Новини
Ракурс

Податкові спори — підсумки року: презумпція невинуватості так і не запрацювала

Тяжби з податковою — марудно, проте не марно


.

Податкові спори — це та галузь правовідносин, що найбільш динамічно розвивається. За свідченням розробників системи «ЛІГА-Закон», найбільша кількість листів з роз'ясненнями та аналітикою приходять саме з Міністерства доходів і зборів .

За словами Руслана Рачинського, заступника директора правової роботи Міністерства доходів і зборів, цього року кількість судових справ, пов'язаних з податковими спорами, зменшилася на 4% (в абсолютних показниках, на 5 тис. справ) порівняно з 2012 роком, коли адміністративними судами України було розглянуто 65 тис. справ. Загальна сума коштів, що фігурує в цих справах — 73 млрд грн.

52 тис. рішень на загальну суму понад 37 млрд грн було винесено на користь фіскальних органів. Незважаючи на те, що у 80% випадків судові рішення виносилися на користь податкової служби, її позовні вимоги були задоволені рівно наполовину. Водночас на користь платників було винесено 12 тис. рішень на суму близько 36 млрд грн. Таким чином, до бюджету за фактом розгляду податкових спорів надійшло торік 1,72 млрд грн. Цього року сума надходжень до бюджету від податкових спорів на 14% більше — 2 млрд грн.

Акт перевірки з порушеннями = кримінальна справа

Юристи кажуть, що з кожним роком судитися з податковими органами стає все складніше. Але, на жаль, одним лише адміністративним судочинством питання не вичерпується. Ігор Черезов, керуючий партнер юридичної фірми говорить: «Усі юристи, які займаються сферою оподаткування, знають: акт перевірки, в якому є цифра порушень, неодмінно та миттєво тягне за собою кримінальне провадження. У 100% випадків. Факт злочину зафіксовано — починається кримінальне провадження. При цьому слідчий найчастіше сам не знає, що робити з цим актом перевірки, з якого боку до нього приступити. У податкової інспекції одна думка, у податкової міліції — інша, а у прокуратури — третя. Підприємство йде оскаржувати рішення перевірки, на підставі якого було порушено цю справу, до адміністративного суду. А податкова міліція тимчасом розслідує цю справу: проводить виїмку документів, вилучає комп'ютери, проводить обшуки тощо. І ці два процеси йдуть паралельно. На час суду слідчі дії не припиняються. На мій погляд, це тому, що немає жодного випадку, коли б слідчий був покараний за те, що діяльність підприємства було з його вини паралізовано, а бюджет через це недоотримав кошти у вигляді податків від діяльності підприємства».

Подібні найпоширеніші ситуації, можливо, незабаром підуть у небуття. Є таке сподівання. Принаймні у парламенті вже вісім місяців лежить законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», який (у разі його прийняття) внесе до НК наступну норму: «Якщо платник податку оскаржує рішення контролюючого органу в адміністративному порядку та/або в суді, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків не може ґрунтуватися виключно на цьому рішенні контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення спору судом». Дещо складно, але по суті правильно. Тобто не можна відкривати кримінальне провадження на підставі акта перевірки, якщо це рішення контролюючого органу платник податків оскаржує в судовому порядку, до прийняття остаточного судового рішення. Якщо ж є інші підстави, то новий КПК дає можливість відкривати провадження.

Позиція Міндоходів

В судовій практиці виникає багато нюансів. Позиція Міністерства доходів і зборів, яку озвучив Руслан Рачинський, така: «Коли відбувається господарська операція, вона повинна відображатися у рамках як бухгалтерського, так і податкового обліку. Відображати — значить складати відповідні документи, які регламентовані законом. Наша позиція така: якщо виявлена дефектність документів, яка йде в унісон з ознаками відсутності реальності господарської операції, то така ситуація потрапляє у поле зору органів доходів і зборів. Існує практика, м'яко кажучи, не зовсім коректного формування валових витрат або податкового кредиту, або хтось хоче якимось чином мінімізувати податкові зобов'язання».

Далі Руслан Рачинський пожалівся, що нині податкові спори йдуть не по тлумаченню норми права, а за обставинами. «Що стосується обставин, то це можливість оперування доказовою базою в площині змагального процесу. У нас, наприклад, є ряд документів, які, скажімо так, нівелюють можливість відображення господарської операції у податковому обліку: це акти перевірок, пояснень свідків тощо. Є ситуації, коли документи оформляються на особу, яка де-факто не є і не може за своїми особистісними характеристиками бути посадовою особою підприємства. Ці підставні директори навіть не усвідомлюють, що на них оформляється. Фактично за винагороду в 100 гривень якийсь безробітний, будучи не зовсім тверезим, раптово стає директором заводу. І при цьому навіть уявлення не має, що там відбувається... Водночас позиція Вищого адміністративного суду така: навіть якщо є дефектність документів, але операція проводилася, товар був відпущений, послуги надані, і це підтверджується низкою документів і доказів, судове рішення приймається на користь відповідача».

Позиція адвоката

Дмитро Йовдій, керуючий партнер юридичної фірми, у своїй роботі часто стикається з вище згаданою позицією податківців, які часто визнають правочини нікчемними або недійсними з якихось своїх міркувань.

«Думаю, що адвокати, які займаються податковими спорами, погодяться, що задекларована Податковим кодексом презумпція добросовісності платника податків і обов'язок контролюючого органу доводити факт порушення — не працює. І невідомо, коли почне працювати. Представники податкового органу часто навіть не ходять на засідання або приходять непідготованими, і це зрозуміло — в юристів податкової служби дуже велика завантаженість. Виходить, що платник податків повинен доводити свою правоту, надавати докази».

Разом з тим, Дмитро Йовдій нагадав про прецедентне рішення Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 года, у якому ВАСУ акцентує, що податковий орган не може встановлювати нікчемність правочину на підставі податкової перевірки. Це рішення платники податків та юристи зустріли з великим оптимізмом, сподіваючись, що нарешті припиниться ця тотальна підозра у фіктивних правочинах з метою ухилення від сплати податків. В решті решт, якщо податковий орган підозрює платника податків у нечесності, нехай подає заяву до суду і там доводить нікчемність правочину.

«Але, за великим рахунком, нічого не змінилося. Раніше податківці визнавали правочини нікчемними, посилаючись на норми ЦК, а нині просто робиться висновок про безтоварність господарської операції, її нереальність та відсутність економічної доцільності. 80-90% податкових спорів саме про це, — продовжує Дмитро Йовдій. — ВАСУ ж з цього приводу дав роз'яснення, що основні ознаки господарських операцій — це рух активів, фізичні, технічні та технологічні можливості здійснення господарської операції у її учасників, спеціальна податкова правосуб'єктність, обізнаність про контрагента і т. п. Але податківці наполегливо продовжують оголошувати угоди недійсними, ґрунтуючись на своїх припущеннях про те, що контрагент має ознаки фіктивності, що він не міг здійснити господарську операцію, мовляв, у нього для цього відсутні основні засоби і працює мало людей.

Повертаючись до технічних, технологічних і фізичних можливостей, слід сказати: для того, щоб виконати якусь роботу, не обов'язково мати основні засоби у власності, їх можна орендувати, так само можна орендувати приміщення, взяти персонал у лізинг у спеціалізованої компанії, оформити за договором. Справді, сучасний менеджмент передбачає гнучкі рішення, найбільш вигідні. Якщо компанія виконує окремі проекти, їй не варто роздувати штат, купувати дороге обладнання, вона набирає на кожен проект команду виконавців, бере в оренду необхідне обладнання та приміщення на період виконання проекту. Податкова перевіряє, чи є у компанії основні засоби, а потрібно було б перевіряти, чи були засоби виробництва у неї в користуванні. Те ж стосується і трудових ресурсів. Перевірка повинна бути не однобокою, а всебічною».

Позиція Вищого адміністративного суду

Щодо судової практики з податкових спорів ВАСУ виніс цілу низку рішень, які роз'яснюють положення Податкового кодексу України, а також полегшують можливість стягнення податкового боргу.

«Механізм виконання судових рішень про стягнення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою правління Нацбанку України від 21.01.2004 р. № 22. Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого стягуються кошти, відповідно до п.12.4 Інструкції, до банку не подається. Водночас реквізити відповідного судового рішення позначаються на самому інкасовому дорученні. Якщо ж достатні для погашення кошти відсутні, контролюючий орган звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду і прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торговими організаціями у порядку, визначеному п.п. 95.7-95.21 ст. 95 Податкового кодексу України. Таким чином, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються ... Виняток з наведеного правила становить процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи».

Також Вищий адміністративний суд у своїх судових рішеннях дав правову позицію з приводу формування валових витрат. Зокрема, у рішенні від 4 вересня 2013 р. вказано: «При визначенні витрат, пов'язаних з продажем товарів, виконанням робіт та наданням послуг пов'язаним особам, необхідно враховувати вcі витрати, понесені платником податку на формування собівартості об'єктів поставки та інші пов'язані з цим витрати, у повному обсязі. Ці витрати в сукупності не можуть перевищувати доходи, отримані від пов'язаної особи як компенсація вартості відповідних товарів, pобіт і послуг. Таким чином, Податковий кодекс України виключає можливість врахування у податковому обліку збитків, які утворюються в операціях з пов'язаними особами».

Крім того, ВАСУ дав роз'яснення і з приводу спорів, пов'язаних з оскарженням неприйняття податкових накладних для їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (інформаційний лист від 24.10.2013 р.). Відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі у день здійснення покупки тягне правові наслідки для покупця товару — не дає йому права на включення суми податку на додану вартість, зазначеної у податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний період. Виявлення невідповідності даних податкової накладної та Єдиного реєстру, в свою чергу, є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках, покупця товарів/послуг. Разом з тим, трапляється, що податкову накладну з надуманої причини відмовляються реєструвати в Єдиному реєстрі. У таких випадках необхідно звертатися за захистом своїх інтересів до адміністративного суду. ВАСУ ж роз'яснив, що податкова накладна вважається прийнятою протягом того операційного дня, коли вона була відправлена платником податків.

Медіація та податковий компроміс

Руслан Рачинський повідомив, що Міністерством доходів і зборів підготовано концепцію щодо застосування інституту податкового компромісу та медіації. З точки зору права, інституту медіації у сфері податкових правовідносин поки що не існує. Однак якщо концепція буде схвалена, можливо, вже наступного року з'явиться відповідний закон, який внесе до ПК дві нові статті про медіацію і податковий компроміс. Ініціювати проведення процедури медіації зможе як платник, так і контролюючий орган. Після проведення процедури медіації, коли платник і контролюючий орган домовляються про прийнятну для обох сторін сумі стягнення, настає етап податкового компромісу — оформлення результатів переговорів.

Передбачається, що контролюючий орган не наполягатиме на повній сплаті нарахованого штрафу, а платник, у свою чергу, зобов'язується виплатити компромісну суму до бюджету. А отриману в процесі медіації інформацію не можна буде використовувати у площині кримінального провадження, а також для донарахування грошових зобов'язань платника.

Сьогодні в судах знаходиться близько 130 тис. справ, пов'язаних з податковими спорами. Ця процедура, на думку Р. Рачинського, має скоротити кількість податкових спорів у судах, істотно поліпшити ситуацію.

Юрист Олександр Корх висловив сумнів з приводу використання процедури податкового компромісу: «Де гарантія, що не виникне ситуація, коли підприємству нарахують нереально величезний штраф, наприклад, мільйон грн, а потім запропонують сплатити «якихось» 100—200 тис.? Платнику іноді простіше заплатити надуманий штраф, ніж битися з податковою, доводити свою правоту».

«Ніякого здирництва не буде, буде нормальна європейська модель», — запевнив пан Рачинський.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter