Несподівану причину руху континентів на Землі назвали учені

Незбалансовані сили та моменти в системі Земля-Місяць-Сонце керують циркуляцією всієї мантії нашої планети.

Про це свідчать результати дослідження, проведеного ученими з Вашингтонського університету (США).

Цей висновок дослідників є альтернативою гіпотезі про те, що рух тектонічних плит пов’язаний з конвекційними течіями в мантії Землі. Конвекція включає в себе плавучий підйом нагрітих рідин, що, як стверджують автори цього дослідження, не стосується твердих порід.

Сила, а не тепло, переміщують великі об'єкти, — наголошують дослідники.

Основна на сьогодні теорія свідчить, що тектонічна активність Землі є наслідком розсіювання тепла, котре є поєднанням тепла, що залишилося від масштабних зіткнень, які сформували планету, та тепла від внутрішньої радіоактивності.

Але навіть прихильники теорії мантійної конвекції визнають, що такої кількості внутрішньої теплової енергії недостатньо для розвитку великомасштабної тектоніки. І є інші проблеми з використанням конвекції для пояснення спостережуваних рухів плит, — наголошується в статті.

Натомість земні плити можуть зміщуватися через те, що Сонце здійснює настільки сильне гравітаційне тяжіння на Місяць, що це призвело до подовження орбіти Місяця навколо Землі, стверджують дослідники.

З часом положення барицентру — центру мас між орбітальними тілами Землі та Місяця — змістилося ближче до поверхні Землі і тепер коливається на 600 км на місяць щодо геоцентру, — наголошують дослідники.

Це призводить до виникнення внутрішньої напруги, оскільки Земля продовжує обертатися.

Оскільки цей барицентр, що коливається, розташований за приблизно 4600 км від геоцентру, тангенціальне орбітальне прискорення Землі і сонячне тяжіння розбалансовані, за винятком барицентру, — зазначають дослідники. — Теплі, товсті та міцні внутрішні шари планети можуть витримати ці навантаження, але тонка, холодна та тендітна літосфера реагує на них тріщинами.

Щоденне обертання вирівнює Землю до ідеальної сферичної форми, що сприяє цьому крихкому руйнуванню літосфери. Ці два незалежні напруження створюють мозаїку пластин, що спостерігається у зовнішній оболонці, припускають дослідники.

Різноманітність рухів плит обумовлена зміною розмірів і напрямку незбалансованих сил тяжіння з часом, — зазначається в статті.

За словами учених, точно перевірити цю гіпотезу, можна було б детально дослідивши тектоніку Плутона, який надто малий і холодний для конвекції, але має гігантський супутник Харон і напрочуд «молоду» поверхню.

Наразі проведене ученими дослідження показує, що наявність та тривалість вулканізму та тектонізму залежать від конкретної комбінації розміру супутника, його орбітальної орієнтації та близькості до зірки, а також швидкості обертання тіла та охолодження.

Земля — єдина кам’яниста планета з усіма факторами, необхідними для тектоніки плит, — наголошують учені. — Наш унікально великий Місяць і особлива відстань від Сонця є важливими.

Нагадаємо, нещодавно вчені встановили, що тепло залишає надра Землі швидше, ніж вважалося.