: хххххххх Податкова накладна №ххх від хх.хх.2017

Дата виписування податкової накладної: хх.хх.2017

Номер податкової накладної: ххх

Реєстраційний номер документу: хххххххх

Документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України хх.хх.2017 о 17:01:27

ДОКУМЕНТ ПРИЙНЯТО. РЕЄСТРАЦІЯ ЗУПИНЕНА.

Виявлені помилки:

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: ХХ.ХХ Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків. яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Відправник: Автоматизована система «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України. Версія 22.13.13.

Таким чином, можна констатувати: здійснилася мрія фантастів. Комп'ютерні віруси захопили владу над платниками ПДВ і вершать їхню долю в автоматичному режимі! Лише вдумайтеся: рішення про блокування податкової накладної, яке збільшує фактичне зобов'язання по ПДВ, ухвалює не керівник податкової інспекції або ГУ ДФС обласного рівня, а комп'ютерний алгоритм невідомого походження.

Причому рішення цього комп'ютерного вірусу набуває чинності негайно, і платник податків має виправдатися, довести свою невинуватість, подавши в порядку п. 201.16.2 ст. 201 Податкового кодексу свої пояснення і додаткові документи протягом 365 днів з моменту блокування, після чого така собі комісія (особлива нарада при ГУ ДФС) заочно розгляне чолобитну платника податків і ухвалить одне з рішень: про реєстрацію або про відмову в реєстрації податкової накладної.

І тут річ навіть не в конкретних критеріях ризику, затверджених наказом Мінфіну №567 від 13 червня 2017 року, в яких знайти розумну логіку так само важко, як і життя на Марсі. Тут питання має принциповий характер: багато хто з представників homo sapiens не готовий до того, що рішення про його права та обов'язки ухвалюватимуть комп'ютерні віруси на підставі превентивних критеріїв підозрілості.

Просто проілюструю ситуацію прикладом з іншої сфери.

Уявіть, що на додаток до вірусу Petya завівся вірус Arsen або вірус Yura, які почнуть розсилати громадянам на їхню електронну пошту послання такого змісту: «Вашу кримінальну справу розглянуто. На підставі фізіономічних критеріїв ризику вас визнано винним у розбійному нападі на Ощадкасу і засуджено до 10 років позбавлення волі. Але ви можете подати докази своєї невинуватості до особливої наради при МВС».

Мало того, що долю людини вирішують роботи, так ще й ключовий критерій, за яким відбувається блокування, спрямований на геноцид середнього бізнесу виробничої спрямованості.

У переважній більшості випадків платників ПДВ «викошують» знущальним звинуваченням: «виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах».

Йдеться про те, що ключовим критерієм «відбракування» є досить надумане співвідношення — сума проданого товару одного товарного коду УКТ ЗЕД не повинна перевищувати більш ніж в півтора разу суму купівлі товару аналогічного коду УКТ ЗЕД — саме так зазначено в п.п. 1 п. 6 наказу Мінфіну №567 від 13 червня 2017 року.

Це називається критерій умовного складу. Суть методу моніторингу полягає в тому, що з погляду Мінфіну все фірми мають займатися простим перепродажем товару, але не надто дорого — не дорожче ніж у 1,5 разу. Сама думка про те, що фірма може створювати не формально, а по суті додану вартість — тобто виробляти новий товар або послуги, — напевно, не вкладалася у свідомість авторів наказу №567.

Щоб остаточно заплутати всі звивини, було запроваджено додатковий фактор: для блокування за методом умовного складу необхідно, щоб понад 75% товару було з групи ризику, згідно з наказом ДФС №461 від 30 червня 2017 року. Можу одразу «втішити»: в цей наказ переписали практично всі основні товарні позиції за УКТ ЗЕД — від живих свиней до гігієнічних прокладок. Тому більше цікавості викликає не те, що туди включили, а для кого і навіщо (за скільки?) зробили виняток.

Як працює критерій умовного складу на практиці. Візьмемо, наприклад, транспортну галузь. Автотранспортний парк купує на склад паливно-мастильні матеріали (УКТ ЗЕД 2710), шини (УКТ ЗЕД 4011), а продає послуги з перевезення вантажів автотранспортним засобом (КВЕД 49.41). Природно, що у податкового моніторингу «склад» розійдеться в різні боки, бо фірма купує одне — товари, а продає принципово інше — послуги. З огляду на некоректно розроблені критерії моніторингу, в цій ситуації залишається хіба що застрелитися або комп'ютеру ДФС, або бухгалтеру фірми...

Інший приклад. Сільське господарство. Фірма купує добрива (УКТ ЗЕД 3102), паливо (УКТ ЗЕД 2710), наймає збиральну техніку з трактористами й комбайнерами (КВЕД 0161), але вирощує і продає пшеницю (УКТ ЗЕД 1001). Людям, які виросли на асфальті, а також комп'ютерним програмам дуже важко пояснити, чому закопуємо в землю добрива, а росте пшениця. Ось якби пшеницю купували, закопували в землю на зберігання, а потім викопували й продавали — ось тоді не було б жодних претензій!

Вся ця нісенітниця вже стала реальністю і кошмаром для реального сектора економіки, що може в найближчий час обернутися масовими протестами малого і середнього бізнесу і подальшим посиленням тінізації економіки.

Викликає подив: навіщо ж уряд Порошенка-Гройсмана вирішив влаштувати бізнесу 1937 рік? Адже афілійовані з ними фірми точно так само страждатимуть? А ось і ні!

У наказі №567 було завчасно пророблено «діру»: моніторинг не стосуватиметься «дріб'язку» — фірм з обсягом продажів до 500 тис. грн або «крупняка» — тих, хто сплатив до бюджету за 2016 рік понад 5 млн грн.

Виходить, що наказ №567 штучно заточений на знищення тих, хто тільки-но став на ноги. Він уже не торгаш за прилавком на базарі, але ще не акула капіталізму. Ось їх усіх і мають знищити до 80-річчя славного 1937 року. Щоб наступного року взятися за інших...

Що ж у такому разі робити відданим на заклання підприємцям? Перша думка — спробувати оскаржити анонімні «квитанції щастя» в «особливій нараді» при ДФС — в комісії ДФС з ухвалення рішень про реєстрацію (або про відмову в реєстрації) в порядку п.п. 201.16.3 Податкового кодексу, з урахуванням особливостей, встановлених постановами КМУ №190 від 29 березня 2017 року, №485 від 4 липня 2017 року і наказом Мінфіну №566 від 13 червня 2017 року.

На жаль, шлях цей доволі тернистий і сповнений законодавчого лукавства, бо подавши таку скаргу на квитанцію №1 комп'ютерної програми ДФС, ми тим самим визнаємо її легітимність і віддаємо себе цілком і повністю на милість так званих комісій, а по суті — особливих нарад при ДФС.

Щоб не будувати марних ілюзій про методи роботи цих комісій, достатньо вивчити підстави, через які комісії відмовлятимуть платникам податків у реєстрації.

Згідно з вищезазначеною постановою КМУ №190 передбачено таке:

Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

— ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

— ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

— надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Як вам це? Якщо документи є недостатніми для ухвалення рішення — відмова. Це ж класика радянської сатири: була така сценка в «Кабачку 13 стільців», де бюрократ вимагає у громадянина Гімалайського довідку, що він не верблюд гімалайський...

Але ж немає ніякого вичерпного переліку документів, на якому можна було би провести межу і сказати: досить! Більше не маєте права! На жаль, мають — і нас, і право, та ще й як...

Згідно з наказом №567 було затверджено Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

А тепер послухайте, як звучить це знущання в контексті застосування методу «умовний склад»:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв:

договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Тепер уявіть собі, що ви просто заправили вантажівку або зернозбиральний комбайн під час збиральної кампанії, коли кожна година коштує дорого. Чи вестимете ви за 100 літрів дизеля листування з автозаправною станцією? У віршах?! Хто вам дасть реально складські та інші документи автозаправки, якщо ви всього лише окремий покупець, яких тисячі. Ви, звичайно, споживач, але не до такої міри, щоб вам ось так легко відкривали внутрішню кухню в чужому бізнесі...

Коротше, все зводиться до милості комісії: задобрите їх — помилують, наполягатимете, що хабарів не даєте, — готуйте довідку, що ви не верблюд...

Більш корупційного й одночасно безглуздого механізму моніторингу важко навіть уявити!

«Що робити?» — писав Чернишевський. Вихід з проблеми зазвичай є там само, де і вхід. Тому найбільш відчайдушно сміливим я хочу запропонувати рецепт самозахисту. Але для цього ми маємо ще раз повернутися до вихідної точки — до положень п. 201.16.1 ст. 201 Податкового кодексу, де дослівно сказано таке:

У разі зупинення реєстрації <...> контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Тепер розберімо цей абзац на атоми.

По-перше, можна констатувати підміну понять: за законом надсилає контролюючий орган ДФС, а на практиці приходить анонімна квитанція без зазначення прізвища посадової особи, підписана так:

Відправник: Автоматизована система «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України. Версія 22.13.13.

Однак автоматизовану систему ДФС не можна ототожнювати з органом ДФС як суб'єктом владних повноважень, оскільки комп'ютерні програми поки що не є правоздатними.

Крім того, з абзацу п. 201.16.1 ст. 201 Податкового кодексу випливає, що квитанція є лише підтвердженням блокування — дії, яку скоєно окремо від оформлення самої квитанції.

Вищевикладене дає нам право сповна познущатися з ДФС України шляхом письмового звернення в порядку доступу до публічної інформації з такими запитаннями:

1. Чи є блокування податкової накладної рішенням або дією уповноваженого органу ДФС, і якою конкретно посадовою особою його ухвалено?

2. Ким саме з-поміж посадових осіб ДФС підписана квитанція про блокування накладної?

3. Чи має «Автоматизована система «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України. Версія 22.13.13» право підпису документів від імені ДФС?

4. Чи можна оскаржити первинне блокування податкової накладної відразу в суд, минаючи різні комісії ДФС?

Тепер кілька слів, чому правильних відповідей на ці запитання не існує.

По-перше, нікого не має збивати з пантелику вказівка на те, що квитанція надсилається автоматично в текстовому режимі. Телеграму теж надсилають у вигляді тексту, де чітко стоїть ім'я та прізвище особи, котра її підписала. На квитанції немає підпису рівно для того, щоб не можна було заблокувати її дію поданням адміністративного позову. Адже в адміністративному суді перше питання, яке має з'ясувати суд, — чи було ухвалено рішення або вчинено дію належною особою (ч. 3 ст. 2 КАСУ).

Що ми маємо? Підпис так званої автоматизованої системи анітрохи не кращий за підпис кота Матроскіна і собаки Шарика. Таким чином, ДФС гратиме на пониження ставок, удаючи, що квитанція, як і блокування, — це і не рішення, і не дія, а так — інформування. Бо їхня головна проблема — неможливість описати правову природу того неподобства, що зветься блокуванням ПДВ-накладних.

Ось коли ви надішлете талмуди накладних, договорів, актів і рахунків до комісії — там будуть цілком правоздатні посадові особи, які матимуть право ухвалити будь-яке податкове рішення. Але до цього моменту і блокування, і квитанція — це віртуальна реальність, яка не має жодної юридичної сили, а значить, не утворює жодних наслідків. Ніби як ви самі собі заблокували...

Шляхом різних запитів потрібно змусити ДФС зайняти одну з двох позицій: що квитанції про блокування це або не юридично значущий документ — і тому без підпису, або що це податкова дія (рішення), але без підпису посадової особи. Обидва варіанти підходять.

Ще потрібно вивудити відповідь — чи можна оскаржити квитанцію і блокування в суд і хто відповідач. Якщо тільки ДФС посміє сказати, що це не підлягає оскарженню в суд, а тільки в адміністративному порядку до комісії ДФС, — взагалі джекпот! Тут можна йти хоч до Європейського суду з прав людини, хоч до нашого КСУ, адже це нечувано, щоби публічно-правовий спір вирішувався адміністративними органами, але не судом! Це є нічим іншим, як відмовою у доступі до правосуддя — тобто грубим порушенням ст. 6 Європейської конвенції із захисту прав людини та основоположних свобод.

Щойно з'явиться достатньо доказів нікчемності процедури блокування накладних, ви можете сміливо нагадати податковому органу правило «першої події» згідно з п. 198.2 Податкового кодексу, яке ніхто не скасовував:

198.2. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Ідея полягає в тому, що право на податковий кредит виникає на підставі матеріальної угоди — купівлі товарів або послуг згідно з п. 198.1 Податкового кодексу, а зовсім не на підставі того, що хтось хімічить з базою даних ЄРПН ДФС.

Сама по собі процедура адміністрування не може створювати правових наслідків і впливати на обсяг податкових зобов'язань, адже це питання регулюється в іншому порядку — відповідно до ст. 54 Податкового кодексу.

Оскільки податкова накладна була надіслана на реєстрацію в ЄРПН — платник податків свій обов'язок виконав. А вже з якої причини не було проведено реєстрацію — не було світла, зламався комп'ютер або програма видала помилку вхідних даних — це вже проблема самої ДФС. При цьому п. 54.3.2. містить пряму заборону на використання даних електронних перевірок для цілей донарахування податків:

54.3. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань <...> якщо:

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Не подобається податкова накладна — не їжте! Призначайте позапланову перевірку, складайте акт, виписуйте ППР, а ми підемо до суду й там розставимо всі крапки над i...

І ще один штрих. Ситуація, коли роботи ухвалюють рішення про права та обов'язки дієздатних громадян, настільки обурлива, що потребує втручання Конституційного суду. Процес століття «Люди проти роботів» стане гучною віхою в історії українського правосуддя!