Прецедент Тумгоєва: навіщо Україна пішла на компроміс із країною-агресором і чому це погано

Під стінами Генеральної прокуратури у Києві 17 вересня відбулася акція протесту проти екстрадиції до Росії громадянина РФ (інгуша за національністю) Тимура Тумгоєва, якого українська сторона минулого тижня передала спецслужбам РФ. Кількасот осіб вимагали відставки генпрокурора Юрія Луценка та його заступника Євгенія Єніна, наголошуючи на тому, що Тумгоєв воював на боці Збройних сил України у складі добровольчого батальйону імені Шейха Мансура.

Протести супроводжувалися сутичками з правоохоронцями, люди кидали бруківку у вікна Генпрокуратури, розводили багаття, барикадували двері прокуратури сміттєвими баками, палили димові шашки та вигукували різні гасла. У відповідь з будівлі ГП їх поливали холодною водою, а біля дверей вишикувалися правоохоронці. Не обійшлося й без сльозогінного газу. У підсумку семеро силовиків отримали травми, поліція відкрила кримінальне провадження, а активісти дали Луценку чотири дні на звільнення Єніна. Також вони вимагають гарантій, що подібна ситуація не повториться в майбутньому.

Хто такий Тумгоєв і що він робив в Україні?

31-річний Тимур Тумгоєв родом з Пригородного району Північної Осетії (до депортації інгушів 1944 року — територія Інгуської РСР). З Росії він виїхав у 2014 році. Спочатку, за його словами, певний час мешкав у Грузії, звідки потім перебрався до Туреччини, де проживав та працював до літа 2016 року. Тумгоєв розповідає, що дізнався про агресію Росії в Україні та про те, що на Донбасі воює добровольчий батальйон імені Шейха Мансура, до якого захотів приєднатися. У червні Тумгоєв безперешкодно пройшов перевірку документів в аеропорту Стамбула та вилетів до Харкова. Однак вже по прибуттю в Україну 17 червня його затримали прикордонники, зазначивши, що громадянин РФ перебуває у міжнародному розшуку.

Згодом суд заарештував Тумгоєва спочатку на 40 діб, а тоді взяв його під екстрадиційний арешт на час, поки тривала перевірка документів, наданих ФСБ. Російська сторона стверджує, що Тумгоєв скоїв низку злочинів, пов’язаних з участю у терористичній організації (Кремль закидає йому проходження підготовки у таборах ІДІЛ на території Сирії та участь у бойових діях проти армії Башара Асада). Тому його притягнули до кримінальної відповідальності за статтями 205.3, 205.5, 208 Кримінального кодексу РФ. Після затримання він понад рік провів в харківському СІЗО, а з 20 липня 2017 року перебував під підпискою про невиїзд. За словами очільника добровольчого батальйону імені Шейха Мансура Мусліма Чеберлоєвського, у цей час він воював на Донбасі на боці України.

Тумгоєв заявляв, що 80−90% «мешканців» харківського слідчого ізолятора, яких він зустрів за час свого перебування там, хизувалися проросійськими поглядами та чекали на «прихід Росії». Також він скаржився на працівників СІЗО, котрі «намагалися його спровокувати, задля того, щоб потім запроторити у карцер».

Тяганина в судах

Перебуваючи за ґратами, Тумгоєв неодноразово звертався до Державної міграційної служби із заявою про надання йому статусу біженця або шукача притулку через загрозу його життю та здоров’ю у Росії, посилаючись на релігійні переконання, а потім оскаржував відмову ДМС. Після тривалої судової тяганини, яка цьогоріч у липні завершилася не на його користь (5 травня адміністративний суд першої інстанції відмовив Тумгоєву у задоволенні його позову, і це рішення 9 липня залишив без змін суд апеляційної інстанції), було відкрито касаційне провадження.

Представники Харківської правозахисної групи, адвокати якої представляли інтереси претендента на статус біженця, наполягають, що керівництво Генеральної прокуратури знехтувало прямою вказівкою Комітету з прав людини ООН не видавати (the State party has also been requested not to deport) Тумгоєва Росії до завершення розгляду його справи Комітетом.

«Вислання або примусове повернення особи, яку може бути визнано біженцем, до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека, заборонено ст. 3 закону „Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту“, а також Конвенцією про статус біженців 1951 року та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року», — нагадують правозахисники.

«Хочу наголосити, що перші дві статті (за якими Тумгоєва звинувачують в РФ — ред.) — це статті, за якими переслідуються кримські татари у Криму і багато наших бранців Кремля. Наша держава застосовує подвійні стандарти: в одному випадку вона говорить про політичне переслідування, а в іншому, аналогічному випадку, заявляє про терористів, яких треба видавати», — зазначив очільник Харківської правозахисної групи Борис Захаров.

Правозахисники вимагають проведення розслідування обставин видачі Тумгоєва, а також відсторонення від виконання повноважень на час розслідування заступника генпрокурора Єніна, який підписав доручення на затримання та фактичну передачу Тумгоєва.

Екстрадиція

Ввечері 11 вересня Тимура Тумгоєва затримали, а в ніч на 12 вересня — передали російським спецслужбам. Генпрокурор Луценко наполягає на тому, що громадянин РФ не брав участі у війні на Донбасі. Обставини цієї видачі не розголошуються. Відомо, що Тумгоєва затримали ввечері минулого вівторка, а наступного дня його мобільний телефон перестав відповідати. 13 вересня Генпрокуратура офіційно підтвердила інформацію про екстрадицію громадянина РФ.

Протести під Генпрокуратурою

Правозахисники та низка активістів ініціювали акцію протесту під стінами Генпрокуратури у відповідь на видачу Тимура Тумгоєва. 17 вересня кількасот осіб вимагали відставки генпрокурора Юрія Луценка та його заступника Євгенія Єніна. Активісти стверджують, що Тумгоєв брав участь у бойових діях на Донбасі на боці Збройних сил України (у складі добровольчого чеченського батальйону).

Під час сьогоднішніх подій під будівлею Генпрокуратури не обійшлося без сутичок з правоохоронцями. У будівлі ГП було розбито кілька вікон, помальовано двері. Активісти дали Луценку чотири дні на звільнення свого заступника Єніна. Також вони побоюються, що ця ситуація вплине на інших добровольців-іноземців, які воюють на Донбасі за Україну.

Що каже Луценко?

«Наше консульство отримало вказівку відвідати Тумгоєва у відповідному закладі, де він утримується, і буде це робити регулярно», — заявив Луценко, коментуючи бурхливу реакцію на екстрадицію громадянина РФ.

Тим не менш Генпрокуратура не визнає, що в екстрадиції Тумгоєва мали місце будь-які порушення. Луценко запевнив, що якби протягом екстрадиційного процесу правоохоронні органи отримали підтвердження про участь Тумгоєва в бойових діях на Сході, його б не видали Росії.

«До всіх друзів України іноземного походження, які зараз мають контракти зі Збройними силами України: я маю на увазі білорусів, італійців, росіян, азербайджанців, громадян інших країн — їхній контракт є беззаперечною підставою для відмови у будь-яких екстрадиційних процедурах щодо інших країн», — заявив Луценко.

Також генпрокурор нагадав, що затримання Тумгоєва відбулося за рішенням Інтерполу. Він додав, що видача звинувачуваних у злочинах з України в Росію і навпаки не є чимось екстраординарним: попри агресію РФ щороку сторони видають одна одній близько 100 осіб.

Чому цей прецедент важливий?

Тумгоєв не є й, очевидно, не був постаттю, яка цікавить Росію. Його видача стала елементом політичної гри, спрямованим, у черговий раз сколихнути українське суспільство зсередини, цього разу руками прокуратури. І все це відбувається напередодні виборів. Постає питання, чи провели наші правоохоронні органи детальне розслідування та перевірку справи Тумгоєва? І чи варто було його так просто віддавати? Адже цей прецедент вже вийшов за межі постаті самого Тумгоєва, історії його життя, участі чи не участі у терористичній організації, і стосується перш за все факту триваючої співпраці правоохоронних органів України зі спецслужбами ворога під час війни… на тлі недавніх заяв політиків у стилі «до свидания, наш ласковый мишка, возвращайся в свой сказочный лес».