«Я оптиміст, навіть коли справа торкається Росії»: правила життя Джона Маккейна

Повернувшись в Сенат після того, як у нього влітку 2017 року діагностували рак мозку, Джон Маккейн виголосив знамениту промову. У ній сенатор розповів про все, у що він вірив і за що боровся протягом всього своєї військової і політичної кар'єри.

«Якій більшій меті можна сподіватися служити, ніж допомагати Америці залишатися сильною і цілеспрямованою. Такою, що надихається маяком свободи, такою, що є захисником гідності всіх людей і їх права на свободу і рівне правосуддя?», — заявив Маккейн 25 липня у зверненні до сенаторів, з яким виступив після повернення на політичну арену в Вашингтоні.

Саме так політик, який пропрацював 30 років в Сенаті США, бачив мету свого життя.

Син і онук адміралів

Унікальне розуміння світу склалося у Маккейна ще до початку його політичної кар'єри і багато в чому стало результатом виховання і військового досвіду. Син і онук адміралів американського ВМФ народився на військово-морській базі США в Панамі. Маккейн після школи поступив в елітну Військово-морську академію в Аннаполісі. Закінчивши її, він вивчився на льотчика, після чого кілька років проходив службу на американських авіаносцях.

Коли США втрутилися у війну у В'єтнамі, Маккейн попросив дати йому бойове завдання. Майбутнього політика відправили брати участь у бомбардуваннях В'єтнаму. Під час одного з них, в жовтні 1967 року, його літак збили, а поранений Маккейн потрапив у полон.

У полоні він перебував п’ять з половиною років, неодноразово наражаючись на жорстокі тортури. Два роки майбутній сенатор США провів в одиночній камері. Після того, як батько Маккейна став головнокомандувачем Тихоокеанським флотом США, північні в'єтнамці запропонували достроково звільнити майбутнього політика, але Маккейн-молодший відмовився. Його випустили тільки у 1973 році після підписання Паризької угоди про припинення війни і відновлення миру у В'єтнамі.

В'єтнамським досвід не тільки сформував погляди Маккейна на особливу роль Америки в світі, але й зробив його рішучим прихильником ідеї про те, що за цю особливу роль іноді потрібно платити кров’ю.

Маккейн пішов у відставку після того, як зрозумів, що внаслідок отриманих у В'єтнамі поранень навряд чи дослужиться до звання адмірала. Замість цього він вирішив спробувати себе в політиці.

«Яструб» зовнішньої політики США

У 1983 році Джона Маккейна вперше обрали до Палати представників від Республіканської партії, а в листопаді 1986 року — до Сенату від штату Арізона. Сенатор Маккейн став одним з провідних законодавців свого покоління в сфері зовнішньої політики і в військових питаннях.

«Джон Маккейн був одним з найталановитіших членів Конгресу межі століть», — вважає Мара Карлін, дослідник в Університеті Джона Хопкінса, яка раніше обіймала різні високі посади в Пентагоні. Він був лідером громадської думки у вирішенні цілого ряду проблем — від трансформації відносин США з В'єтнамом до допомоги в створенні боєздатної і забезпеченої ресурсами американської армії. Це був час, коли США намагалися визначити свою роль у світі спочатку після холодної війни, а потім після терактів 11 вересня 2001 року.

Схильність колишнього сенатора ставити складні запитання і говорити те, що він думає, була відома не тільки демократам, але й колегам по Республіканській партії. Наприклад, Маккейн, який принципово підтримував американську військову кампанію в Іраку, згодом сам же назвав її «суцільним кошмаром».

У 2008 році Маккейн був кандидатом в президенти США від республіканців, але програв вибори Бараку Обамі. «Чи вийшов би з Маккейна хороший президент — сказати важко», — констатує колишній посол США в Туреччині та Іраку і заступник помічника з питань національної безпеки в адміністраціях президентів Буша і Обами Джеймс Джеффрі, — «Сенатор був людиною прямою, з лідерськими якостями і глибокими знаннями. Але Маккейн був патріотом, який завжди намагався чинити по совісті і у відповідності зі своїми ідеалами».

Останній бій

Коли з’явилась новина про рак мозку, офіс сенатора заявив, що Маккейн «у гарному настрої та продовжує відновлюватись вдома зі своєю родиною». Сім’я була приголомшена звісткою про рак. Проте, як розповіла його донька Меган, саме Джон був у родині найвпевненішим у собі та найспокійнішим.

Попри хворобу, Маккейн намагався бути активним політиком та головою сенатського комітету. І водночас майже кожен крок Дональда Трампа не залишався без його уваги та порції нещадної критики.

Попри складні стосунки з багатьма політиками та колишніми президентами, всі вони одразу підтримали Маккейна. Трамп заявив, що молиться за здоров’я сенатора. Барак Обама, який переміг Маккейна на виборах 2008 року, назвав його американським героєм. «Рак не знає, проти кого він пішов», — написав тоді пан Обама.

Друг України

З кінця 2000-х років він тримав руку на пульсі подій у Східній Європі. Маккейн часто відвідував Грузію та Україну.

У середині 2013 року Джон Маккейн різко критикував Володимира Путіна за його підтримку режиму президента Сирії Башара Асада. У вересні 2013 року він назвав Путіна «другом тиранів». Через чотири роки сенатор взагалі охарактеризував Путіна «головною і найбільшою загрозою» для світу.

Під час Майдану у Києві взимку 2013−2014 років Джон Маккейн приїздив й виходив до протестувальників. Сенатор тоді був частим гостем в Україні.

Згодом він рішуче підтримував нову українську владу та Україну в цілому під час протистояння з Росією. Після агресії Росії Маккейн відкрито і наполегливо виступав за надання Україні летальної зброї, у тому числі протитанкових комплексів «Джевелін», які Київ врешті отримав.

У новорічну ніч 31 грудня 2016 року Маккейн з президентом Петром Порошенком приїхав до прифронтового міста Маріуполь до українських військових. Не дивно, що Джона Маккейна неодноразово визнавали одним з найактивніших лобістів України у світі.

У 2016 році президент України нагородив Джона Маккейна орденом Свободи.