Племінниця за дядька — відповідає, або Новітня практика антикоррупціонерів щодо юросіб

Справа, за розглядом якої у Вищому антикорупційному суді з неабияким інтересом спостерігає «Ракурс», вкотре збагатить українську правозастосовну практику новим надважливим прецедентом. Попередній, про який докладно писало наше видання, був позитивним. Слідча суддя ВАКС Лариса Задорожна поклала край ганебній практиці правоохоронних органів,  які раніше вимутили, легалізуючи свої беззаконні методи, цілковито незаконне, але дуже зручне для себе рішення про заборону обвинуваченому спілкуватися щодо своєї справи з усім світом, окрім захисників і правоохоронців.

Ще не завершилося підготовче засідання у справі, як  інша суддя – голова ВАКС Віра Михайленко  – впевненим кроком входить в історію  рішеннями, про які ми вестимемо мову далі.  

Головним підсумком розгляду цієї справи в масштабах держави, поза всяким сумнівом, стане формування практики застосування свідчень викривача.

Голова ВАКС задасть генеральний напрямок використання таких свідчень, або змусивши правоохоронців зважати на Закон, або дозволивши їм остаточно пуститися берега на догоду «революційній доцільності». ВАКСу здійснити друге ще простіше, ніж будь-якому іншому суду, – фігуранти його справ за визначенням не викликають жодного співчуття співгромадян, у крові яких – махровий правовий нігілізм і «пролетарська» ненависть до будь-яких «куркулів». Квінтесенція – коментар, здається, когось із наших численних експертів з будь-яких питань: «Маск – скоробагатько».

Так от за тим, як антикорупціонери легалізуватимуть у суді свідчення топ-викривача пана Кубракова, і де пролягає поки що невловима для українських правоохоронців межа між викриттям злочину і його провокацією, ми спостерігатимемо в цьому процесі впродовж ще не одного місяця.   

А поки що юридична громадськість разом із своїми клієнтами затамувала подих з іншого приводу, спостерігаючи пряму трансляцію із зали Вищого антикорупційного суду. І привід цей такого роду, що вказана аудиторія запасається не так попкорном, як валідолом.

Річ у тім, що в Україні поки що немає усталеної практики притягнення до кримінальної відповідальності юридичних осіб. Це відкриває широкі можливості для тих, хто налаштований виключно на пошук у законі стежок «в обхід». Нове неоране поле для творчої роботи. Але є і простіший спосіб – взагалі ігнорувати закон.

Перші результати такої діяльності правоохоронців уже були презентовані в рамках описуваної справи у ВАКС. Якщо ці «здобутки» не дістануть належної правової оцінки, нормою в нашій державі стане таке: в будь-який обвинувальний акт можна буде запхати будь-яку юридичну особу, прикріпивши її без жодних доказів, а виключно…  родинними зв’язками з обвинуваченим, хай навіть цей ступінь спорідненості інакше, ніж молочна каша на киселі, і не назвати.  Будь-чиї активи, майно арештовують, бізнес руйнують, просто-напросто свавільно пристібнувши до якогось обвинуваченого. В тому числі і такого родича, з яким можна взагалі не бути знайомим, або крайній контакт з яким відбувся 20 років тому в рамках не згадати тепер, чийого весілля, де гуляло півсела.

Якщо невідому вам тітку дочки троюрідної сестри вашого зведеного брата притягують до кримінальної відповідальності – ви і ваш бізнес під загрозою. Ніякі докази вашої провини тут не потрібні. Бо рідня. Ступінь спорідненості, який передбачатиме кримінальну відповідальність у таких випадках, напевне, встановлюватимуть правоохоронні органи. Інтуїтивно.  І більше нічого доводити по справі їм не потрібно!

В описуваній нами історії весь «склад злочину» пані, на якій обкатується у ВАКС цей вражаючий алгоритм, що його навіть схемою назвати буде перебільшенням, полягає винятково у прогpолошенні ступеня її спорідненості з обвинувачуваним.  Вона є його племінницею – це єдиний «доказ» без жодного реального аргументу на користь причетності до протиправної діяльності.  Втім, цього антикорупціонерам виявилося достатньо.

Якщо виходити з того, що є в матеріалах, провина пані С. полягає виключно в одному – народилася на світ родичкою обвинуваченого. Очевидно, саме в цьому полягав її злий умисел і склад злочину, до скоєння якого вона цинічно, підступно і послідовно готувалася з моменту власного зачаття. Так би мовити, «першородний гріх» в сучасному прочитанні українських борців з корупцією.

Одним словом, відкривається шикарна перспектива. Безкрая, безмежна і непередбачувана як українське правове поле, по якому вічно голодними зграями – правоохоронні органи. Не має ніякого значення, що дії підозрюваного або обвинуваченого по якійсь справі не є юридично спорідненими. Головне – люди споріднені, цього достатньо.

Аргументація така, що якщо не зупинити їх, наступного разу ризикуємо почути як обґрунтування притягнення до кримінальної відповідальності винятково на підставі родинних зв’язків щось на кшталт рядків  безсмертного Ісси: «Чужих меж нами нет! Мы все друг другу братья».

Як взагалі народжуються ці карколомні ідеї в головах нових поколінь служителів Закону? Хто вчив юриспруденції цю молоду поросль, яка пройшла стільки конкурсів, на яку покладися такі надії, вливалося стільки коштів іноземних платників податків і на яку викидаються шалені суми з держбюджету? Яким саме передовим світовим практикам їх вчать? Логіку «кровної помсти», коли за  обвинуваченого відповідає рід, антикоррупціонери вже запровадили. Лишилося хіба додати ще якісь елементи суду шаріату на кшталт закидання камінням.

Шановні антикорупціонери, як летітимете вчергове веселою компанією до США на підвищення своєї сумнівної кваліфікації, розпитайте там, будь ласка, а чи напевне ви правильно зрозуміли останні директиви? І чи попереджений про це Європейський суд з прав людини?

Позиція захисту, якщо стисло, така:

«Встановлюючи в обвинувальному акті необхідність для застосування заходів кримінально-правового характеру до ТОВ, сторона обвинувачення зазначає невідповідні дані щодо обставин справи, створюючи штучну підставу для втягування ТОВ до справи, до якої воно не причетне. Тим самим створюючи для слідства підстави проводити інші слідчі дії щодо підприємства, накладати арешти на майно, втручатись у господарську діяльність підприємства, штучно зупиняючи його діяльність і сприяючи знеціненню його активів  та підриву ділової репутації.

Стороною обвинувачення грубо порушено здійснення вимоги що до здійснення кримінального провадження щодо юридичних осіб: воно здійснюватиметься одночасно з кримінальним провадженням щодо фізичних осіб, які від імені та в інтересах цієї юридичної особи вчинили злочин.

Відомості про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру, вносяться слідчим або прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань негайно після вручення особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених в ст. 96-3 КК України.

Таким чином, фактично юридична особа вважається особою, до якої можуть бути в подальшому застосовані заходи кримінально-правого характеру, та щодо якої здійснюється провадження з моменту вручення підозри особі, яка вчинила передбачений у ст. 96-3 КК України злочин в інтересах та в імені юридичної особи, та внесення відповідних відомостей про компанію в ЄРДР.

Слідчий або прокурор повинен не пізніше наступного робочого дня письмово повідомити юридичну особу. Водночас компанію повинні повідомити вже про факт внесення щодо неї відомості у відповідний реєстр.

Цього стороною обвинувачення зроблено не було.

Крім того, юридична особа як суб'єкт не може самостійно виступати носієм прав у кримінальному провадженні, КПК України наділяє процесуальними правами фізичну особу, яка є представником компанії.

Не повідомивши керівника та власника юридичної особи ТОВ про початок досудового розслідування, та не визнавши в ході досудового слідства відповідним процесуальним документом її правовий статус як представника юридичної особи, не встановивши такий статус за захисником сторона обвинувачення не визначила їх статус як представників юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження. Відповідно, особа, щодо якої сторона обвинувачення просить в обвинувальному акті застосувати заходи кримінально-правового характеру, є неналежною, і такі заходи не можуть бути застосовані до неї в принципі.

Формулювання обвинуваченнямає містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті ККУ, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Жодного доказу причетності до протиправної діяльності обвинуваченого у справі немає». 

Після оприлюднення мотивувальної частини рішення суду – далі буде.