Запроваджено новий стандарт для молока та м’яса

Натомість він отримає «зеленого журавлика» на етикетку, відчуття задоволення від того, що вже не шкодить довкіллю, та, можливо, конкурентну перевагу.

18 жовтня 2012 року під час засідання в Орхуському центрі Міністерства екології та природних ресурсів України рішенням Координаційної ради з екологічного маркування було презентовано та ухвалено кілька нових екологічних стандартів, зокрема стандарт СОУ ОЕМ 08.002.35.069 «Продукти переробки молока та м’яса». Його розробив технічний комітет стандартизації ТК 82 «Охорона навколишнього природного середовища України» з урахуванням пропозицій Міністерства аграрної політики та продовольства України та профільних наукових і науково-дослідних установ. Прийнятий стандарт увійшов до системи екологічної сертифікації та маркування продукції першого типу (тобто системи добровільної екологічної сертифікації), яка почала розвиватися в Україні з 2003 року згідно з вимогами міжнародного стандарту ISO 14024 (ДСТУ ISO 14024). До цього система вже налічувала 45 екологічних стандартів.

Тож найближчим часом на полицях наших магазинів можуть з’явитися харчові продукти з молока або м’яса, на упаковці яких буде зображено «зеленого журавлика» — символ відповідності екологічному стандарту. Саме цей знак, а не будь-який інший (виробники полюбляють прикрашати упаковки «зеленими» значками), символізує про екологічність продукту. То що саме гарантує цей стандарт? І навіщо він узагалі потрібен у нашій і без цього занадто зарегульованій державі?

«Обов’язкові норми, які встановлюються на законодавчому рівні, гарантують лише безпеку харчового продукту, але за його якість вони не відповідають. Колись, за радянських часів, уся харчова продукція мала відповідати ГОСТу, кожен виробник мусив суворо дотримуватися одних і тих самих норм, однієї рецептури. Сьогодні ж виробник має право самостійно вибирати стандарти, яких він дотримуватиметься при виробництві. То що може свідчити про якість продукту? Наявні стандарти якості, якими вихваляються виробники, так звані ISO, — це насправді стандарти якості менеджменту, вони демонструють, що у виробника добре налагоджений бізнес. Але аж ніяк не відображають якості продукту», — каже представник ТК 82 Світлана Берзіна, яка презентувала новий екостандарт.

Згідно з вимогами прийнятого стандарту товаровиробникам і постачальникам товарів відтепер забороняється використовувати на упаковці, етикетці, у супровідній документації та рекламі товарів екологічні твердження, які є нечіткими або неконкретними, такими, що вводять покупця в оману або лише натякають, що продукція є екологічно сприятливою. Не можна використовувати неперевірені твердження, такі, як «екологічно чистий», «екологічно сприятливий», «екологічно безпечний», «не забруднюючий», «сприятливий до ґрунту», «зелений», «сприятливий до природи», «сприятливий до озону» тощо.

Що ж потрібно, аби продукція з молока або м’яса відповідала екостандарту і заслужила право мати на етикетці «зеленого журавлика»? Вимоги до виробництва екопродуктів досить жорсткі і потребують дотримання певних норм на кожному етапі життєвого циклу продукту — від вирощування тварин до пакування і доставки продукту споживачеві.

Для того щоб бути екологічними, м’ясні та молочні продукти не повинні містити важких металів, радіонуклідів, гормонів, антибіотиків, трансгенних домішок. Забороняється використовувати 72 види харчових добавок, які на законодавчому рівні дозволені в Україні, але є потенційно шкідливими для людини.

Виробництво має бути енергозберігаючим і не забруднювати довкілля (норми досить чітко описано у самому стандарті). Упаковка повинна бути такою, щоб її можна було повністю переробити без шкоди довкіллю або ж використовувати як зворотну тару (скляні пляшки для молочних продуктів, папір тощо). Продуманою мусить бути і логістика, щоб спричиняти якомога менше викидів СО2.

Тож виробникові, який хоче одержати «зеленого журавлика», доведеться вкласти чималі гроші у модернізацію виробництва й організацію заходів, спрямованих на поліпшення екологічних характеристик. Сертифікація ж кожної асортиментної одиниці коштує 6 тис. грн.

Що натомість отримає виробник? Ніяких державних преференцій екологічне виробництво не матиме. Можливо, екомаркування надасть виробникові деякі переваги перед конкурентами, якщо, звісно, ціна продукту буде порівнянною з ціною аналогічного, але не такого екологічно сприятливого товару. Бо екологічно свідомих людей, на жаль, у нас не так уже й багато. А покупці, радше, куплять менш дорогий і більш розрекламований товар.

Можливо, український товар з екомаркуванням легше прокладе собі шлях на західні ринки, і нарешті відбудуться якісь позитивні зрушення у зовнішньоекономічній діяльності України. Бо статистика свідчить, що цього року експорт м’яса зріс на 10 % порівняно з торішнім показником, і це непогано, якщо не зважати на інший показник — імпорт цього ж продукту збільшився аж на 70 %. Є над чим замислитися.