Миф о «судебных пенсиях» как результат манипуляций Пенсионного фонда Украины

Останнім часом у суспільному дискурсі та заявах посадовців Пенсійного фонду України (ПФУ) дедалі частіше лунає штучний поділ пенсіонерів на дві категорії: тих, хто отримує «звичайну» пенсію, і тих, хто має «пенсію за рішенням суду». У медіа навіть з'являються провокаційні натяки на існування певних «хитрунів», які через суди нібито вимагають собі надмірні кошти, знекровлюючи бюджет країни.

Проте цей поділ є не просто юридично нікчемним – це свідоме викривлення реальності, яке підриває довіру до державних інституцій та безпосередньо шкодить європейському курсу України.

Що відбувається насправді?

Суд в Україні не має повноважень нараховувати, обчислювати чи призначати пенсії. Суд не є пенсійним фондом. Коли громадянин виграє судовий процес проти ПФУ, то рішення суду звучить однозначно: визнати дії ПФУ протиправними та зобов'язати його здійснити перерахунок відповідно до закону.

Отже, єдина правильна класифікація пенсій в Україні має виглядати так:

 1. Пенсії, нараховані ПФУ.

 2. Пенсії, перераховані ПФУ на виконання вимог закону після того, як суд визнав первинне нарахування протиправним.

У кожному «судовому» випадку мало місце пряме порушення прав людини з боку державного органу. ПФУ роками свідомо керується підзаконними актами (постановами Кабінету міністрів, внутрішніми інструкціями тощо), які прямо суперечать нормам Конституції та законів України – попри те, що Конституційний суд України неодноразово визнавав такі обмеження неконституційними.

Термінологія «пенсії по судах» створює небезпечну напругу у суспільстві. Вона штучно зіштовхує лобами громадян, звинувачуючи у «неетичності» тих, хто захистив свої права в суді. Насправді ж різниця між двома вказаними пенсіонерами полягає лише в тому, що одного держава ошукала і він з цим змирився (або не має коштів на адвоката), а інший – пройшов усі кола бюрократичного пекла, щоб змусити ПФУ виконати приписи закону.

Для представників європейських організацій та інституцій ЄС ситуація навколо ПФУ є тривожним маркером. Однією з ключових умов вступу України до Європейського Союзу є дотримання принципу верховенства права (Rule of Law).

Коли ПФУ як державний орган масово та системно ігнорує Конституцію, змушуючи сотні тисяч громадян йти до суду за елементарною справедливістю, а потім називає виконання цих судових рішень «тягарем для бюджету» – це свідчить про глибоку кризу правової системи. Європейські партнери чітко розуміють: якщо держава може безкарно ігнорувати закони щодо власних літніх людей та ветеранів, то під загрозою опиняється будь-яке право, включно із захистом інвестицій та бізнесу.

Україна не може йти до ЄС із філософією правового нігілізму. Називати виконання закону державним органом «особливою судовою пенсією» – це відвертий відхід від демократії. Повага до Конституції має починатися саме з державних установ та їх посадових осіб.

Що робити?

Відтак виникає питання, що потрібно робити для виконання ПФУ судових рішень, коли всі національні засоби вже використані.

Особливо, коли проблема невиконання в нашій країні рішень суду, особливо з пенсійних та інших соціальних питань, вийшла за межі суто соціальних чи фінансових спорів і переросла на фундаментальну кризу верховенства права, а відтак й  національної безпеки.

Якщо державний орган ПФУ роками системно та свідомо ігнорує рішення судів, то він  руйнує засади конституційного ладу. Судове рішення, яке не виконується, перетворюється на звичайний папірець, і це підриває авторитет держави. А спроби медійно протиставити різні категорії громадян (цивільних, інвалідів, військових, прокурорів, суддів або чорнобильців) замість розв'язання проблеми – це прямий шлях до суспільного розколу, що в умовах війни є надзвичайно небезпечним.

В умовах, коли всі національні засоби для вирішення цієї проблеми використані, є нагальна потреба  виходу на міжнародний рівень, зокрема, через механізми європейської інтеграції.

Можливо, це стане одним із найефективніших кроків на цьому етапі,  коли внутрішні правові інструменти буксують у замкнутому колі (суд виносить рішення, ПФУ його ігнорує,  виконавча служба безсила, поліція, органи ДБР та прокуратура не бачать складу злочину), апеляція до зовнішніх зобов'язань держави стає чи не єдиними дієвим важелем. Тим більше у ситуації, коли левова частина держбюджету складається із фінансових вливань міжнародних фінансових установ. 

У такому разі,  наприклад, може спрацювати звернення ветеранських та професійних організацій до Європейської Комісії (далі – ЄК).

Такий підхід може спрацювати  у контексті євроінтеграції.

По-перше,  з позиції верховенства права як «фундаментального критерію» (Fundamentals First).

У такому разі,  наприклад, може спрацювати звернення ветеранських та професійних організацій до ЄК.

У процесі переговорів про вступ України до ЄС першим відкривається і останнім закривається саме пункт про  фундаментальні реформи, куди входять правосуддя та верховенство права.

Європейська Комісія оцінює не лише якість ухвалених законів, а й практику їх застосування.

Невиконання судових рішень державними органами, які визнають дії ПФУ протиправними та зобов'язують його виконати приписи Конституції та законів України, є прямим порушенням ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (право на справедливий суд), що є хронічною проблемою України, яку неодноразово фіксував ЄСПЛ (наприклад, у зразкових справах «Іванов проти України» та «Бурмич проти України»).

По-друге, як інструмент моніторингу та звітів ЄК, яка раз на рік готує звіт щодо України (Ukraine Report) в межах пакету розширення ЄС.

По-третє, не може бути просто проігнороване офіційне та підкріплене статистикою звернення від коаліції ветеранських організацій, профспілок силовиків та судових асоціацій.

Якщо ЄК зафіксує у своєму звіті, що невиконання рішень судів у сфері пенсійного забезпечення набуло ознак системного саботажу і загрожує принципу res judicata (остаточності судового рішення), то це стане жорстким сигналом для влади в Україні. Дуже важливим також є фінансовий важіль (Ukraine Facility).

Європейська підтримка і фінансування України зараз чітко прив'язані до виконання індикаторів реформування державного управління та верховенства права. Чи захоче наш уряд під керівництвом Юлії Свириденко ризикувати європейськими траншами через невиважену та деструктивну політику окремого відомства типу ПФУ?

Але звернення до ЄК не має виглядати як звичайна скарга, воно має бути сформульоване мовою європейських інституцій, а саме як «консолідація та солідарність»: жодного поділу на «своїх» і «чужих». Звернення має бути підписано широкою коаліцією (об'єднаннями ветеранів ЗСУ, ветеранів правоохоронних органів, ліквідаторів ЧАЕС, представників правничої спільноти тощо).

Потрібно надати чітку статистику та аналітику  (скільки рішень судів набрало законної сили; яка сума заборгованості; скільки виконавчих проваджень відкрито і скільки з них ПФУ проігнорував; скільки заяв виконавчою службою надіслано до нацполіції, ДБР та проігноровано ними; скільки судових ухвал про встановлення судового контролю органами ПФУ проігноровано).

Акцент має бути саме на руйнуванні принципу верховенства права, невиконанні критеріїв Копенгагенських стандартів членства в ЄС та ігноруванні практики ЄСПЛ.

До відома ЄК потрібно донести, що внутрішня система в Україні демонструє глухий кут і відсутність політичної волі до чесного діалогу. Отже залучення зовнішнього моніторингу – це легітимний та дієвий спосіб змусити українську владу повернутися до права і діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені Конституцією та законами.

Багаторічний досвід роботи з підготовки щорічних звітів про виконання зобов'язань, які Україна взяла на себе при вступі до Ради Європи, свідчить, що  офіційний Брюссель вміє ставити запитання, на які нашому ПФУ та уряду не вдасться відповісти стандартними відписками.

На жаль, ситуація складається так, що замість держави реалізацію та захист конституційного права змушені забезпечувати самі пенсіонери, що потерпають від свавілля держави, яка над ними знущається. Навіть тоді, коли це право конкретного пенсіонера формально юридично захищене судовим рішенням.

Ярослав Василькевич, 

к. ю. н, доцент, заслужений юрист України