Викривачі по-українськи: організоване угруповання провокаторів

Підприємець: «Мы действуем только по закону»
Викривач розчаровано: «Я расстроился»
(Із записів НСРД)

В останньому засіданні у справі АФ «Квіти України», яку докладно висвітлює «Ракурс», було заявлене клопотання захисту про визнання недопустимим доказом протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії – контроль за вчиненням злочину від 25 жовтня 2023 року.

Старший детектив НАБУ «і рєбята»

Прокурор САП Єлєна Дроботова надала суду протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії – контроль за вчиненням злочину від 26 вересня 2023 року.

Дослідження цього протоколу в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження № 52023000000000358, на переконання сторони захисту, дає підстави для визнання його судом недопустимим доказом. І з цим важко не погодитися. 

У протоколі зазначається, що він складений старшим детективом НАБУ Романом Догойдою за результатами проведення НСРД – контролю за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту «у відповідності до ст. ст. 2, 3, 7, 14, 104-107, 246, 252, 271 Кримінального процесуального кодексу України». 

Насправді, як переконливо доводить захист, – це брехня. Твердження старшого детектива містить мало спільного з реальністю.  Бо згаданих вимог КПК він не дотримався. Фіксуючи дивну поведінку осіб, які претендують на звання викривача, а насправді є звичайнісінькими провокаторами, старший детектив НАБУ не дотримався ні вимог КПК України, ні 

Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Інструкції, освяченої всіма без винятку високими і компетентними інстанціями.  Обидва згадані документи – не перелік побажань або корисних порад, вони мають цілком імперативний характер. Втім, як виявилося, обов’язкові вони суто теоретично і не для всіх.  

У підсумку протокол насправді більше нагадує довільні нотатки, які людина писала суто для власного використання. Фіксуючи просто для себе, наче у щоденнику, що такого-то такого-то дали хлопці жару, тобто було проведено НСРД. Хто брав у участь у цих негласних заходах, кого залучали додатково, для щоденника особливого значення не має. Було і було. Сам факт згадати колись буде приємно, а подробиці не такі і важливі. Та і хтозна, до чиїх рук можуть потрапити ці записи, не треба фіксувати зайвого. Тож і містить цей, з дозволу сказати, протокол лише згадку про особу, яка його склала – старшого детектива НАБУ Р. Догойду.   

Через таку мемуаристику замість протоколу, справді складеного відповідно до КПК, лишилося запитанням без відповіді, хто саме здійснював вказані НСРД, і чи були ці особи уповноважені на таку діяльність. А для підтвердження законності проведення самих НСРД та визнання цього протоколу належним доказом зазначення суб’єктів їх здійснення є суттєво важливим моментом. Старший детектив НАБУ Р. Догойда послався на те, що цей протокол він склав, зокрема, відповідно до ст. 104 КПК. А вона передбачає, що вступна частина протоколу «повинна містити відомості про особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім’я, по-батькові, посада)». Натомість у протоколі вказано, хто його склав, а про те, хто здійснював зафіксовані НСРД, чомусь жодного слова. Таємниця? Але для кого може бути таємницею те, хто саме із детективів НАБУ здійснював такі заходи, якщо у протоколі розкривається «святая святих» оперативної роботи – вказуються ідентифікаційні дані агентів (осіб, залучених до конфіденційної співпраці), за допомогою яких НАБУ «розкручувало» об’єкт оперативної розробки – підприємця Сергія Копистиру. 

У протоколі від 25 жовтня 2023 року зазначено, що до проведення негласної слідчої (розшукової) дії — контролю за вчиненням злочину було залучено громадян Олександра Доценка та Олександра Кубракова.

Таким чином участь згаданих у протоколі інших осіб – В. Кравця і детектива М. Цомбара під гоноровим псевдонімом Гетьман А. І. є незаконною. Адже КПК визначає чіткий алгоритм такого залучення, не передбачаючи притягнення до цієї процедури випадкових перехожих, імен яких ніхто і не запитав. 

Отже, вкотре проігнорувавши КПК, старший детектив НАБУ Р. Догойда не відобразив у протоколі відомості про залученого як про учасника «слідчого експерименту».   

А дарма. Бо Кравець заслуговував не лише на згадування, а і на премію. Він не якийсь статист, а справжній координатор дійства: надає вказівки, супроводжує залучених осіб, сприяє досягненню потрібного результату. Але справедливості немає: незважаючи на всю цю активність, укладач протоколу не віддає йому належне в документі. І не повідомляє про те, ким же насправді є цей Кравець – високопоставленим співробітником НАБУ, рядовим агентом, добровільним помічником міністра Кубракова чи якимось дядьком з вулиці. 

Суду, який за законом покликаний встановити істину у справі, варто все ж таки з’ясувати – хто цей Кравець, яку роль він виконував у провокаційній діяльності і хто його уповноважив на виконання такої ролі – старший детектив НАБУ Р. Догойда, прокурор САП Є. Дроботова чи хтось вище? 

Так само у протоколі приховано іншу інформацію. 

Здавалося би, правоохоронні органи мають, може стримано, але пишатися тим, що на них працює найбільш високопоставлений викривач в історії України – віце-прем’єр-міністр Олександр Кубраков. Збулася мрія, якщо говорити мовою, якій, судячи із записів НСРД, викривачі-провокатори постійно віддають перевагу, «чтоб служила мне рыбка золотая. И была б у меня на посылках».

Втім, антикорупціонери чомусь приховують інформацію про те, що Олександр Кубраков і Олександр Доценко є викривачами. Така скромність має свої причини. У викривача є не лише права, приміром, рятувати власну шкуру, заодно роблячи щось корисне для суспільства, передусім, сприяючи інтересам правосуддя. Він також обтяжений обов’язками. І в описуваному випадку викривачі послідовно і затято нехтували своїми обов’язками, за максимального сприяння антикорупційних органів.

Така промовиста деталь: в обвинувальному акті громадянство Кубракова стороною обвинувачення не вказується, хоча і повинно. Тобто ми не знаємо, громадянином якої держави (а є підозра, що не однієї) є викривач Кубраков. Ми гадки не маємо, які паспорти має віце-прем’єр держави, яка воює.  Ну не годиться ставити українському віце-прем’єру запитання: чиїх будете?..

Що стосується його підлеглого та одночасно спільника по «викривальній» діяльності у цій справі Олександра Доценка, то питання про його політико-юридичну належність поставало більш чітко.

ЗМІ повідомляли про те, що Доценко Олександр Аркадійович, 10.06.1979 р.н. – постійний та незмінний викривач НАБУ і САП – є громадянином Російської Федерації, недавнім випускником «школи ФСБ» (Академії державного управління при Президентові Російської Федерації).

Публічна інформація про очевидний російський слід одного із викривачів та не зазначення в офіційному документі обов’язкової за законом інформації про громадянство іншого викривача створюють підстави для роботи української контррозвідки. Чи СБУ при перманентному з’ясуванні стосунків з НАБУ не вважає за можливе здійснювати перевірку такої інформації стосовно агентури НАБУ? 

Але звернімося безпосередньо до  розмов.

Обережно: працюють провокатори

19 вересня 2023 року в службовому кабінеті віце-прем'єр міністра – міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Кубракова у нього відбулась зустріч із Олександром Доценком і підприємцем, нині обвинуваченим Сергієм Копистирою. Під час цієї зустрічі  Доценко і Кубраков проявляють дивовижне завзяття й ініціативу, схиляючи підприємця до потрібних їм і НАБУ дій. 

«Доценко: Из того, что мы сделали, вот. Направили письмо в поддержку, то есть ребята подали пакет документов. По состоянию на сегодня, эта заявка висит в базе, как в работе. Крайний срок y нас пятница, 22.09, то есть там 10 рабочих дней, правильно? 

Копистира: Да. 

Доценко: Вот. Направили письмо в поддержку на КMДA на имя Виталия Владимировича. 

Кубраков: Мы c ним в диалоге через день, поэтому понятно. 

Доценко: Вот. 

Кубраков О.М. Он говорит, что объект сложный». («Он» - тобто Віталій Кличко, з яким спілкувались викривачі поза межами своїх повноважень, з використанням владних можливостей).

Далі сам Кубраков повідомляє, що «Вариант c птичкой уже готов, на самом деле, технически с прошлой пятницы… Я имею в виду, что технически уже система доработана с прошлой пятницы. Мы молчим и не пускаем никого пока». 

Отже, викривачі свідомо створюють вигідну для сторони обвинувачення ситуацію та обстановку, прямо повідомляючи, що від них залежить, «пускати» чи ні. 

Також викривачі умисно неодноразово демонструють Сергію Копистирі свої владні можливості і фактично пряму залежність підприємця від волі та бажання топ-посадовців.

Крім того, варто звернути увагу і на епізод розмови, що прямо вказує на наявність третього викривача, про якого сторона обвинувачення – ані пари з вуст.

«Кубраков: Теперь скажите, что мы можем подать y вас? 

Копистира: Что, что подать? 

Кубраков: Что хоть из какого-то перечня документов y вас есть, за что мы можем зацепиться? 

Дoцeнкo: Ha ДИAM. (Державна інспекція архітектури та містобудування України - Ред.)

Копистира:  Ha ДИAM, на ДИAM. 

Кубраков: Хоть что-то».

Така ініціатива прямо вказує на зацікавленість щодо ДІАМ саме у викривачів. Тобто налагоджена співпраця викривачів і вони створюють ситуацію для залучення третього викривача. Зауважимо, що «Ракурс» детально описував ситуацію, за якої цей третій викривач якимось дивним чином зник із справи – просто загубився по ходу розслідування.

Саме викривачі порушують це питання щодо діалогу і, незважаючи на те, що С. Копистира взагалі не розуміє, про що йдеться, перепитує, викривачі ведуть своє, продовжують наполягати, самі пропонують, щоби дати третьому викривачеві «хоть что-то».

«Кубраков: ДИAM может упираться? 

Копистира: Нет. Это городские»

Тоді Кубраков завершує: «Тогда на мне завтра ДИAМ», а Доценко підтверджує «Угу».

Тобто саме викривачі за власною ініціативою енергійно розділили ролі, демонстративно зробивши це у присутності Сергія Копистири. Вони неодноразово дали зрозуміти, що все залежить від них. Загалом розмову вели у спосіб, який залишає підприємцеві лише один варіант – погодитись. Понад те, вимагали від нього вчинення певних дій, на які він, навіть «притиснутий до стінки», змушений був реагувати категорично – «не имею права», казав він їм. 

Зайве, мабуть, нагадувати, що викривач не має права як схиляти особу до вчинення певних дій, так само, як і залучати іншу до активного схиляння обраної жертви.  

Відповідно участь інших осіб, а тим більше приховування анкетних даних залучених осіб, незаконна та вже сама по собі є підставою для визнання доказу недопустимим, оскільки порушений порядок отримання доказу, встановлений КПК України.

4 жовтня 2023 року зафiксовано три телефонні розмови, які відбулись з ініціативи Доценка та проводились ним таким чином, що  Копистирі лишалося тільки висловлювати свою згоду.

05 жовтня 2023 року в приміщенні в Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України зафіксовано зустріч між Доценком та Копистирою.

У цій розмові С. Копистира вже вкотре говорить: «Мы действуем только по закону». Після чого Доценко засмучено каже «Я расстроился». Тобто викривач розчарований прагненням підприємця, особи, яку він начебто має викривати, але насправді провокує, діяти тільки відповідно до закону!

Це лише невелика частина аргументації, яку наводить захист в судовому процесі, доводячи, що надані обвинуваченням докази не є такими в розумінні КПК.