Російський юрист: Приєднання Криму до Росії неконституційне і нелегітимне

Про це заявила професор науково-дослідницького університету «Вища школа економіки» (НДУ ВШЕ), директор інституту моніторингу ефективності правозастосування Громадської палати Олена Лук’янова у своїй статті «Про право наліво» для «Нової Газети».

На думку юриста, приєднання Криму до Росії є класичним прикладом порушення принципу верховенства права шляхом інтерпретації смислів і маніпуляції процедурами.

Лук’янова нагадала, що саме КС РФ перевіряє на відповідність Конституції міжнародний договір, що не набрав чинності, при прийнятті частини іноземної держави до складу російської держави. Професор НДУ ВШЕ дійшла висновку, що Конституційний суд РФ щонайменше вісім разів порушив свої власні процедури та інтерпретував положення закону при перевірці договору про прийняття Криму і Севастополя.

Конституційний суд визнав Договір про приєднання Криму таким, що відповідає Конституції Росії, вранці 19 березня, на наступний день після того, як президент РФ Володимир Путін підписав його і направив запит до КС.

Лук’янова послідовно доводить, що сам запит був неприпустимим і Конституційний суд не міг прийняти його до розгляду, бо закон передбачає можливість перевірки міжнародного договору тільки у випадку, якщо такий договір підлягає ратифікації, а заявник вважає, що він не підлягає введенню в дію і застосуванню в Російській Федерації через його невідповідність Конституції. Але Путін подав запит у КС РФ вже після того, як схвалив і підписав договір, отже не сумнівався в його легітимності.

По-друге, КС РФ розглянув запит і виніс рішення без попереднього ретельного вивчення питання.

Третє, четверте і п’яте порушення стосуються обов’язкових меж перевірки договору, бо Конституційний суд самоусунувся від перевірки договору за цілою низкою обов’язкових параметрів.

По-шосте, суд визнав конституційність договору без відсилання власне до конституційного закону.

Сьомим порушенням юрист вважає ухвалення рішення Конституційного суду всупереч його власній правовій позиції, бо ще 1995 року при перевірці конституційності указів президента Єльцина щодо використання збройних сил у Чечні КС заявив, що державна цілісність є «однією з основ конституційного ладу Російської Федерації». Суд визнав тоді, що Конституція РФ не передбачає одностороннього вирішення питання про зміну статусу суб’єкта РФ і про його вихід зі складу держави. «А раз так, то в силу принципів сумлінності та послідовності Росія зобов’язана була поважати і право України на територіальну цілісність», — зазначає Лук’янова.

Восьмим, і останнім, порушенням Лук’янова вважає проблему Севастополя. «Як ми пам’ятаємо, до складу Росії в якості нового суб’єкта могла бути прийнята іноземна держава. І якщо Автономна Республіка Крим мала достатню кількість державних ознак, щоб самовизначитися, самопроголоситися і бути визнаною як незалежна іноземна держава, то місто Севастополь зробити цього не могло жодним чином. Тому що воно не входило ні в Кримську область на момент розпаду СРСР, ні в Автономну Республіку Крим на момент проведення загальнокримського референдуму», — йдеться у статті «Нової газети». Таким чином, на момент підписання договору Севастополь не був іноземною державою і не міг бути прийнятий до складу РФ за тими самими правилами, що й Республіка Крим.