Новини
Ракурс

Люди, які завжди були поряд із владою, скористалися революцією і назвали владою себе

Підбірку коментарів відомих українських юристів щодо перебігу, підсумків і рецептів судової реформи «Ракурс» розпочинає з точки зору керуючого партнера однієї з найстаріших українських юридичних компаній «Василь Кісіль і партнери» Андрія Стельмащука.

Loading...

— Як можна розраховувати на якісно іншу судову реформу або в принципі на судову реформу, яку мала б запропонувати нова влада, якщо влада насправді не змінилася? Була Революція гідності, люди, які поклали своє життя за неї. Потім люди, які завжди були поруч із владою — протягом 20 років, дехто менше, зрештою скористався наслідками цієї революції і назвали себе владою. Тобто кардинальної зміни влади, на жаль, не відбулося.

Що роблять ці люди нині, коли говорять про судову реформу? Я дивлюся на це питання не з точки зору юриста, а з точки зору споживача, громадянина цієї держави. Що я очікую від будь-якої реформи? Очікую, що буде кардинальна зміна. Тобто мені як юристу цікаво: чи буде чотири ланки, буде чи не буде Верховний суд, спеціалізовані суди — це прекрасна дискусія. І сьогодні вона чудово модерується тими людьми, які зараз при владі. Біда в тому, що вони називають цю дискусію судовою реформою. І вже протягом року обговорюють все це із серйозними обличчями, виходять на трибуни і кажуть, що роблять судову реформу. Але не в тому насправді полягає запит суспільства, простого громадянина, який не має юридичної освіти і якому байдужі ці всі питання, що так активно дискутуються.

— Ви маєте власний рецепт, як змінити цю ситуацію?

— Для того щоб навести лад у державі, треба в якийсь момент трохи узурпувати владу з доброю метою. Як у Сінгапурі. Я би дуже просто зробив судову реформу. У нас є приблизно 8 тисяч суддів, частина з яких, так би мовити, перебуває в запасі. Ми всі знаємо, і вони самі знають, що частина з них є хабарниками. Їх треба одразу взяти і щонайменше відсторонити. У нас будь-яке розслідування закінчується тим, що в кращому разі людина йде у відставку, а має іти в тюрму.

— А як відсторонити, якщо говорити про правовий бік питання? Чи суто, скажімо так, вольовим рішенням?

— Нам слід говорити не про техніку, а про принципи. Якщо ми почнемо говорити про техніку, ми заволокитимо будь-яке питання. А це саме те, що ми спостерігаємо наразі у всій країні. 

Отже, ми відсторонюємо всіх тих людей, про яких точно відомо, що вони хабарники. Якщо немає відповідного закону, Верховна Рада приймає такий закон — це робиться елементарно. В судовій системі залишилися люди, про яких не відомо напевно — вони хабарники чи ні. Далі для них треба провести суто фахове оцінювання рівня знань. Це цілком реально могло би стати лакмусовим папірцем і це цілком реально запровадити.

Коли я 16 років тому вступав до Києво-Могилянської академії, то за три години пройшов тестування з усіх 10 предметів, які вивчав у школі. Це був тест на 202 запитання. Всі відповіді закодовані, анонімні, я знав лише свій номер. Далі відповіді пропускають через комп’ютер — і отримують рейтинг абітурієнтів. Тоді був конкурс 14 людей на місце. Тобто проходили тестування близько трьох тисяч людей. Отже, зробити це із суддями — цілком можливо. За нинішніх технологій розробити таке програмне забезпечення і дати можливість суспільству перевірити рівень фахових знань людей, які впливають на наші долі, — це елементарно. Відпаде відсотків 80 людей, отих неуків, яких так багато в судовій системі.

Залишиться певна кількість суддів, які, можливо, заплямували себе чимось у минулому. Але це люди з високим рівнем інтелекту. І, між іншим, серед тих суддів, які реально вміють брати «красиво», переважно дуже розумні люди. Вони не йдуть на «бєспрєдєл», а роблять усе дуже акуратно. Не хочу називати прізвищ, вони і так усім відомі. Так от їм слід сказати: панове, ми маємо домовитися, або ви граєте за нашими правилами, або ми знайдемо на вас управу.

Немає жодної проблеми в тому, щоб перевірити будь-яку з цих осіб щодо хабарництва. Що б там не казали про те, що Служба безпеки працює погано, насправді вона працює дуже добре. Я певен, що маленький файлик у них є на кожного. Інша річ, чи використовує Служба безпеки це в інтересах держави, чи для того, щоб тримати цього суддю на гачку і якимось чином вирішувати свої питання.

Отже, відсіяли явних корупціонерів, перевірили знання в решти і домовились із тими, які залишилися. Далі слід набирати кандидатури в суддівський корпус, виходячи з того, що вони, по-перше, повинні відповідати інтелектуальному рівню, по-друге, з ними треба домовлятися: працюй по закону. Інакше ми тебе не звільнимо, ми тебе посадимо в тюрму. Це правило має бути дуже чітким, покарання — невідворотним. Саме в цьому і має полягати реформа.

Хіба це важко зробити? Про що ми говоримо цілий рік? Відсутність результату свідчить про те, що для змін немає політичної волі.

Крім того, ясна річ, слід змінювати дещо в доступі до правосуддя, щоб у нас не було потреби у 8 тисячах суддів. Не можна всі справи вирішувати в судах. Але це вже інша площина питання.

— Але юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини. 

— Ця норма Конституції з одного боку дуже демократична, з іншого — абсурдна. У нас насправді дуже легкий поріг доступу до правосуддя. Це породжує ситуацію, коли по кожному «чиху» ідуть до суду. І нам говорять: у вас неефективна судова система. То ви в Грецію, приміром, поїдьте і подивіться, де неефективна судова система. Там рішення суду першої інстанції доводиться чекати 6–8 років.

— Що має, на вашу думку,  виконувати роль цього фільтра доступу спорів до суду?

— Спори, в яких ідеться про суми, менші за певний визначений мінімум, мають розглядатися не судами, а іншими органами. Приміром, зі спорами про земельну ділянку спочатку слід іти до сільського голови. Якщо він ухвалить не те рішення, тоді вже можна до суду. Бо якщо й надалі так легко і недорого буде судитися, то в нас ніколи не запрацює досудове врегулювання спорів.

І, ясна річ, необхідно вирішити питання, як ми будемо поводитися з тими людьми, яких ми називали суддями. Їх не можна мати за жебраків. Ми зараз говоримо їм: ви маєте бути чесними, відповідальними, але ми вас усі вважаємо жебраками, і живіть так надалі. Ми не можемо розраховувати на якісне правосуддя, не заплативши за нього, зарплата судді має бути гідною.

Декілька моїх друзів за останній рік пішли на державну службу. Одні з них залишили бізнес, інші — хороші посади, тобто є такий поклик. А можна й закликати: прийдіть, люди, допоможіть нам змінити систему. Адже якщо ми дивитимемося на судову реформу тільки як на проблему судочинства, ми не вирішимо її ніколи. Тому що є абсолютно неефективний державний апарат. Наприклад, мерія на Хрещатику — це велика будівля, куди ходить ціла купа людей. І візьмімо мерію Нью-Йорка: в них один кабінет, в якому сидить 20–30 людей. І все. А 80% людей у Міністерстві закордонних справ не роблять нічого. Для того щоб отримати пачку паперу, потрібно написати три доповідні, службові, що їх ганяють по колу, і справа доходить аж до заступника міністра. Заміна картриджа — це взагалі справа державного рівня, на яку піде з півмісяця. На державній службі працює ціла купа людей, які займаються тим, що носять папірці.

Тому слід провести аудит, зрозуміти, скільки нам треба людей, які керуватимуть державою, визначити, виконання яких функцій нам потрібне, а всіх інших скоротити. Звісно, тут постане питання: що робитимуть усі ті, хто не робив нічого в своєму житті? Це армія службовців, яка нічого не вміє робити, і це є соціальною проблемою. Професіоналів там не так багато.

Президент України побудував успішний бізнес, яким чином він це зробив, наразі неважливо. Але цей бізнес успішний, він працює, як корпорація: за чіткими правилами, процедурами, жорстко і ефективно. Так має працювати держава. Він знає, що для того щоб побудувати такий бізнес, треба переглянути ті процеси, які в тебе відбуваються.

— Ви ж бачите, підходи різні, «Рошен» продавати не на часі, а готувати залізницю чи медичну галузь до приватизації, виявляється, можна…

— Це популізм, коли ми чіпляємося за «Рошен». Президента треба ганьбити не за те, що в нього «Рошен». Які завдання він ставить Олексію Філатову (заступник глави Адміністрації президента —- Ред.)? Він ставить йому завдання змінити судову систему? Ні, інакше дехто був би вже у тюрмі. Він йому ставить завдання мати зручний суд, тому що президент боїться, що його може спіткати доля Юлії Тимошенко.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter