Як люди сприймають свою зовнішність, встановили учені

Сприйняття свого образу людиною багато в чому залежить від того, як вона ставиться до себе та як сприймає свою особистість.

Це встановили британські учені, котрі розробили метод візуалізації ментальних автопортретів, які люди зберігають у своїй свідомості, повідомляє прес-служба Бангорського університету (Велика Британія).

Учені дослідили, наскільки ці внутрішні образи можуть відхилятися від того, що бачать інші, і як на них впливають самооцінка та уявлення людей про самих себе.

Загалом у дослідженні взяли участь 116 осіб.

Кожному з них було запропоновано реконструйовано уявні образи своїх облич за допомогою комп’ютерного моделювання. Для цього піддослідному пропонували вибрати з двох випадкових облич те, яке була більше схоже на нього.

Цей процес повторювався кілька сотень разів, поки психологи не усереднили всі зображення, які, на думку учасників, більше скидалися на них самих.

Також піддослідних просили відповісти на запитання щодо особистості та самооцінки, щоб виявити, яким типом особистості вони себе вважають.

Ми виявили, що їхні переконання про себе сильно вплинули на те, як вони уявляли власну зовнішність, — зазначають дослідники. — Наприклад, якщо людина вважала себе екстравертом, вона уявляла своє обличчя більш впевненим і товариським, ніж здавалося іншим людям.

На другому етапі дослідження психологи використовували той самий підхід, щоб оцінити, наскільки реалістично учасники оцінюють образ власного тіла.

Виявилося, що ці образи також часто не відповідали дійсності і сильно залежали від ставлення людей до самих себе. Учасники, які сприймали власну зовнішність у негативному ключі, як правило, уявляли себе більш гладкими, ніж насправді.

Тепер ми вперше можемо отримати уявлення про те, як інші люди уявляють собі, як вони виглядають — як у здорових людей, так і у тих, хто страждає від розладів образу тіла, таких як дисморфічний розлад (різновид неврозу, при якому людина надмірно занепокоєна незначним дефектом або особливістю свого тіла — ред.), — наголошують дослідники.

Учені сподіваються, що адаптація цього методу може дати лікарям, які допомагають людям із відповідними розладами, новий інструмент для оцінки успішності терапії.

Наразі це зазвичай встановлюється за допомогою опитувальників, які оцінюють, чи змінилися негативні переконання пацієнта про себе.