Неадекватні штрафи і порушення конституційних прав під час карантину додадуть роботи судам — правознавець

Карантин в Україні посилений, зокрема, з 6 квітня починає діяти низка нових обмежень для українців. Відповідну постанову № 255 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» 2 квітня прийняв Кабінет міністрів України. Зокрема, йдеться про заборону перебування у громадських місцях без маски, переміщення групами понад дві особи, відвідування парків тощо.

Проте усі постанови повинні ґрунтуватися на положеннях закону і цілком відповідати їм. Постанова № 255 мала б випливати із положень трьох профільних законів: закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Основ законодавства України про охорону здоров’я і закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Проте постанова відповідає лише першому із вказаних законів, а саме — ст. 29. Про це на своїй сторінці в Facebook написав правознавець Микола Хавронюк.

У ст. 29 закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» йдеться про те, що у рішенні про встановлення карантину визначаються, зокрема, тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов’язки, що покладаються на них.

При цьому як урядова постанова має відповідати закону, так і закон має відповідати Конституції України. Інакше — це неправильний закон і його можна не виконувати. Тому неправильно думати, що згадана ст. 29 дає повноваження Кабміну встановити будь-які обмеження прав громадян та додаткові обов’язки. У ст. 64 Конституції на цей випадок чітко передбачено: «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України», — зазначив правознавець.

Якщо ж взяти постанову № 255, то вона обмежує одразу декілька прав і свобод:

• право на повагу до гідності;
• право на свободу пересування;
• право на невтручання в особисте і сімейне життя;
• право безперешкодно відправляти колективно релігійні культи і ритуальні обряди;
• право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації;
• право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;
• право на страйк;
• право непрацездатних батьків на піклування з боку їх повнолітніх дітей тощо.

Попри те, що влада мала можливість і підстави ввести режим надзвичайного стану і, відповідно до закону України «Про правовий режим надзвичайного стану», легально запровадити обмеження деяких (підкреслюю — деяких) прав людини і громадянина (зокрема, свободи пересування, права на проведення деяких масових заходів і страйків), вона цього не зробила. Очевидно, сподіваючись на безкарність, — додав Хавронюк.

Правознавець також зазначив, що ст. 44−3 «Порушення правил щодо карантину людей» Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою встановлені штрафи від 17 до 34 тис. грн за порушення умов карантину, суперечить принципу пропорційності. Вона не враховує ані рівня легальних доходів населення, ані розміру штрафів, передбачених у КУпАП та Кримінальному кодексі за схожі та більш тяжкі діяння.

Також, за його словами, згідно з Основами законодавства України про охорону здоров’я, законами «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та «Про протидію захворюванню на туберкульоз», юридичну відповідальність за зазначені порушення несуть лише декілька категорій фізичних осіб:

• особа, яка є носієм збудника небезпечної інфекційної хвороби, — за ухилення від виконання заборони здійснювати діяльність, яка може сприяти поширенню інфекційної хвороби;
• ця ж особа, — за ухилення від обов’язкового медичного нагляду чи обстеження, обов’язкової госпіталізації, лікування чи карантину у встановлених законом випадках;
• особа, хвора на туберкульоз чи інфікована мікобактеріями туберкульозу — за ухилення від обов’язків, визначених законом «Про протидію захворюванню на туберкульоз»;
• інші фізичні особи — за порушення особливих умов і режиму: а) праці, б) навчання, в) пересування чи г) перевезення, встановлених для запобігання поширенню та ліквідації небезпечного інфекційного захворювання на території України або в окремій її місцевості.

Десятки або й сотні усіх інших багатосторінкових правил, порядків, інструкцій, положень тощо, які стосуються карантину, санітарії та гігієни, запобігання та протидії епідемії, містять приписи тільки для посадових осіб, а тому лише на них і поширюються. Жодна НЕ посадова особа не зобов’язана і фактично не здатна їх знати, а тому не може нести і відповідальність за їх невиконання. Конституція передбачає: «Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності», а ось про незнання підзаконних актів у ній не йдеться, — додав правознавець.

За його словами, зазначені закони не зобов’язують знати усі протиепдемічні та карантинні правила, тому і нести відповідальність за їх порушення вони не можуть. Саме тому після завершення карантину судді, вірогідно, працюватимуть набагато більше через велику кількість позовів про адміністративні правопорушення. Проте вони ж зможуть закривати ці провадження, адже вони суперечать Конституції України.

Нагадаємо, раніше у Києві заборонили виходити на вулицю без масок.