Мін’юст саботує боротьбу з шахрайством у сфері нерухомості

Йдеться про зміни до постанови № 1127 від 25 грудня 2015 року, якими треба зобов’язати реєстраторів та нотаріусів під час вчинення реєстраційних дій на підставі судових рішень перевіряти їх наявність у Єдиному державному реєстрі судових рішень та перевіряти їхній зміст на відповідність відомостям про об’єкт, який реєструється. Про це у своїй статті для «Ракурсу» пише адвокат Сергій Ярош.

Ба більше, за його словами, Міністерство юстиції України може не чекати, поки Кабмін внесе зміни до своєї постанови. Міністерство юстиції може власним наказом зобов’язати реєстраторів та нотаріусів проводити таку перевірку. Однак чомусь такого наказу немає.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить повну інформацію про реєстраційну історію об’єкта нерухомості. Якщо потенційному покупцю буде відома вся реєстраційна історія об’єкта, він надалі не зможе посилатися на свою «добросовісність».

«З цією метою і було відкрито публічний доступ до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухомість. Однак, на жаль, такий доступ наразі є лише частковим. Відомості з Державного реєстру речових прав можуть бути отримані у вигляді інформаційної довідки як в повному обсязі, так і в скороченому — лише щодо прав та обтяжень, реєстрація яких є актуальною на момент запиту», — пояснює автор.

Він нагадує, що із 2015 року доступ до Державного реєстру речових прав став публічним, але лише в частині відомостей про актуальні зареєстровані права та обтяження. Повний доступ до відомостей реєстру, включно з доступом до скан-копій документів, на підставі яких проводилися попередні реєстраційні дії, мають лише нотаріуси та інші уповноважені суб’єкти. Чинний Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом № 296/5 від 22 лютого 2012 року, не зобов’язує нотаріусів під час посвідчення угод отримувати повну інформаційну довідку про відчужуваний об’єкт, ознайомлюватися зі скан-копіями документів, які внесені до реєстру, та ознайомлювати із цією інформацією набувача.

Добросовісні нотаріуси зазвичай роблять це за власною ініціативою. У таких випадках набувач отримує повну інформацію про історію об’єкта та на власний ризик ухвалює рішення щодо його придбання. Посилатися на те, що він не міг знати про раніше допущені порушення, він більше не зможе.

Недобросовісні нотаріуси, навпаки, отримують із Державного реєстру речових прав лише скорочену інформаційну довідку про актуальні права та обтяження на відчужуваний об’єкт. Робиться це для того, аби надалі «добросовісний» набувач міг стверджувати про свою необізнаність із правопорушеннями, які були допущені щодо цього об’єкта раніше. Ба більше, з цією метою недобросовісні нотаріуси часто «забувають» внести до реєстру скан-копії документів, на підставі яких вони вчиняли відповідні реєстраційні дії.

«Зрозуміло, що врегулювати вказане питання також нескладно. Для цього не потрібно вносити зміни ані до законів, ані до постанов уряду. Міністерству юстиції достатньо лише внести відповідні зміни до власного наказу. Такий підхід загалом відповідатиме європейській практиці», — пише адвокат.