Новини
Ракурс

Судова реформа, варіант другий: точкові удари по системі. Частина 2

Законопроект пропонує підсилити незалежність і недоторканність суддів та водночас посилити їх відповідальність за завідомо неправосудні рішення. Яким чином? Згідно з чинним законом, суддя, на якого здійснюється тиск або який зазнає погроз, має право звернутися до Ради суддів України зі скаргою. За новим законом, він буде зобов'язаний це зробити, причому звернутися не лише до органу суддівського самоврядування, а й до правоохоронних органів із заявою про злочин проти правосуддя. Чи будуть цей обов’язок виконувати судді — побачимо.

Щодо відповідальності. Нині за шкоду, завдану рішенням суду, несе відповідальність держава, тобто її бюджет, а зрештою — ми з вами як платники податків. Законопроектом пропонується ці бюджетні витрати, часто значні, в подальшому відшкодовувати в порядку регресу з винних суддів. Щиро кажучи, не безспірна норма, але якби вона «висіла», як дамоклів меч, над кожним суддівським кріслом, зокрема, неправосудних судових рішень, мабуть, стало би менше.

Посилення суддівської відповідальності цим не обмежується. Законопроектом запропоновано урізноманітнити санкції (нині це лише догана) і застосовувати до суддів різні дисциплінарні стягнення з урахуванням тяжкості порушень: зауваження, догана, сувора догана, тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації.

Ще є такі санкції — переведення судді до суду нижчої інстанції, пониження кваліфікаційного класу, ухвалення висновку про порушення суддею присяги.

За повторне вчинення дисциплінарного проступку буде застосовуватися суворіше дисциплінарне стягнення. Суддя, який має непогашене дисциплінарне стягнення, не зможе брати участі у конкурсі на зайняття посади в іншому суді.

Якщо порушення було виявлене вже після того, як суддя пішов у відставку, його можуть позбавити статусу судді у відставці та відповідних грошових виплат.

«Президентський» варіант» не має на меті ліквідацію спеціалізації судів. Тобто бюджетні кошти та зусилля не будуть витрачені на сумнівні й не підготовані належним чином пертурбації, про що ми вже писали у статті «Реформування судової системи по-кабмінівськи: дорого і кардинально». Адже при глобальній перебудові системи чекати, що якість судочинства раптом поліпшиться, — це дурити самих себе. Зокрема, тому, що якість цю забезпечують (або ні) передусім кадри, якісного поліпшення яких не забезпечить сама по собі ніяка структурна перебудова. Кінцева якість у даному випадку — це професійний, всебічний і неупереджений розгляд справи у найбільш стислий (принаймні розумний) строк. Відомо, наприклад, як відрізняються терміни розгляду справ у господарських судах (максимально 7–8 місяців) і судах загальної юрисдикції (в середньому 4–5 років). Навіть ті 7–8 місяців для бізнесу — дуже й дуже довго, бо формулу «час = гроші» ще ніхто не скасовував. А що вже казати про 4–5 років?

Судова реформа по-президентськи не коштуватиме бюджету мільярдів, як її урядова «суперниця», вона більш м'яка, але загалом влучна — б'є по системі точково, не ламаючи її, а змінюючи, хоч і не так кардинально, як би багатьом із нас хотілося. Тому складається враження, що серед двох варіантів цей — більш прийнятний, принаймні зараз, коли бюджетні кошти слід витрачати на нагальні потреби держави. Передусім — на збереження державності. До слова, робота по опрацюванню проекту, запропонованого Адміністрацією президента, ще триває. 

Водночас, на жаль, вкотре доречно зауважити: загалом у такий спосіб реформувати судову систему не можна, втім, як і будь-що інше. Адже належить створити відповідну фахову концепцію — грамотну, цілісну, стратегічну, провести її обговорення в експертному і громадському середовищі. Чітко сформулювати: якою є остаточна мета реформи, якими є шляхи, що приведуть до неї, тобто визначитися із тактикою і стратегією, а не просто ухвалити закон про судоустрій і статус суддів в новій редакції бігом — до нового року.


Ця публікація була здійснена за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Проекту «Справедливе правосуддя». Погляди авторів та окремі думки, висловлені в матеріалі, не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку або уряду Сполучених Штатів Америки.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter




Загрузка...