Конкурс на прокурорські посади: перші враження

Про те, чи виправданою є надія, що в прокуратуру прийдуть нинішні адвокати або інші юристи не з прокурорської системи, про рівень підготовки учасників конкурсу і запитання, що виявилися найскладнішими для кандидатів, — першими враженнями від конкурсу на посади прокурорів поділився з «Ракурсом» секретар Львівської комісії Денис Монастирський:

— Загальні враження позитивні, передусім тому, що не було зовнішніх впливів на членів комісії. Рішення приймаються абсолютно об’єктивно на підставі результатів конкурсу.

А от щодо тих, кого обирати, була проблема. Відверто кажучи, комісії було важко визначатися, кого саме вибрати. Тому що понад половина кандидатів не підходили на роль керівника. А про тих, хто мав відповідний досвід, була певна негативна інформація від громадськості та з інших джерел, тому кожне рішення давалося дуже складно: доводилося обирати, так би мовити, між двох зол. Між людиною, яка абсолютно не справлятиметься з керівною роллю, що ставало очевидним уже під час співбесіди, і людиною, яка має певний шлейф негативу чи зафіксовані раніше факти тиску на підлеглих, а чи навіть кримінальні провадження. Ясна річ, ми намагалися не допускати таких людей на керівні посади до органів прокуратури.

Щодо зовнішніх кандидатів. Я мав надію, що таких кандидатів буде більше. За офіційною інформацією: 77% — це внутрішні кандидати, тобто нинішні працівники органів прокуратури, 23% — зовнішні кандидати. Поки що я бачу, що співвідношення кандидатів у сільських місцевостях, невеличких містах таке: там від одного до трьох зовнішніх кандидатів. На жаль, змушений констатувати, що їхній рівень надзвичайно низький. Більше того, деякі кандидати безпосередньо на співбесіді заявляли: ми, мовляв, «не претендуємо на посаду, просто хотіли подивитися на процедуру, адже закон дозволив подати документи, маючи юридичну освіту». Тому, на жаль, за перші три дні, що ми працювали, жоден із зовнішніх кандидатів не ввійшов до тієї частини рейтингу, яка дає змогу претендувати на посаду в органах прокуратури.

Дуже сподіваюся під час наступних співбесід побачити реальних зовнішніх кандидатів. Адже ми розуміємо, що прокуратура сьогодні, безперечно, потребує оновлення, в тому числі кадрового. Водночас, ми розуміємо, що якщо зовнішній кандидат буде лише вчитися, не маючи досвіду, звісно, це може призвести до великих проблем. Тому мають прийти люди, які почнуть працювати з першого дня, щоб цей перехід був безболісним. На мою думку, таким кандидатом може бути, наприклад, людина, яка очолювала підрозділ адвокатського бюро, юридичну фірму, підрозділи в банківських установах юридичного спрямування, або людина, яка мала досвід у кримінальному праві, особа, яка мала управлінський досвід.

Щодо комісії, то вже з перших днів ми виявили прогнозовану проблему, яка полягає в тому, що включені до її складу народні депутати фізично не мають часу бути присутніми на засіданнях. А це питання кворуму. Тому ми сьогодні працюємо над ним, щоб забезпечити явку представників Верховної Ради, що є необхідним, щоб відповідні призначення здійснювали не лише представники органів прокуратури. Я й сам є представником ВР, але мені здається, що народні депутати не до кінця розуміли, скільки часу потребує ця робота, яке вона дає навантаження. Зокрема, щоб довести свою точку зору, можливо, протилежну позиції представників органів прокуратури.

Найчастіше це питання організаційного і документаційного характеру. Це питання координації між різними підрозділами місцевої прокуратури. По-друге, оскільки середній рівень підготовки кандидатів досить низький, навіть питання толерантності-нетолерантності до хабара заганяли в глухий кут. Інше запитання: якщо в суді прокурор бачить, що державне обвинувачення не має під собою основи, слід було би від нього відмовитися — чому прокуратура не має такої практики і як можна виправити ситуацію сьогодні, адже наразі відмова тягне за собою винесення догани? Запитання про те, як слід вирішувати такого роду проблеми, вводять кандидатів у ступор.

А зовнішніх кандидатів елементарні питання, приміром, питання прокурорського реагування, уже заганяють у глухий кут, і, як правило, нічого по суті вони сказати не можуть. Тобто загальний рівень підготовки таких кандидатів досить низький.

Хочу зазначити, що величезну частину, майже 90% інформації щодо кандидатів надали саме не органи прокуратури, а громадськість. Ідучи на засідання, ми вже маємо перед собою цілу папку, яка повністю характеризує кожного кандидата. Інколи трапляються такі промовисті подробиці приватного життя, які неможливо отримати через жодну державну службу.

Як повідомляв «Ракурc», за ініціативою членів Консультативної ради при Генеральній прокуратурі (ГПУ), розпочато громадську перевірку кандидатів на посади в органах прокуратури, які пройшли відкритий конкурс.

Більш детальну інформацію можна отримати на сторінці громадської перевірки у соціальній мережі Facebook.

Інформацію щодо одіозних претендентів на прокурорські посади можна відправляти на електронну пошту -->[email protected]-->.