Дело Юлии Тимошенко: фобии обвинения в Высшем антикоррупционном суде

Нещодавно обвинувачення спробувало продовжити зобов’язання Юлії Тимошенко. Позиція і рівень аргументів обвинувачення цілком відповідають тому, про що докладно йшлося в попередній публікації «Ракурсу» стосовно цієї справи. 

Представник обвинувачення заявив, що вони вважають доведеним факт продовження існування трьох категорій ризиків:

• ризик переховування від органів досудового розслідування і суду;
• ризик незаконного впливу на свідків та експертів;
• ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Тим, хто хоч упівока спостерігає за політичними подіями в країні останні 30 років, доволі важко уявити, щоб Юлія Тимошенко раптом почала переховуватися від слідства, перейшла на нелегальне положення.

Але з точки зору антикорупціонерів, такий ризик є. Як аргументи на користь «схильності до втечі» названо, зокрема, можливість залишати Україну і задекларовані статки: «На даній стадії, зважаючи на необмежені можливості Юлії Тимошенко залишати територію України, в сукупності з офіційними задекларованими статками її і членів родини».

Відповідні клопотання у цій справі прокурори переважно готують нехитрим методом копіпасту, вряди-годи додаючи хіба що нову цифру — не 32 рази виїжджала за кордон, а цілих 33. Так а що саме видається підозрілим обвинуваченню? Те, що кожного разу вона поверталася назад або що?

Стосовно «необмежених можливостей», тут є суттєве перебільшення, гіпербола, що більше скидається на симптом фобії, але прокурори так бачать. Буквально все в очах обвинувачення виглядає як готовність до «ривка».

Про зловісні наміри свідчить також, на думку слідства, «високий рівень заходів конспірації» у вигляді… застосування опції видалення у месенджерах повідомлень. Цією функцією послуговується чимало користувачів, тож варто мати на увазі, що якщо ви натисли на своїх месенджерах галочку для зникнення повідомлень за деякий час — це для співробітників НАБУ і САП мало не явка з повинною. 

Ще цікавіше стосовно авто. Сам факт його наявності — уже, так би мовити, склад ризику. Наявність в розпорядженні обвинуваченої та її чоловіка двох автівок лише підсилює підозру щодо намірів втекти.

«Наявність у користуванні Тимошенко Ю. В. двох автомобілів, Toyota Camry 2018 року, а також у її чоловіка Audi 2016 року, надає змогу використовувати вказані транспортні засоби для зміни місця перебування з метою подальшого переховування», — теза, що кочує з клопотання до клопотання як ризик. 

До відома співробітників САП і НАБУ, які стали киянами нещодавно: можна вважати, що в нашому славному місті, в разі чого, всі схильні до втечі, бо маємо у своєму розпорядженні ще й метро-трамваї-тролейбуси, таксі й навіть фуникулер. Придбав квиток — і миттєво починаєш змінювати місце перебування. 

Також як ризик виглядає для слідства «наявність сталих соціальних зв’язків як службових, так і особистих, з представниками керівної ланки всіх органів державної влади України, набуті пані Тимошенко за тривалий час». Цікаво, що «представники керівної ланки всіх органів держвлади» апріорі під підозрою як потенційно здатні сприяти тій, на спробу втечі якої антикорупційні органи, схоже, дуже сподіваються, але ніяк не можуть дочекатися.

Припущення обвинувачення, що стосовно свідків та експертів Юлія Тимошенко «може використовувати погрози репутаційного характеру», звучить оригінально і відкриває нові обрії для епістолярної творчості правоохоронців.

Загалом ризики прокурор вчергове продублював із своїх попередніх клопотань, незважаючи на те, що обставини кримінального провадження суттєво змінилися.

Обвинувачення: «Наявність реальної можливості переховуватися від суду підтверджується тим, що підозрювана є народним депутатом України, а відтак має широкі міжнародні контакти, в тому числі внаслідок участі в міжнародних делегаціях, що полегшує виїзд за кордон та легалізацію перебування за межами України. Зважаючи на свій статус народного депутата України, Тимошенко Ю. В., безумовно, має широке коло знайомих, в тому числі серед службових осіб різних правоохоронних та державних органів.
А тому має реальну можливість переховуватися як на території України, так і покинути її межі у спосіб, який унеможливлює її ідентифікацію».

Цікаво, хто викладав у них логіку? Якщо тебе на Батьківщині і навіть по європах кожен собака знає, це точно сприяє тому, щоби переховуватися, залишаючись непоміченим і невпізнаним? Чи розглядається варіант нічного таємного перетину держкордону, щоби в подальшому змішатися десь в Брюсселі з натовпом мігрантів, аби зникнути з радарів НАБУ і САП?

Неналежна процесуальна поведінка захисту полягала, з точки зору обвинувачувача, зокрема в тому, що в підозрюваної були «тривалі службові відрядження, ініційовані саме стороною захисту на час проведення судового засідання» з метою їх перенесення і відкладення. Тут би ще виписати підозру голові парламенту, який видавав розпорядження про ці відрядження, очевидно, постійно намагаючись посприяти втечі.

Серед ризиків, мабуть, найпромовистіший стосувався переживань обвинувачення стосовно долі експертів, які вже давно зробили і передали висновок щодо аудіозапису розмови, яка лягла в основу обвинувачення: «Є вагомі обставини стверджувати про наявність ризику впливу на судових експертів з метою дискредитувати вже проведені експертизи, або ж провести іншу експертизу, спрямовану на дискредитацію прямого доказу сторони обвинувачення, — аудіозапису цієї розмови». Отже, ризик вони вбачають у тому, що сторона захисту звернеться по незалежну експертизу запису! А таким чином може статися дискредитація, тонко відчувають чи знають напевне антикорупціонери. Тому оригіналу запису ніхто стороні захисту надавати не збирається, обмежуватися доводиться «хрестоматією», укладеною слідством на власний розсуд.

Уявіть собі, що чекає на учасників майбутніх процесів, якщо антикорупціонери таки проб’ють собі власну, підпорядковану експертизу, над чим вони працюють вже тривалий час. Там на виході із закладу можна буде і вироки автоматично виносити, зайве не турбуючи суд.

Одним словом, такі «вагомі обставини».

На слушне запитання судді про те, що ж може статися зі свідками чи експертами в разі, якщо Тимошенко не повідомить про зміну місця проживання або роботи, представник обвинувачення почав енергійно блукати манівцями, намагаючись уникнути відповіді шляхом розсіювання уваги історіями «за царя Панька» (так це влучно кваліфікував суддя Ткаченко). Сам суддя скласти прокурору компанію в цих мандрах не захотів.

Без відповіді залишилося також запитання судді, яким чином перелічені обов’язки унеможливлять названі ризики.

Загалом чимало констатацій з вуст обвинувачення звучало так дивно, що у просторій залі ВАКС, де проходило засідання, аж запахло виборами. Не тому, що саме цій примарній перспективі виборів, які колись же все-таки у нас відбудуться, очевидно, і зобов’язана своєю появою на світ описувана кримінальна справа. Незалежно від того, була насправді та злощасна розмова з «торпедою» чи ні. Часом аргументація прокурора являла собою не перерахування ризиків, а відверту, хоч і дещо несподівану в цьому місці і виконанні… політичну рекламу. Деякі моменти з промови обвинувачення просто просилися на бігборди, інші описи мало не магічних властивостей Ю. Тимошенко були варті екранізації бодай в масштабі передвиборчого ролика.

З останнього засідання стає очевидним, що керуючись гаслом «і так покатить» обвинувачення вже рухатиметься до кінця процесу. 

Наступне засідання заплановане на 22 червня.