Процесуальные ноу-хау прокуратуры вместе с ВАКС в обход УПК

Олена БІРЮКВА, адвокат

Хочу порушити для обговорення колегами тему нових правил «гри» поза процедурою Кримінального процесуального кодексу, які успішно втілює у кримінальний процес «процесуальний синдикат» сторони обвинувачення разом із суддями Вищого антикорупційного суду України. 

Коли сторона обвинувачення і «незалежний» суд ідуть у ногу, закон зазвичай залишається на узбіччі. Процесуальний тандем ВАКС і сторони обвинувачення у створенні вигаданих, не передбачених законом процедур ризикує перетворити незалежне правосуддя на злагоджений конвеєр кривосуддя. Насправді цей конвеєр, попри всі імперативні вимоги КПК України, вже успішно запущено в роботу. 

Йдеться про порочну процесуальну схему: звернення прокурора до суду з клопотанням про «передачу існуючого кримінального провадження іншому складу суду в іншому кримінальному провадженні для вирішення питання про їх об'єднання». Звертаю увагу на новелу: не вирішення питання про об'єднання, а вирішення питання про  передачу кримінального провадження від одного, законно визначеного складу суду, іншому (в інше провадження) для вирішення питання про можливе об’єднання. 

Розберемо хронологію та правову абсурдність цієї юридичної акробатики на конкретному прикладі. 

Обставини справи: народження «процесуального велосипеда»

1. До Вищого антикорупційного суду надходить для розгляду обвинувальний акт. Кримінальному провадженню присвоюється єдиний унікальний номер справи «А». 
2. Відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК України та протоколу автоматизованого розподілу, для розгляду цієї справи «А» визначається законний склад суду. 
3. Під час підготовчого судового засідання прокурор САП заявляє клопотання про передачу кримінального провадження у справі «А» іншому складу суду, який уже розглядає справу «Б», з метою «вирішення питання про їх об'єднання». 
4. Суддя ВАКС у справі «А» це клопотання задовольняє. Справа «А» вольовим рішенням судді вилучається із власного провадження та передається колегам у справу «Б». 

Тут і починається найцікавіше, адже цей штучний «велосипед» запускає лавину процесуальних порушень. 

Відбувається порушення засад автоматизованого розподілу та принципу «належного суду». Чинний КПК України взагалі не містить такої правомочності суду як самостійна передача кримінального провадження, визначеного йому автоматизованою системою, іншому складу суду для вирішення питання про можливе об'єднання. 

Призначення судді чи колегії здійснюється виключно автоматизованою системою документообігу суду (ст. 35 КПК). Самовільна передача справи «А» до іншого складу під приводом майбутнього потенційного об'єднання — це прямий вихід судді за межі його процесуальних повноважень та порушення ст. 19 Конституції України. КПК не надає судді права самостійно змінювати підсудність або передавати матеріали колегам в обхід системи, навіть за наявності процесуальних підстав, передбачених в ч. 1 ст. 334 та ст. 217 КПК України. 

Прийняття суддею Вищого антикорупційного суду рішення щодо передачі визначеного йому автоматизованою системою кримінального провадження іншому складу суду є порушенням встановленого законом порядку. Це нівелює гарантії забезпечення права на справедливий суд та принципу незмінності судді. 

Відповідно до положень чинного КПК, передача кримінального провадження від одного складу суду до іншого не може здійснюватися на власний розсуд судді. Навіть при наявності процесуальних підстав доцільності об'єднання справ, оскільки це прямо суперечить засадам автоматизованого розподілу. 

Призначення колегії або судді одноособово для розгляду кримінального провадження здійснюється виключно автоматизованою системою документообігу суду. 

Самовільна передача провадження (справа «А»), що перебуває у провадженні одного складу суду ВАКС, до іншого складу суду ВАКС у справі «Б» під приводом потенційного об'єднання є виходом за межі процесуальних повноважень судді. КПК України не надає судді права самостійно змінювати підсудність справи або передавати її іншому судді цього ж суду в обхід автоматизованої системи. Наслідками порушення процедури формування складу суду буде ухвалення процесуальних рішень, зокрема про об'єднання справ, складом суду, який не набув повноважень у законний спосіб. Тобто шляхом автоматизованого розподілу або законного об'єднання за клопотанням сторін у судовому засіданні. Це є безумовною підставою для скасування будь-якого винесеного вироку чи ухвали у майбутньому через розгляд справи неповноважним складом суду (п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України). Як наслідок, ухвалення рішення про об'єднання справ здійснюється складом суду (у справі «Б»), який не набув повноважень на розгляд справи «А» у законний спосіб. 

Судове рішення у будь-якому випадку підлягає скасуванню, якщо воно ухвалено неповноважним складом суду (П. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України). Тобто ВАКС власноруч закладає процесуальну міну уповільненої дії під майбутні вироки. 

Порушення друге: процесуальний хаос та абсурд для захисту 

Спроба інтегрувати матеріали однієї справи в іншу через вигадану процедуру породила абсолютний хаос на практиці. Учасники справи «А» юридично не є учасниками справи «Б». Вони не мають там жодних процесуальних прав.

Намагаючись захистити свого клієнта, адвокати зі справи «А» змушені йти на відчайдушні кроки у справі «Б»: заявляти клопотання про залучення їх до процесу, подавати заперечення у провадженні, в якому вони де-юре є сторонніми особами. 

Самі судді у справі «Б» часто перебувають у правовому шоці, не розуміючи, як діяти. Одні колегії заслуховують цих «прибульців» зі справи «А», інші - доєднують заперечення, але у кожного присутнього в залі засідань адвоката виникає єдине закономірне питання: «В якості кого я тут перебуваю і чим регламентовані мої дії?». При цьому  завжди  відбувається порушення прав обвинувачених, до того ж в обох справах. 

Вся ця процесуальна еквілібристика зрештою б'є по найслабшій стороні процесу — обвинуваченому у справі. Його фундаментальні права на захист та справедливий суд нівелюються стороною обвинувачення та самим судом, покликаним діяти виключно у спосіб, передбачений КПК. Позбавлення права бути вислуханим: питання об'єднання напряму впливає на обсяг обвинувачення, тривалість процесу та стратегію захисту. 

Обвинувачений у справі «А» фактично позбавлений можливості повноцінно надати пояснення, заперечення чи заявити відводи суду при вирішенні питання про об'єднання справ, оскільки це питання вирішується в «чужому» для нього процесі (справі «Б»). Жодній із сторін захисту не відкривалися матеріали іншої справи, а тому судити про доцільність об'єднання неможливо. 

Об'єднання справ суттєво змінює ландшафт кримінального провадження (змінюється обсяг досліджуваних доказів, кількість свідків, хронологія подій). Намагаючись об'єднати ці справи «наосліп» для захисту, суд позбавляє обвинуваченого можливості оцінити ризики такого об'єднання. Обвинувачений не може адаптувати свою тактику захисту, оскільки не знає, які матеріали та обвинувачення висунуті у справі «Б», і як вони взаємопов'язані. Це пряме обмеження права на ефективну правову допомогу. 

Обвинувачений має беззаперечне право на те, щоб його справу розглядав той склад суду, який визначила автоматизована система, а не той, який видався прокурору «більш зручним» для об'єднання. Коли судді ВАКС погоджуються на ручну передачу справ, вони позбавляють обвинуваченого гарантії безсторонності суду. Відбувається процесуальна ізоляція сторони захисту. Створюючи штучний правовий вакуум, де обвинувачений і його захисник перетворюються на безправних «спостерігачів» у справі «Б», тандем суду та прокуратури грубо порушує принципи рівності сторін та змагальності (ст. 22 КПК України). Стороні захисту просто зв'язують руки, мотивуючи це тим, що «процедура об'єднання — це суто технічний крок». Порушення принципу «рівності сторін» та права на змагальність сторін в суді. Прокурор у цьому випадку отримує колосальну процесуальну перевагу. Він ініціює рух справи «А» в провадження «Б». 

При цьому захист у справі «А» позбавлений можливості впливати на процес у справі «Б» на рівних умовах. Оскільки захист справи «А» не має офіційного статусу у справі «Б», виникає «ефект процесуального привида»: адвокати присутні, але позбавлені права повноцінно заявляти клопотання, збирати докази чи навіть заявляти відводи новому складу суду на загальних підставах. Прокурор перебуває в обох процесах і повністю контролює порядок денний, що створює глибокий дисбаланс сил. 

Таким чином, бажання прокуратури оптимізувати свою роботу чи прагнення суду до так званої «процесуальної ефективності» не можуть стояти вище за закон. Якщо процедури КПК стають необов'язковими для виконання самим судом, правосуддя капітулює перед уявною доцільністю. Описана схема — це яскравий приклад так званого «процесуального пуризму доцільності», коли заради економії часу або інших мотивів сторона обвинувачення створює штучний правовий сурогат з істотним порушенням права на захист, що не має нічого спільного з правосуддям. 

Запроваджений «процесуальним синдикатом»* креатив із передачею справ поза автоматизованою системою — не просто порушення встановленої законом процедури. Це пряме обмеження права на захист, яке нівелює довіру до інституції і неминуче призведе до руйнування таких справ в апеляційних інстанціях та ЄСПЛ. Порушення принципу «Суд, встановлений законом» в аспекті передбачуваності (ч. 1 ст. 6 Конвенції) Право на справедливий суд за ст. 6 Конвенції включає вимогу, щоб суд був «встановлений законом» (tribunal established by law), а не заради доцільності визначений стороною обвинувачення та погоджений з конкретним суддею, який задовольняє такі клопотання сторони обвинувачення. 

Коли ВАКС створює процедуру, якої немає в КПК, він перестає бути «судом, встановленим законом» для цієї конкретної дії. Суд стає джерелом процесуального хаосу, оскільки захист не може передбачити наслідки дій, які не врегульовані законом. Порушується принцип правової визначеності (legal certainty). Цей кейс демонструє небезпечний тренд: підміну верховенства права (Rule of Law) верховенством доцільності (Rule of Expediency). 

Процедура в кримінальному процесі — це не формальність, а єдина гарантія захисту особи від свавілля держави. Якщо дозволити суду самостійно вирішувати, які статті КПК виконувати, а які обходити через «процесуальні ноу-хау», кримінальний процес перетвориться на правовий нігілізм. Хотілося б почути аргументацію сторони обвинувачення,  а також колег-адвокатів з метою обговорення можливої протидії згаданому процесуальному «винахідництву» в межах чинного законодавства.

 *Синдикат (або процесуальний синдикат) — термін, який підкреслює, що дві різні незалежні гілки перетворилися на єдине закрите підприємство з досягнення потрібного результату.