Невеликі штурмові групи є рушієм українського наступу — New York Times

Рушійною силою українського контрнаступу є сотні невеликих штурмових груп, які нараховують найчастіше від восьми до десяти солдатів.

New York Times пише, що у кожної групи дуже вузькі завдання — їм доручено атакувати одну траншею, смугу дерев або будинок.

За такого підходу «маленькі села здаються великими», а «щоденний успіх вимірюється в ярдах, а не в милях».

Це важкий спосіб вести війну — село за селом, будинок за будинком — без гарантії успіху. Однак, захопивши російські укріплення, українці роблять їх базою для планування свого наступного кроку, повідомляє видання.

Найголовніше — утримати першу вулицю. Потім ми посилаємо дрон, який оглядає кожну будівлю. Наші солдати розділені на дві групи: вогневу і маневрову. Вогнева група розстрілює росіян, що сховалися на різних поверхах будівлі, а потім маневрова група його зачищає. переїжджаємо будинок за будинком", — розповів один із морських піхотинців Денис.

Якщо штурм не вдається, будинок просто руйнується артилерією.

За словами морських піхотинців, росіяни також адаптуються. Наприклад, вони заливають пальним заміноване поле.

Щойно українці приступлять до розчищення отвору, росіяни скинуть гранату з дрона, викликавши море вогню та вибухів, — йдеться у статті.

Якщо говорити про Врем'євський виступ, близько 70% членів українських штурмових груп є вихідцями з місцевих районів, включаючи Маріуполь. У ЗСУ вважають, що «це дає їм явну перевагу перед ворогом, який, на їхню думку, бореться за зарплатню».

При цьому у росіян більше артилерії, більше танків, більше дронів і більше людей, кажуть українські військові.

А ще вони дуже добре укріплюються — щоразу, коли кудись добираються — чи то поселення, лісосмуги чи просто поля, — додав Денис.