Зеленський відмовився приймати у Києві президента ФРН Штайнмаєра — Bild

Володимир Зеленський відмовився приймати у Києві президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра через його давні звʼязки з росією.

Як повідомляє німецьке видання Bild, Штайнмаєр хотів відвідати Київ у складі делегації європейських дипломатів. Утім, з Києва до Офісу президента Німеччини нібито надійшла чітка заява про те, що на цей час зустрічатися з ним не бажають.

Ми всі знаємо про тісні зв’язки Штайнмайєра з росією, які також призвели до виникнення «формули Штайнмайєра». Нині йому не раді у Києві. Подивимося, чи це зміниться пізніше, — заявив виданню, яке часто ще називають таблоїдом, неназваний дипломат.

Штайнмаєр підтримував тісні звʼязки з міністром закордонних справ росії сергієм лавровим, також був активним прихильником будівництва газопроводу «Північний потік — 2» і вважається «архітектором» дружньої політики Німеччини до росії.

4 квітня президент ФРН уперше визнав, що помилявся в оцінці газогону «Північний потік — 2» і загалом політики щодо росії та її президента, а після оприлюднення в медіа фото та відео з містечок поблизу Києва у ФРН заявили про розблокування надання більш потужної зброї Україні.

Минулого тижня в газеті WELT вийшла розгромна стаття, яка вперше в німецькому просторі висвітлює роль людей Штайнмаєра в дипломатичних колах, які продовжують знаходитися на ключових посадах держави і зберігають прокремлівську німецьку політику у зовнішніх зносинах.

За словами німецьких журналістів, три людини, які піднялися високо по службових сходах завдяки Штайнмаєру, нині займають всі ключові пости в державі, які відповідають за зовнішню політику країни: Едерер — посол ЄС в Москві, Міхаеліс — впливовий чиновник в МЗС Німеччині та Пльотнер — найбільш важливий держслужбовець в канцелярії голови сформованого в грудні 2021 року уряду.

Зараз Штайнмайєр визнав, що його політика щодо росії була «помилкою». Однак окремі з тих людей, які забезпечували цю політику в минулому на протязі багатьох років залишаються в центрі німецької влади. Чи вони також пережили «зміну епохи» як Штайнмайєр і стали на бік України, чи продовжують діяти з надією на діалог з Москвою поки залишається не зрозумілим, — такими словами підсумовує автор свою статтю.