Чи законно відправляти працівників у примусову відпустку, оцінив Верховний суд

Карантин в Україні триває вже понад рік. За цей час в містах оголошували локдаун з повним припиненням роботи багатьох підприємств і громадського транспорту. Більшість підприємств, чия робота була заборонена під час карантину, відправляла своїх співробітників у неоплачувану відпустку, щоб зменшити витрати на податки та виплату ЄСВ.

Тому було зрозуміло, що така форма взаємодії призведе до судових процесів. І одна з таких справ була розглянута Верховним судом. У червні 2020 року до суду на свого роботодавця подав технік, якого компанія відмовилася звільняти в запитуваний ним термін. Причиною звільнення стало те, що співробітник не мав можливість продовжувати працювати через зупинку транспортного сполучення між містами на час карантину, а роботодавець не забезпечив позивача можливістю виконувати роботу дистанційно.

Верховний суд у своїй постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 569/9738/20 встановив, що Законом № 540- IX були внесені зміни до КЗпП, які передбачають, що у зв’язку з поширенням коронавірусу, для співробітника може встановлюватися гнучкий графік роботи. При цьому умова про дистанційну роботу або гнучкий графік робочого часу може встановлюватися наказом роботодавця.

Суд встановив, що попри те, що позивачу було запропоновано працювати дистанційно, відповідний наказ роботодавець не видав. Зокрема, співробітнику було відмовлено в забезпеченні його транспортом на час карантину. Дані обставини є підставою для звільнення співробітника за власним бажанням без обов’язкового двотижневого відпрацювання.

Крім того, Верховний суд зазначив, що примусова відправка співробітників у відпустки без збереження заробітної плати є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавець в установленому порядку мусить бути притягнутий до відповідальності.

Зазначимо, що відповідальність за грубе порушення законодавства про працю передбачена ст. 172 Кримінального кодексу України та передбачає штраф від 34 тис. до 51 тис. гривень, позбавлення права обіймати певні посади до трьох років, або виправні роботи на строк до двох років.