Справа Юлії Тимошенко і таємниці слідства

Скидається на те, що справа проти Юлії Тимошенко, має шанс стати в певному розумінні фатальною для української судової експертизи в її нинішньому стані. Щонайменше, добряче струсонути ці, нечищені від часу створення, авгієві стайні. Адже справа ще навіть не добігла розгляду по суті, триває підготовче засідання, а вітчизняні експертні інституції вже виглядають наче любительські гуртки по інтересах. Те, яким чином, на яких підставах, спираючись на які правила, методичні рекомендації, з допомогою якого саме програмного, технічного забезпечення вони виконують свої функції і наскільки все це відповідає закону, – багатий матеріал для розслідування. Відповіді на ці запитання, певне, дали би підстави для перегляду величезної кількості рішень, винесених судами, що спиралися на експертні висновки, часто-густо фактично зроблені «на колінці».

Ясна річ, жодні докази не мають для суду наперед визначеної сили. Але коли виявляється, що до діяльності державних експертних установ виникає чимало обгрунтованих і зовсім не риторичних запитань, брак відповідей на які породжує сумнів щодо їхньої легітимності, це вже зовсім сумно.

Справа проти Юлії Тимошенко уже підтвердила фактично все те, що доводилося спостерігати в інших провадженях, і чути у приватних розмовах з шанованими «аксакалами» українських експертних установ. До них (усіх без винятку) ногами відчиняють двері представники правоохоронних органів, аникорупціонери взагалі почуваються там наче у власній хаті.

Приміром, експерти, які були свого часу залучені до аналізу знаменитих плівок спритного майора Мельниченка, стверджували, як би це не було несподівано, що по тій справі тиску на них не було. На відміну від часів нинішніх.

Цікаво, що і так маючи «незалежних експертів» за власних підлеглих, антикорупційні органи активно пробивають створення власної експертизи. Офіційно власної експертизи. Щоб не мотатися між Києвом, Львовом, Харковом і Одесою, роздаючи настанови і правлячи експертні висновки.

Під час підготовчого судового засідання по справі Юлії Тимошенко усталена підозра стосовно того, що незалежної фахової експертизи в нашій країні не існує, лише дістала ще одне фактичне підтвердження. Вражаючих подробиць там безліч. Зокрема, одні експерти чують на записі слова «гроші», «на касу», інші ні, а представник обвинувачення пояснює розбіжності «суб'єктивним сприйняттям експертів». Такий плюралізм насторожує, і виникає запитання, де ж пролягає межа цієї паранормальної суб’єктивності і чи є вона взагалі, якщо одні фахівці чують якісь голоси, а інші, на щастя, ні?

Цим анекдотичні пригоди із злощасним записом не вичерпуються. Зокрема, зарубіжною експертизою спростовано також революційні здобутки українських експертів, схоже, єдиних у світі, хто навчився впевнено аналізувати… тихий шепіт.

Який вихід із такої прикрої ситуації? Очевидно, як і належить, слід надати можливість дослідити оригінал запису і пристрій, на якому він був виконаний, справді незаангажованим експертам. Втім, для сторони обвинувачення це надто великий ризик. Адже навіть за одним невеликим уривком запису, що його правоохоронці покромсали на «хрестоматію», бо з їхньої точки зору, інші частини запису значення для справи не мають, головний доказ обвинувачення у справі Юлії Тимошенко відомий британський криміналіст охарактеризував вичерпно: «Відредагований, підданий монтажу матеріал».

Отже, чим далі просувається попереднє слухання справи, тим більше скидається на те, що народний депутат пан Інкогніто-Копитін, він же «торпеда» , яку антикорупційні органи про людське око ховають не знати від кого під «оперативним псевдонімом» Мазур, чи то у спробі врятуватися від кримінального переслідування, чи з якихось інших високих міркувань підставив не так Юлію Тимошенко, як антикорупціонерів.

Про що була та розмова, кожен залишається при своїй думці. А от те, що доказів, які виглядали би належними і допустимими в суді, Інкогніто-Копитін добути не зміг, уже схоже на завершений факт.

Прослухавши запис, наданий своїм «агентом», в НАБУ, мабуть,тяжко зітхнули, а тоді заходилися ліпити обвинувачення з того, що було. Бозна на чому виконаний, м’яко кажучи, не вельми якісний запис Копитін, схоже, віддав в обмін за власну голову (кримінальне провадження – це не жарт). А от чи власноруч творчо допрацьовував той запис, чи потрудилися над ним пізніше, поки що невідомо.

В судовому засіданні тривають запеклі «позиційні бої». Зокрема, захист вимагає у сторони обвинувачення надати можливість провести повноцінну експертизу запису. Обвинувачення наполягає, що право на доступ до матеріалів справи не є абсолютним.

Це справді так, зокрема, і з точки зору Європейського суду з прав людини. У деяких випадках може виникнути необхідність не надавати певні докази стороні захисту з метою дотримання фундаментальних прав іншої особи або для захисту важливого суспільного інтересу, такого як національна безпека або необхідність захисту свідків. Втім, оскільки важливому суспільному інтересу чи національній безпеці загрози тут немає, пункт, який міг би пасувати цій справі, – це третя підстава ненадання доказів, яку визнає ЄСПЛ. А саме: збереження таємниці методів розслідування злочину поліцією. Це справді могло би бути єдиним пунктом, але річ у тому, що ЄСПЛ має на увазі лише законні методи розслідування злочинів…

Тобто якщо для того, аби забезпечити сторону захисту належною інформацією про докази обвинувачення, доведеться зробити надбанням громадськості важливу державну таємницю, що може завдати шкоди інтересам національної безпеки, тут можуть бути винятки. Якщо ж «страшна державна таємниця» це, приміром, не хитромудра й ризикована процедура вживлення агента під прикриттям у банду, а всього-навсього реальні методи розслідування злочинів, в тому числі провокації, маніпуляції й підтасовки, – тоді ні. Це не та таємниця, на сторожі якої стане ЄСПЛ.

У ключовій справі «Роу і Девіс проти Великобританії» ЄСПЛ зафіксував, що звинувачення зобов'язане надати захисту будь-які матеріали, які можуть допомогти обвинуваченому зняти з себе звинувачення або пом'якшити вирок. Режим секретності (національна безпека, захист свідків, таємні методи слідства) може тимчасово обмежувати ознайомлення, але не повинен робити процес несправедливим.