Дело Юлии Тимошенко: Обвинение — острый слух и детская наивность

Останнє засідання у справі Юлії Тимошенко загалом лишило по собі дивне враження. Тонкощі проведення під егідою антикорупціонерів експертиз аудіозапису, що ліг в основу обвинувачення, дивовижні ноу-хау і кумедні (напевне, не з точки зору обвинуваченої) розбіжності у висновках експертів — багатий матеріал не так для судового репортажу або нарису, як для фейлетону, і заслуговують на окреме дослідження. А от виступ прокурора САП був повністю в дусі їхніх традицій. Зупинімося лише на одному моменті.

Поки що триває нерівний бій захисту за те, щоб дістати можливість провести незалежну експертизу оригіналу запису, який є наріжним каменем обвинувачення. Одне з головних змагань у цій боротьбі — настійлива і закономірна вимога захисту надати технічний засіб аудіофіксації, на якому було виконано запис розмови, адже без цього експерти не зголошуються робити висновок.

Відповідно до задуму антикорупціонерів, цей запис мав стати фатальним для Юлії Тимошенко, але схоже, щось пішло не так. Та власне, не так пішло все, якщо говорити в контексті процесуального закону, а не з карколомних планів антикорупціонерів із теки під назвою «Назустріч виборам».

Так от, чи то висвітлюючи, чи то оповиваючи туманом питання, на якому ж пристрої було виконано запис, щоб захист міг передати його експертам; чи не писалася розмова поза будь-яких законних підстав на телефон візитером тощо, прокурор навів частину розшифровки аудіозапису. На ній учасники розмови коментують, як залишають телефони і навіть годинник в іншому приміщенні перед тим, як почати розмову. І от спираючись на це, прокурор звинувачує сторону захисту, ні багато ні мало, — у прямій маніпуляції, адже захист, мовляв, ознайомився із стенограмою, на якій зафіксовано, що телефон і годинник опиняються за дверима. Як можна зрозуміти з виступу прокурора, він вважає так: якщо було сказано, що телефони і годинник, з допомогою якого також могла би бути записана розмова, залишаються поза межами кабінету, то всі обов’язково саме так і вчинять…

Навіть якщо вперто робити вигляд, що мислиш так наївно, то, судячи із стенограми, по-перше, ніхто не обіцяв залишити всі свої телефони, по-друге, ніхто не божився, що не прихопить із собою якийсь інший записуючий пристрій. (А як припускав «Ракурс», запис цілком міг здійснюватися і з допомогою якогось спеціального, але, приміром, не сертифікованого, обладнання, яке навіть фокусникам з НАБУ і САП важко легалізувати заднім числом, інакше для чого би городити такий город із «секретністю», недопуском захисту до першоджерел). А якщо послуговуватися лінійною прокурорською логікою, можна дійти і більш далекосяжних та небезпечних висновків, приміром, про те, що правоохоронні органи завжди діють відповідно до закону, адже у ньому так написано…

Показово, що це було найперше заперечення на величезну кількість зауважень захисника і самої Юлії Тимошенко, яка особисто захищається в суді так, що часом видається, наче вона взагалі не потребує адвокатської допомоги.

Про те, як САП вибірково і творчо застосовує в цій справі практику Європейського суду з прав людини, зокрема, в контексті захисту права на анонімність народного депутата «Інкогніто-Копитіна»; ситуацію, коли одні експерти, на відміну від інших своїх колег, чують на записі слова «гроші», «на касу», тощо, а обвинувачувач списує такі розбіжності на «суб'єктивне сприйняття експертів» і стверджує, що сам він чує те саме, — в наступній публікації.