Обертання Землі уповільнюється не так, як вважалося — учені (ІНФОГРАФІКА)

Обертання Землі сповільнювалося протягом всієї її історії через дію приливних сил, але деталі цього процесу досі не були встановлені.

Щоб виправити це, команда геологів з кількох інститутів проаналізувала дані зразків осадових порід віком понад півмільярда років у дослідженні, результати якого опубліковані в Proceedings of the National Academy of Sciences.

Дослідження охопило період з 650 до 240 млн років. Виявилося, що за цей час уповільнення обертання Землі не було плавним, як вважалося раніше, — натомість наша планета пережила низку уповільнень з подальшими періодами стабільності, що робить графік цього процесу схожим на «сходи».

Зокрема, можна виділити два інтервали з високим уповільненням обертання Землі:

• 650−500 млн років тому;
• 350−280 млн років тому;
• вони розділені інтервалом зупинки уповільнення від 500 до 350 млн років тому.

Зазначається, що за цей час відстань від Землі до Місяця збільшилася приблизно на 20 тис. км, а тривалість доби зросла приблизно на 2,2 години.

Земля передає кутовий імпульс шляхом припливного розсіювання на орбіту Місяця, внаслідок чого збільшується орбітальний радіус Місяця та уповільнюється обертання Землі, — вказано у статті.

За словами учених, наявність такого тривалого проміжку у процесі уповільнення обертання Землі пояснюється головним чином зменшенням впливу приливних сил через конфігурацію континентів і океанів у той час:

• початок періоду уповільнення 650−500 млн років тому приблизно відповідає закінченню Кріогенію (періоду масштабних зледенінь, який розпочався близько 720 млн років тому і тривав близько 85 млн років). Ймовірно, тоді значна частина поверхні Землі була затоплена океаном, що призвело до посилення впливу припливних сил — розсіювання припливної енергії відбувається насамперед у неглибоких морських регіонах;
• період стабільності швидкості обертання Землі 500−350 млн років, схоже, збігається з дрейфом континентів до Південного полюса та значним скупченням льодовиків у цьому регіоні.

Ці зміни в обертанні Землі також співпадали або зі зростанням біорізноманіття, або з масовими вимираннями.

Зміни денної тривалості можуть впливати на розподіл сонячної енергії та градієнтів температури, що може вплинути на погодні системи та атмосферну динаміку, — зазначається у статті. — Зміни тривалості дня вплинули на динаміку добового освітлення Землі, тим самим вплинувши на виробництво кисню.

Таким чином, існує потенційний зв’язок між змінами тривалості дня та еволюцією циркуляції океану й морських екосистем, — наголошується у статті.