Прецедент: тысячи граждан против решения суда

Минулими вихідними тисячі футбольних фанатів і просто активних громадян пройшли столицею на знак протесту проти вироку Голосіївського районного суду міста Києва у справі з обвинувачення батька та сина Павліченків у вбивстві судді Шевченківського районного суду міста Києва.

Судовий вирок не лише не став фактом, який переконав громадськість у тому, що вбивць судді було покарано, а й набув суспільного розголосу та спричинив великі сумніви щодо неупередженості суду.

Наразі вирок не набув законної сили. Батько і син Павліченки перебувають у Лук’янівському слідчому ізоляторі, а Апеляційний суд м. Києва з 14 грудня має розпочати перегляд справи в апеляційному порядку.

До Голосіївського районного суду в адвокатів та обуреної громадськості чимало претензій. Вони стосуються того, як суд оцінив наявні у справі докази, трактовані прокуратурою на користь причетності Павліченків до смерті судді.

Адвокати засуджених наполягають на тому, що докази вини їхніх підзахисних не було оцінено повною мірою. 26 листопада в ефірі «5 каналу» адвокат Дмитра Павліченка Тетяна Шевченко зазначила, що суд не оглядав речових доказів узагалі, безпосередньо їх не досліджував, і у неї виникає сумнів, чи є вони взагалі у матеріалах справи, чи зібрано їх законно.

У ефірі каналу Тарас Кузьменко, представник динамівських уболівальників — організатора багатотисячної ходи, заявив, що підставою для численних акцій протестів уболівальників стали багаторазові публікації в пресі та інформація про факти, які спростовують доведеність вини засуджених. «Є факти, які вже зараз загальновідомі, — сказав Тарас Кузьменко в ефірі програми. — Наприклад, що експерт, який нібито оглядав місце події і підписав протокол, навіть не був на місці злочину. Головний свідок, ліфтер, в якого вбивця стріляв в упор, але сталася осічка, тобто він бачив убивцю безпосередньо в декількох метрах, у суді заявив, що це не Дмитро Павліченко. Хоча нібито це був Дмитро. Він заявив у суді, що на нього тиснуть слідчі, щоб він вказав на Дмитра і Сергія. Не знайдено засоби вбивства. Більше того, я знаю, що прокуратура дуже наполягає на тому, що на місці злочину були знайдені відбитки Дмитра, якийсь предмет із його ДНК. Але ми знаємо, що за декілька місяців до вбивства судді сім’ю Павліченків по суті викинули з квартири, квартиру було опечатано, а речі були вивезені у невідомому напрямку. І відповідно була можливість у тих, хто задумував убити суддю, просто сфабрикувати відбитки пальців і перенести на місце злочину. Більше того, коли експерт доставив відбитки пальців з місця злочину, то не вказувалося, де вони були зняті і яким чином».

На думку адвоката Сидіра Кізіна, справа викликала такий великий резонанс тому, що людей позбавили віри у правосуддя, у те, що суди можуть прийняти справедливе рішення. «Проблема і у правоохоронній системі, —сказав він. — Тому що там існує статистика. Існують такі речі, як відповідальність за те, що злочин не розкритий. Міліція хоче відрапортувати про те, що злочин розкритий у стислі терміни. Тому, як завжди це в подібних справах відбувається, просто призначили винних, а суд як слухняний придаток правоохоронної системи просто легалізував думку прокурорів».

Коментуючи цю ситуацію, екс-міністр юстиції Микола Оніщук зауважив, що люди, безумовно, мають право на протест, але розв’язувати проблему творення довіри до судочинства, справедливого судочинства необхідно у способи, які сьогодні відомі. «Я вірю, що апеляційний суд, відчуваючи суспільний резонанс і діючи колегіально, не менше зацікавлений у тому, щоб переконати людей у справедливості цього рішення», —резюмував він.

Як відомо, мотивом злочину слідчі назвали той факт, що напередодні саме заочним рішенням судді С. Зубкова батька та сина Павліченків було позбавлено права на житло у центрі столиці.

В інформації для громадськості, розповсюдженій 26 листопада Голосіївським судом міста Києва, йдеться про те, що вироком від 2 жовтня 2012 року Д. Павліченка визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 (умисне вбивство), ст. 379 (посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя), п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України і засуджено до довічного позбавлення волі. С. Павліченка визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 379, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України та засуджено до позбавлення волі строком на 13 років.

У суді наголошують: вирок ще не набрав законної сили, оскільки станом на 26 листопада 2012 року кримінальна справа відносно Павліченків перебуває у провадженні Апеляційного суду м. Києва у зв’язку із розглядом поданих засудженими, захисниками та прокурором апеляцій на вирок суду.

Суд також наголошує, що вказане вище судове рішення є законним та обґрунтованим, доки не буде скасоване судом апеляційної або касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

На свою користь представник суду зазначає таке: «Розгляд кримінальної справи проводився у відкритому судовому засіданні. У ході розгляду було встановлено, що вина Павліченка С. Д. та Павліченка Д. О. у вчиненні інкримінованих їм злочинів у повній мірі доведена зібраними та дослідженими судом доказами, зокрема:

—даними протоколу огляду місця події та висновку експерта, згідно з якими на кросівках, вилучених під час огляду місця події, які використовували злочинці, виявлено присутність генетичних ознак крові Павліченка Д. О. та Павліченка С. Д.;

—даними протоколу огляду місця події та висновку експерта, відповідно до яких клітини з ядрами, виявлені на медичній масці та в’язаній шапці, що були вилучені в ході огляду місця події, яку принесли із собою злочинці, належать Павліченку Д. О.;

—даними протоколу огляду місця події та двох висновків експертів, відповідно до яких на підлокітниках та каркасі інвалідного візка, який привіз Павліченко Д. О. до місця вчинення злочину, виявлено чотири сліди пальців рук, виявлених та вилучених в день вчинення злочину, які залишені Павліченком Д. О.;

—даними протоколу огляду місця події та висновку експерта, згідно з якими на картонній коробці, вилученій в ході огляду місця події, яка була поміщена в інвалідний візок, виявлено слід пальця руки, залишений Павліченком Д. О.;

—даними протоколу огляду місця події та висновку експерта, відповідно до яких пошкодження, виявлені на штанині спортивних штанів, що були вилучені під час огляду місця події та належать Павліченку С. Д., та пошкодження, виявлені на тілі Павліченка С. Д., співпадають за своєю локалізацією, а характер їх вчинення, вказаний Павліченком С. Д. під час судового слідства, також підтверджено експертом; крім того, на спортивних штанах, вилучених під час огляду місця події, знайдено сліди крові Павліченка С. Д.;

—відповідно до протоколів огляду місця події та висновку експерта, вилучені 1 куля з місця вчинення злочину, 2 кулі з трупа Зубкова С. М., 10 куль із автомобіля, належного Павліченку Д. О., однакові між собою за якісним елементним складом».

Суд наполягає, що «в ході судового розгляду у повній мірі спростовано версію про незаконне проведення огляду автомобіля Павліченка С. Д., оскільки дозвіл на його огляд був наданий дружиною Павліченка С. Д., огляд проведено у встановленому процесуальним законом порядку за участі понятих, під час огляду жодних скарг та зауважень щодо неправомірних дій не надходило. У ході судового слідства не встановлено будь-яких даних, які б вказували на те, що складені за результатами оглядів місця події протоколи є неналежними чи не допустимими доказами, а так само відсутні підстави сумніватись у об’єктивності та законності висновків вказаних експертиз, наданих на підставі виявлених та вилучених доказів».

Крім того, суд наполягає, що «під час досудового слідства Павліченко С. Д. за участі захисника давав покази, згідно з якими він в повній мірі визнавав свою вину та вину свого батька Павліченка Д. О. у вчиненні вбивства судді Зубкова С. О., розповідав детально про всі обставини підготовки та вчинення даного злочину, під час проведення відтворення обстановки і обставин події за його участю на місці у присутності захисника, понятих та експерта показував та вказував, яким чином відбувались події 21.03.2011 року за участю його та батька. Павліченко С. Д. в суді також показав про те, що слідчий при наданні ним та підписанні протоколів із визнавальними показами тиск на нього не чинив».

Утім, оскільки навіть після пояснення суду до його вироку залишилося багато запитань, особливі надії громадяни покладають на перегляд вироку апеляційним судом столиці.