Высший антикоррупционный суд и прокурорское толкование права на защиту

Цікаве судове засідання відбулося днями у Вищому антикорупційному суді України у слідчої судді Лариси Задорожної.

Загалом у тому суді всі засідання цікаві, бо повчально спостерігати, як структура перетворюється на типовий суд, такий нікчемний перед лицем адмінресурсу, ще і не завжди вітчизняного,  та «лінії партії». Втім, винятки бувають, і до них можна віднести це засідання, хоча до проголошення суддею рішення поспішати з висновками не слід.

Якщо підсумовувати для публіки, не обтяженої знанням юридичних премудростей, яка ще не має власного досвіду перебування в суді, то сформулювати враження від останнього засідання щодо клопотання обвинувачення про зміну суми застави і звернення її частини на користь держави можна так.

З точки зору обвинувачення, якщо ти, підозрюваний по якійсь справі, вийшов перекурити біля власного під’їзду, в тяжких роздумах потріпав за вухо якогось бездомного собаку, що саме нагодився під руку, на мить розчулився через ще одного бідосю і сказав: «Такі-от у мене кепські справи, Сірко,  чи як тебе там», все, чекай лиха.

Не в тім навіть річ, що той Сірко може виявитися позаштатним або від нього за милю стійкий запах, наче від тих душних парфюмів, що їх так любила моя дорога подруга,  – «Agent Provocateur». Ні, Сірко може бути геть не причетним. Винною в наслідках може бути сіренька «мишка-наружка», на яку державі не шкода грошей заради тебе, або і бабуся-сусідка з добрим слухом та активною громадянською позицією. Суті справи це не змінює. Адже на думку правоохоронних органів, яким вдається часом не миттям, так катанням видушувати у судах підтримку своїх карколомних правозастосовчих ідей, нормальним є заборонити підозрюваному спілкуватися не з причетними до справи (іншими підозрюваними, свідками), що логічно і законно, а із всіма-всіма-всіма, окрім своїх захисників, правоохоронців та суддів…

Байдуже, що закон передбачає: має бути вказаний перелік тих, із ким спілкуватися заборонено. Ну немає в законі рядка – стули пельку і сиди тихо до вироку.

Актуальний тренд нині такий, що борці з корупцією доводитимуть в суді: поділився ти з тим нещасним собацюрою інформацією саме про свою справу. І не має значення, що у відповідному рішенні суду, де має бути вказано, з ким ти не можеш обговорювати нічого, пов’язаного з пред’явленою тобі підозрою, вказівки на бездомного собаку точно не було, сам пес проходив не по справі, а двором, і міг хіба що сумно подивитися тобі в очі, а не допомогти вплинути на хід досудового розслідування.

Насправді смішного мало: за словами пані прокурорки, такою є практика з її досвіду, і полягає вона саме в тому, щоби заборонити підозрюваному спілкуватися з усіма, крім вузького кола осіб (захист, правоохорнці, судді). Цікаво, чи розповідають їм у тих вишах, які вони позакінчували, що держава та її представники повинні діяти винятково «в межах» і «в спосіб», передбачених законом, а чи вже ні?  

Суддя: Якщо людину запитують: в чому ви підозрюютеся? Чому ви ходите до суду? Підозрюваний не має відповідати на такі запитання?

Прокурорка: Ні.

Тобто запитує тебе дружина, як там твоя справа? Мовчиш. Діти цікавляться, тату, як просувається твоя справа? Мовчиш. Батьки вже і не запитують, бо ще застали живими свідків тих часів, коли подібне мали за норму. 

Було таке – без права листування. Нині – без права обговорення. Хіба що без права листування отримували вже засуджені, але ж, люто клянучи «совок», ми 30 років поспіль затято біжимо по колу і геть не по висхідній спіралі.

Докладно про суть справи тут розповідати не будемо, за її ходом ретельно слідкує колега («Як дерибанили державну агрофірму «Квіти України» і до чого тут віце-прем'єр Кубраков та НАБУ»). Цікава історія, зокрема, про вражаючу вибірковість антикорупційних органів, які не побачили нічого підозрілого в «чарівному» перетворенні заможного і процвітаючого в усіх сенсах цього слова державного підприємства «Квіти України» на приватне разом із гектарами дорогоцінної столичної землі, при чому державі скрутили дулю вартістю 1,3 млрд грн.

З досвіду ми знаємо, що у справах, де ідеться про такі гроші, правоохоронцям разом із зареєстрованим провадженням видають шори, аби вони закріпили їх добре, бачили тільки задану «ціль» і не відволікалися на стороннє. Бо як побачать щось зайве, може їх, як тих коней, понести в неправильний бік. А кругом же, де не плюнь, гуляють поважні люди, тож допускати такої спонтанної ініціативи не можна.

Але повернімося до палат Феміди. 

Коли суддя поцікавилася, як обвинувачення взагалі бачить собі реалізацію такої заборони – приміром, чи може підозрюваний відповісти на запитання журналістів, прокурорка  без найменшого вагання відповіла –ні.

Тобто вони самі новини по справі через ЗМІ зливають, інформацію вивішують  на своєму сайт значно раніше, ніж надають відповідні документи стороні захисту. Підступні прес-релізи, хоч і  жахливою своєю казеною мовою, але формулюють так, що прочитаєш – і  хочеться кинути все, бігом збитися колоною, вирушити проспектом і скандувати, вимагаючи негідникові одного, –  вищої міри соціального захисту!  Хто пам’ятає, про що це я… А хто не пам’ятає, невдовзі і так знатиме, що таке «без права листування» на сучасний манер.

Таким чином, порушення права на  захист (по цій справі підозрюваному було заборонено спілкуватися з власним захисником, що гідне окремої розповіді) і суто теоретична змагальність сторін доповнилися ще одним чудовим пунктом. Обвинувачі розповідають всім все, що їм заманеться, і коментують, як хочуть. А підозрюваному – зась.

Мало того, в цьому ж судовому засіданні також з’ясувалося: прокуратура чомусь щиро вважає, що наявність захисника звужує процесуальні права підзахисного.

Суддя: Ви вважаєте, що підозрюваний не  має права звернутися до якогось науковця, щоби спитати, що означає така-то стаття, яку мені тут написали?

Прокурорка: Для цього в нього є захисники.  Не науковці повинні роз’яснювати…

Суддя: Тобто ви виставили межі захисту підозрюваному його захисниками?  На інший захист він не має права?

Прокурорка: Я не вважаю,  що це межі захисту.

Ну, типу, придбавши авто, ви автоматично позбавляєтеся права ходити пішки. Приблизно така логіка.  І хоча в КПК цей момент прописаний із точністю до навпаки, яке це має значення, якщо детективам НАБУ і прокурорам той пункт не до вподоби? 

Зваживши всі обставини і аргументи, суддя прийняла рішення заслухати особу, внаслідок обшуку у якої нібито було знайдено якусь довідку по справі підозрюваного, який, за версією обвинувачення, передавши цього папірця,  порушив визначені йому умови. Саме через це і здійнялася вся буча із зміною суми застави і обернення її частини на користь держави. І таке, доповім я вам, розчароване обличчя було у представниці обвинувачення, що дуже не часто тут, у ВАКСі, з прокурорськими буває, повірте очевидцю. Дуже цікаво буде послухати «свідка обвинувачення», який сам нині під слідством, відповідно, перебуває в залежній від обвинувачів ситуації. Так що напевне наступне засідання буде ще цікавішим з точки зору прокурорського прочитання і тлумачення КПК та відповідної «поширеної практики».