Відстрочка від призову під час воєнного стану

Роз’яснення з найбільш актуальних питань відстрочки від призову на військову службу під час дії правового режиму воєнного стану (станом на 1 січня 2023 р.)

Якими є підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації? Якою нормою це передбачено?

Підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в т. ч. під час воєнного стану, визначені статтею 23 Закону України ”Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". 

Відповідно до цієї норми не підлягають призову на військову службу під час мобілізації наступні категорії військовозобов’язаних:

1. заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України;

2. визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

3. жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;

4. жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

5. жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

6. жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

7. жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

8. усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

9. зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

10. які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

11. опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

12. жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", а саме: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу; військову службу за призовом осіб офіцерського складу; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

13. народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

14. працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Бюро економічної безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

15. інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках;

16. здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

17. наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

18. жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

• військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
• працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;
• осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
• осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;

19. жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Як видно зі змісту, перелік не є вичерпним завдяки такій категорії, як «інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках» (п. 15 відповіді). Отже, іншими законами можуть бути передбачені додаткові підстави для відстрочки від призову.

Наприклад, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про військовий обов’язок та військову службу" ЗСУ та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які мають судимість за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.

Оскільки призов громадян України на військову службу, в т. ч. під час дії воєнного стану, є одним зі способів комплектування ЗСУ та інших військових формувань (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про військовий обов’язок та військову службу»), такі особи не підлягають призову, і ця підстава відстрочки зазначена в іншому законі. 

Нормативно-правове регулювання:  ч. ч. 2 та 4 ст. 23 Закону України ”Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”; ч. ч. 1-2 ст. 4 Закону України "Про військовий обов’язок та військову службу".

Яка різниця між «відстрочкою від призову» та «звільненням від призову» під час мобілізації? Чи є тотожними ці поняття, як вони співвідносяться? Що означає «відстрочка»: тимчасове звільнення чи постійне? 

Для призову під час мобілізації – немає різниці, адже законодавець ці дві різні категорії об’єднав в одну норму, на відміну від строкової військової служби. 

Чітка різниця між поняттями «відстрочка від призову» та «звільнення від призову» передбачена лише для проходження строкової військової служби. Це окремий вид служби, відмінний від призову під час мобілізації на особливий період (ст. ст. 17, 18 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу"). Її проходять призовники з 18 до 27 років. Для них підстави відстрочки від призову та звільнення від призову розділені. При цьому, відстрочкою від призову є тимчасове звільнення від служби, з правом призову через певний термін, коли будуть усунуті причини для відстрочки. Водночас, звільнення від призову – це остаточне, безповоротне звільнення.

Для військовозобов’язаних за призовом під час мобілізації існує лише термін "відстрочка від призову" (див назву статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"). Зворот, що використовується законодавцем в цій нормі: «особи не підлягають призову» означає не звільнення від призову, а тимчасову заборону на призов, поки існують певні причини. Це співпадає зі змістом поняття «відстрочки». Хоча за змістовним навантаженням ці підстави можуть мати як тимчасовий, так і постійний характер, що припускає не лише тимчасову заборону (відстрочку), а й постійну (звільнення).

На відміну від призовників:

• чіткого терміну такої відстрочки немає і щорічно підтверджувати наявність підстав для відстрочки для військовозобов’язаних законодавство не передбачає. Виключенням є відстрочка для тимчасово непридатних до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії) відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 23 зазначеного Закону.

• у разі втрати (зміни) підстав військовозобов’язаними відстрочки від призову на строкову військову службу ТЦК та СП за законом не наділений правом скасовувати (змінювати) раніше прийняте рішення. на відміну від призовної комісії для строковиків.

• у разі зміни в сімейному стані військовослужбовців, що дають право на відстрочку від призову, вони не підлягають звільненню з військової служби, що є дискримінаційною, невиправданою нормою закону.

За системним, логічним тлумаченням "звільнення від призову" та "відстрочка від призову" мають бути різними категоріями. Слід визнати, що назва статті 23 ЗУ ”Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не узгоджується з її змістом. Оскільки там змішані підстави для відстрочки та звільнення від призову, що за своєю суттю не мають бути тотожними поняттями. Нетотожність цих категорій для прикладу демонструють норми, що регулюють призов на строкову службу. Так, стаття 17 ЗУ "Про військовий обов’язок та військову службу" має назву "Відстрочка від призову на строкову військову службу", а стаття 18 – "Звільнення від призову на строкову військову службу". Право на відстрочку є тимчасовим, може завершитись і підлягає періодичному підтвердженню, а право на звільнення є остаточним. Відповідно різниться і зміст підстав на відстрочку від призову та звільнення від призову. 

Крім того, підпункт “в” пункту 2 статті 26 “Звільнення з військової служби” Закону України "Про військовий обов’язок та військову службу" передбачає, що військовослужбовці строкової військової служби звільняються із служби за сімейними обставинами – у разі виникнення у них права на відстрочку чи звільнення внаслідок зміни сімейних обставин. Водночас, аналогічної прямої норми для призваних у зв’язку із оголошенням мобілізації законодавством України не передбачено, що не є логічним та виправданим.

Норми Законів України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" та "Про військовий обов’язок та військову службу" щодо визначення категорій осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та які можуть бути звільнені з військової служби з моменту оголошення мобілізації в окремих випадках не є тотожними.

Зазначене призводить до того, що особи, які були призвані на військову службу до набрання чинності змін, якими розширили перелік підстав відстрочки від призову, не мають права на звільнення з військової служби в умовах дії правового режиму воєнного стану.

Нормативно-правове регулювання: ст. ст. 17, 18, 23 Закону України ”Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”; ч. 2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу».

Чи можуть бути призвані на військову службу особи, які були засудженими за вчинення злочинів або є учасниками кримінального провадження (підозрюваними, обвинуваченими)?

Сам по собі процесуальний статус під час досудового розслідування чи судового кримінального провадження не є перепоною для призову на військову службу. Законодавство України, передусім Закон України ”Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, не встановлює обмежень для зазначених осіб. 

Але вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як затримання чи таких запобіжних заходів, як тримання під вартою чи домашній арешт – юридично та технічно перешкоджає призову на військову службу. 

Що стосується засуджених, то обвинувальний вирок сам по собі не тягне заборону призову на військову службу. В цьому плані законодавство називає лише таке обмеження, як не погашена і не знята судимість за вчинення лише одного виду злочину. Так, за змістом ч. 2 ст. 4 Закону України "Про військовий обов’язок та військову службу" ЗСУ та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які мають судимість за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку. Тобто навіть засудження у минулому за такий специфічний злочин не є перепоною для призову. Засудження за інші кримінальні правопорушення навіть з діючою судимістю тим більш не є обмеженням для призову.

Відсутність законодавчих перешкод призводять до того, що ЗСУ поповнюються особами, засудженими за тяжкі і особливо тяжкі злочини, що часом має негативні наслідки для військової дисципліни, обороноздатності та репутації української армії.

Водночас, призначення покарання у виді позбавлення волі та обмеження волі прямо названі підставами для звільнення з військової служби (підпункт «в» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов’язок та військову службу"). Під час мобілізації це технічно і юридично перешкоджає призову на військову службу і є недоречним з юридичної точки зору, хоча прямо не названо в якості підстави для відстрочки.

Крім того, набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання є підставою для звільнення з військової служби.

Нормативно-правове регулювання: Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” ч. 2 ст. 4, п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов’язок та військову службу".

Чи можуть військовозобов’язані бути призваними на військову службу за наявності підстав для відстрочки?

Так, але тільки добровільно. Частини 2 та 4 ст. 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" допускають зворот "призов на військову службу за згодою". 

Це такі категорії військовозобов’язаних:

1. особи з  інвалідністю;

2. жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;

3. жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

4. жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

5. жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

6. жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

7. усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

8. зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

9. які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

10. опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

11. заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України;

12. жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

• військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

• працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

• осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

• осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;

13. жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

При цьому, особи, зазначені у пунктах 1-10 відповіді, у разі їх згоди можуть бути призвані на військову службу тільки за місцем свого проживання (ч. 2 ст. 23 Закону). Це військовозобов’язані, які мають такі підстави для відстрочки, як догляд за дитиною, особами з інвалідністю тощо. Тому є логічним, що їхня служба, у разі згоди на призив, має відбуватися за місцем виконання відповідних обов’язків.

Інші перелічені категорії осіб (п. п. 11-13) у разі згоди мають нести військову службу відповідно до наказів командування за будь-яким місцем (ч. 4 ст. 23 Закону).

Нормативно-правове регулювання: ч. ч. 2 та 4 ст. 23 Закону України ”Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Чи можуть військовозобов’язані бути призваними за наявності підстав для звільнення з військової служби?

Питання зустрічається часто, але є не зовсім коректним. Норми про звільнення з військової служби (ст. 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу") розповсюджуються тільки на військовослужбовців, тобто осіб, які вже перебувають на військовій службі. На військовозобов’язаних розповсюджуються лише норми про призов (відстрочку від призову) – ст. 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку". Отже, військовозобов’язані не можуть бути призвані за наявності підстав для відстрочки від призову, а не для звільнення з військової служби. Адже призивають за одним законом, а звільняють за іншим.

При цьому, підстави для звільнення і підстави для відстрочки не завжди співпадають. Водночас, не є доречним та доцільним призвати без згоди військовослужбовця, що не має підстави для відстрочки, але має підстави для звільнення з військової служби. Бо після набуття статусу військовослужбовця він отримає право ініціювати своє звільнення. Тому на практиці не підлягають призову як ті, хто має підстави для відстрочки, так і ті, хто має підстави звільнення з військової служби.

Водночас підстави для відстрочки від призову не можна використовувати в якості підстав для звільнення з військової служби. Хоча це ставить у дискримінаційне становище військовослужбовців за призовом під час мобілізації, у яких змінився сімейний стан чи з’явилися інші поважні причини, які надають їм підстави для відстрочки, відносно до військовослужбовців строкової служби. Звільнення з військової служби останніх регламентовано п. «в» ч. 2 ст. 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", за якою вони звільняються із служби за сімейними обставинами у разі виникнення права на відстрочку чи звільнення внаслідок зміни сімейних обставин. 

Нормативно-правове регулювання: ст. 23 Закону України ”Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”;ст. 26 Закону України "Про військовий обов’язок та військову службу".

Чи можна надати добровільну згоду на призов під час мобілізації за наявності підстав для відстрочки, а під час несення військової служби передумати і звільнитися?

Ні, за тим самим обґрунтуванням, що наведено у відповіді на попереднє питання.

Навіть у разі появи обставин, що надають військовослужбовцям право на відстрочку від призову, – у разі зміни законодавства або сімейного стану, призвані за мобілізацією під час особливого періоду не отримають право на звільнення. Це створює дискримінаційні умови, порівняно із військовослужбовцями, які призиваються на момент набрання чинності законодавства, що надає їм нові підстави для відстрочки або мають інші підстави для відстрочки на моменту призову, а не в період перебування на військовій службі.

Якщо призвали без згоди, а підстави відстрочки об’єктивно з’явилися після призову – чи може військовослужбовець бути звільнений?

Ні, за тими самими аргументами, наведеними у відповіді на попереднє питання. 

Це, звісно, ставить у нерівне положення тих військовозобов’язаних, яким не вдалося скористатися підставами для відстрочки від призову. Адже трапляються випадки, коли у зв’язку зі змінами у сімейних обставинах чи в законодавстві військовослужбовець отримує право на відстрочку від призову. Однак формально він не може скористатися цим правом, адже для нього призов вже завершився. Бо норми ЗУ "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" розповсюджується на військовозобов’язаного, а на військовослужбовця. Якщо тих самих підстав немає у ЗУ "Про військовий обов’язок і військову службу", то військовослужбовець звільнитися не зможе.

Водночас, за наявності підстав для відстрочки від призову за сімейними та іншими обставинами військовослужбовець може клопотати про переведення на інше місце служби, зокрема за місцем проживання родини.

Пунктами 82, 83 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого Указом президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, передбачено переміщення по службі за сімейними обставинами –  на особисте прохання.

В якості підстави такого прохання слід вказувати обставини, передбачені в законодавстві, як такі що звільняли від призову під час мобілізації або обмежували проведення такого призову:

• під час мобілізації висловили бажання нести військову службу, незважаючи на наявність підстав для звільнення;

• у яких наявні наступні підстави для звільнення військової служби:

• у зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

• у зв’язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

• у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я;

• у зв’язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

• у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

• у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

• у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

• військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Нормативно-правове регулювання: п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України ”Про військовий обов’язок і військову службу”; Глава VII “Призов під час мобілізації. Демобілізація. Призов на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період” Закону України ”Про військовий обов’язок і військову службу; ч. 2 ст. 23 Закону України ”Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”; пункти 82, 83 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого Указом президента України від 10.12.2008 № 1153/2008

В якому порядку реалізується право на відстрочку від призову під час мобілізації? Чи приймає ТЦК та СП окреме рішення з питань відстрочки? Чи відбувається це колегіально? Чи вправі ТЦК та СП розглядати заяву та приймати рішення про відмову у наданні відстрочки від призову?

Право на звільнення від призову реалізується шляхом подання заяви про відстрочку від призову з додаванням документів, що підтверджують відповідні підстави.

Заява подається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку або призову:

• при отриманні повістки;

• за необхідності отримання відмітки ТЦК та СП у військово-облікових документах при виїзді за кордон тощо.

На відміну від призову на строкову військову службу, де питання відстрочки вирішуються призовними комісіями колегіально і приймаються окремі рішення, ТЦК та СП оформляють для військовозобов’язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, а також ведуть їх спеціальний облік.

Виходячи із зазначених норм повноваження з вирішення питання відстрочки від призову розглядається одноособово керівником ТЦК та СП – військовим комісаром, окреме рішення не виноситься, і за наявності підстав оформлюється відстрочка шляхом проставляння відмітки у військово-облікових документах (військовому квитку, тимчасовому посвідченні військовозобов’язаних тощо), видається довідка (посвідчення) та інше.

Нормативно-правове регулювання: ст. 16 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» абз. 9 п. 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки,