Вороже ставлення поліцейських до людей в камуфляжі: профдеформація чи прислуговування агресору?

Ярослав ВАСИЛЬКЕВИЧ, полковник міліції у відставці, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України

Сьогодні вже достеменно відомо, що в окупованих Донецькій, Луганській, Херсонській областях, а також в анексованому в 2014 році українському Криму більшість поліцейських зрадили Присязі на вірність Україні та українському народу, прийняли громадянство росії та перейшли на службу до ворога.

У перші дні широкомасштабного вторгнення значна частина поліцейських прикордонних з росією областей та нашої столиці не стала на захист держави і українського народу, а організовано покинули своїх співгромадян та передислокувались в більш безпечні місцевості: з Сумської області в Черкаську, з Києва – в так звані «котли»: мукачівські, львівські, хмельницькі, чернівецькі…

Благо, що десятки тисяч цивільних громадян (студенти, пенсіонери, науковці та інші, кому в ТЦК з об’єктивних причин відмовили в мобілізації) взяли до рук доступну їм зброю та разом з військовими ЗСУ в окопах, на блокпостах боронили свою землю від російського агресора, патрулювали вулиці та охороняли і обороняли особливо важливі об’єкти критичної інфраструктури, вели бої з ворожими ДРГ.

Завдяки ЗСУ та залученим до них добровольчим формуванням територіальних громад, які згідно із Законом України «Про основи національного спротиву» переважно утворювалися та укомплектовувалися особами, які були позбавлені можливості мобілізуватись до лав ЗСУ, російським військам була завдана нищівна поразка і вони відступили від столиці України.


Після закінчення боїв за Київ, зачистки прилеглих до столиці населених пунктів від залишків окупантів на київські вулиці із закарпатських «котлів» масово повернулася поліція. Отут все і почалось. Кілька красномовних прикладів.

Катування з ненавистю

Доброволець ДФТГ Олег В., який з 24 лютого 2022 року брав участь в захисті столиці та звільненні Київщини, зумів мобілізуватись до однієї з військових частин та у складі батальйону брав участь у звільненні від окупантів Чернігівщини та Сумщини. Отримав декілька днів відпустки для офіційного розірвання контракту з ДФТГ, відвідування у Києві дружини та малолітньої доньки.

На одній із вулиць столиці зустрівся з поліцейським патрулем, що завершилось затриманням, доставкою до поліцейського відділку, погрозою триповерховим матом дружині, яка намагалася звернутися до поліцейських, триманням під вартою та жорстоким побиттям.

На тілі Олега В. живого місця від побоїв не залишилося: перелом носа, синці та крововиливи по всьому тілу, лікування в стаціонарі, після якого – знову фронт, передова. Заява потерпілого про вчинення поліцейськими злочину, депутатські звернення до прокуратури, поліції…

Результат – кругова порука в поліції, відомче розслідування – порушення в діях поліцейських відсутні, досудовим слідством справу закрито: військовослужбовець Олег В. перечепився за бордюр (добре, що не «поребрик»), дістав перелом носа, а щодо слідів побоїв по всьому тілу – не було.

Захоплення у бою ворожої зброї як її «незаконне придбання»

19-річний студент київського вишу, доброволець ДФТГ Ілля Л. після відступу ворога від столиці продовжив звільняти нашу землю, приєднавшись до одного з підрозділів Сил спецоперацій ЗСУ. Під час одного з боїв із загарбниками заволодів трофейною зброєю та набоями. Після завершення бою отримав декілька днів для відвідування близьких.

Трофейну зброю здав на зберігання, а набої з дозволу командира взяв із собою, бо за кілька днів мав відбувати на Схід на передову. Відвідування Іллею Л. своїх рідних в Києві завершилось зустріччю з правоохоронцями. Підсумок – вилучення набоїв, відкриття кримінального провадження як «за незаконне придбання зброї та боєприпасів». Це ж яку треба мати викривлену уяву, щоб захоплення у бою трофейної зброї кваліфікувати як незаконне придбання! Себто не можна відбивати у ворога бойову техніку, зброю, боєприпаси, бо це буде її «незаконним придбанням»?! І дарма, що командир письмово підтвердив свій наказ на зберігання підозрюваним згаданих набоїв.

Замість триденної відпустки майже один рік допитів, участі в багатьох інших слідчих діях, суд першої інстанції – виправдувальний вирок, апеляція поліції. Ну дуже хотілося добитись засудження за статтею 263 КК України! Апеляційний суд – Іллю Л. виправдано, визнано не винним. Сьогодні військовослужбовець Ілля Л. на передовій, у Бахмуті.

І наостанок

Не можу усвідомити, чому в урядовому законопроекті для поліцейських передбачається поголовне бронювання від мобілізації? Вони мають відповідну вогневу та іншу підготовку. Щонайменше половина з них має бути відправлена на передову – воювати з ворогом, а не з тими, хто готує наших бійців для боротьби з російським агресором. Мобілізовані поліцейські стали би повноцінною заміною військовослужбовців, які майже 2 роки перебувають на лінії зіткнення та потребують ротації та реабілітації.