«Сидиш тут і не знаєш, куди подітися» — українці про життя у психоневрологічних інтернатах (ВІДЕО)

У психоневрологічних інтернатах України наразі проживає приблизно 35 тис. дорослих та дітей, багато з яких приречені провести там все життя. Асоціація психіатрів України, Дослідницький центр соціальної політики, литовська організація «Перспективи психічного здоров’я» та міжнародний фонд «Глобальна ініціатива в психіатрії» започаткували в Україні кампанію «Разом на відстані».

Метою програми є привернення уваги до психоневрологічних інтернатів, зважаючи на те, що пацієнти таких закладів нині потерпають від подвійного рівня ізоляції через пандемію COVID-19. Про труднощі перебування наодинці розповідають самі українці, котрі страждають на психічні захворювання.

Це насправді тяжко і моторошно. Думки ж нікуди не зникають, а продовжують «бігати», обдумувати: що відбувається, що тобі «світить» чи не «світить» у житті. Загалом ізоляція — паршива річ. Відчувається колективне відторгнення. Це жах. Розуміти, що ти у суспільстві небажаний… І сидиш у цьому когнітивному мішку й не знаєш, куди подітися, — розповідає мешканка психоневрологічного інтернату.

За словами іншої пацієнтки, на ізоляцію в інтернаті накладається ще й додаткова карантинна ізоляція, пов’язана з пандемією коронавірусу.

Ти не можеш обійняти людину, яка прийшла тебе відвідати. Не можеш вийти елементарно самостійно на прогулянку, — додала пацієнтка.

На думку мешканки інтернату, було б «добре, якби українці усвідомили, що по інший бік також живуть люди, а не озлоблені монстри, котрі прагнуть сісти на шию».

Це такі ж люди, які мають свої переживання і думки. Люди з психічними захворюваннями потребують простого розуміння, підтримки, спілкування. Ми такі ж люди, як і ви, — резюмує мешканка психоневрологічного інтернату.

В рамках української кампанії «Разом на відстані» вже знято три відеокліпи, які привертають увагу до ізоляції тих, хто живе в закритих психіатричних закладах. Ці відео пояснюють, що обмеження, з якими стикається суспільство через СOVID-19, є для мешканців таких закладів цілком «нормальним життям». Однак зараз ці люди живуть під ще більшим тиском обмежень, оскільки вони схильні до вищого ризику інфікування і смерті від коронавірусної інфекції.

Також в рамках кампанії заклади психічного здоров’я отримали засоби індивідуального захисту (безконтактні термометри, медичні екрани, респіратори та рукавички).