Новини
Ракурс

Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань — правові колізії

15 чер 2021, 09:11

Ще зі студентської лави кожен юрист пам’ятає, що у разі колізії закону з відомчим нормативним актом слід користуватися саме законом. Але на практиці досить часто відбувається зворотне. Причому інколи виникає ситуація, коли діяти за законом узагалі неможливо через певні технічні особливості.

Кримінальним процесуальним кодексом України (частина 1 статті 214) передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше як через 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг із цього реєстру.

При цьому слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, дізнавач — керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання — керівником органу досудового розслідування.

Строк досудового розслідування згідно з частиною 2 статті 214 КПК України починається саме з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Однак частиною 1 статті 219 КПК України передбачено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

При цьому у частині 3 статті 214 КПК України зазначається, що здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, положення КПК України щодо початку строку досудового розслідування можна тлумачити двояко, оскільки законодавець в одному випадку (стаття 214 КПК України) веде мову про внесення відомостей до ЄРДР, а в іншому (стаття 219) — про внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Зрозуміло, що перше поняття значно ширше від другого.

Так, Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, затвердженим наказом Офісу генерального прокурора №298 від 30 червня 2020 року, передбачено як облік кримінальних правопорушень (відомостей про конкретне правопорушення, отриманих із визначеного законом переліку джерел), так і облік кримінальних проваджень (номер кримінального провадження, який присвоюється та реєструється лише після перевірки внесених до реєстру відомостей керівником органу прокуратури, органу досудового розслідування чи органу дізнання).

У цьому ж положенні передбачено, що факт реєстрації кримінального правопорушення (провадження) настає з моменту підтвердження керівником органу прокуратури або органу досудового розслідування, органу дізнання таких відомостей.

Таким чином, зазначеним підзаконним актом передбачено, що, незважаючи на внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, досудове розслідування можна проводити лише з моменту фактичної реєстрації кримінального провадження, рішення про яке приймає керівник органу прокуратури, органу досудового розслідування чи органу дізнання.

Зрозуміло, що з різних причин (нічний час, вихідний день, зацікавленість керівництва тощо) час від моменту внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення і до моменту реєстрації кримінального провадження з присвоєнням відповідного номера може бути дуже значним.

Зазначене суперечить вимогам частини 5 статті 214 КПК України, яка передбачає, що в Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

Тож залишається відкритим питання про те, з якого моменту обчислювати строк досудового розслідування — з моменту внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення чи з моменту присвоєння номера кримінального провадження. Кожна зі сторін кримінального провадження тлумачитиме це на свою користь.

Згадане дає можливість для зловживань з боку керівника органу прокуратури, органу досудового розслідування чи органу дізнання, тобто з боку осіб, від яких залежить реєстрація в ЄРДР уже внесених до нього відомостей.

Таким чином, відомчий нормативний акт — наказ Офісу генерального прокурора №298 від 30 червня 2020 року явно суперечить відповідним положенням КПК України та може містити в собі корупційну складову. А певні слідчі (дізнавачі) можуть бути притягнуті до відповідальності. Розглянемо на прикладі.

Після закінчення досудового розслідування слідчий відкрив стороні захисту матеріали досудового розслідування кримінального провадження. Захисник звернув увагу на те, що відповідно до витягу з ЄРДР між внесенням інформації до нього та його реєстрацією минуло кілька днів. Тобто слідчий відповідно до закону вніс відповідну інформацію до ЄРДР практично негайно після проведення огляду місця події.

Однак реєстрація керівником органу досудового розслідування відомостей, внесених слідчим, в силу певних обставин відбулася через декілька днів. А в згаданий проміжок часу (після внесення слідчим, але до реєстрації керівником) слідчий, працюючи по «гарячих слідах», проводив відповідні процесуальні дії. І це доводиться відкритими матеріалами кримінального провадження, в якому є протоколи допитів свідків, потерпілого, впізнання тощо. Дата проведення цих слідчих дій передувала даті реєстрації кримінального провадження в ЄРДР. Зрозуміло, що в цій ситуації докази, отримані до реєстрації в ЄРДР (крім тих, які було отримано при огляді місця події), не можуть бути належними та допустимими. Але з урахуванням того, що протоколи слідчих дій можливо віднести до категорії офіційних документів, слідчому формально цілком можливо інкримінувати скоєння ним підроблення офіційних документів (частина 1 статті 358 Кримінального кодексу України), а після відкриття стороні захисту згаданих документів можливо інкримінувати й використання завідомо підроблених документів.


На жаль, дуже прикрим є те, що на всій території України органи дізнання та досудового розслідування змушені керуватися не законом, а підзаконним актом, який йому суперечить.Хоча відповідно до статті 8 Закону України «Про прокуратуру» саме Офіс генерального прокурора «…забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань та його ведення органами досудового розслідування, визначає єдиний порядок формування звітності про стан кримінальної протиправності і роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури…».

Гадаємо, що оптимальним варіантом розв’язання згаданої проблеми було б внесення відповідних змін Офісом генерального прокурора до наказу №298 від 30 червня 2020 року, згідно з якими цей підзаконний акт відповідав би вимогам закону.

Володимир Моргун, Олег Поповченко, партнери адвокатського об’єднання «Нотар Захист Груп»


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter

.