Зеленський і чорти

Остання фейсбучна заява президента  Зеленського — ще один майже готовий сценарій для кумедної вистави. Можливо, підсвідомо наш гарант уже готується до мало почесного дембеля, ще сам собі не даючи у цьому звіт.

Що мав на меті емоційний потік свідомості «не виноватая я» з приводу нашумілого рішення Конституційного суду, що перетворився на погано вичитаний і так само структурований текст? (https://www.facebook.com/zelenskiy95/posts/2674107122839647)

«Як там кажуть — на Хелловін всі чорти з політичного пекла відкривають свої справжні обличчя. Так співпало. Прізвища чортів ви прекрасно знаєте», — пише гарант Конституції. Як випливає з тексту, оці чорти — «частина старих еліт і олігархів».

Ще одна теза: «Це про традиційну нашу брудну політику, коли своїм усе, а суспільству — злидні», — прозвучала надто щиро, але виявилося, що це все — про старих чортів. Тобто так було колись, а тепер, очевидно, ні.

«Ми, суспільство, вже неодноразово казали — так, хочемо нових відносин», — поринув у спогади, видно, думаючи, про щось своє, Зеленський. В полоні мрій якось незчувся, що його вже не перший рік як закинуло геть по інший бік цих барикад, які розділяють суспільство і владу. І він тепер такий самий «ми — суспільство», як оце зовсім недавно «всі ми» були президентами.

«Судді довго сиділи в засідці», — пише президент. Хто там доповідає оперативну обстановку першій особі нашої держави, хто трактує, але уже час відкрити і власні очі. «Довго в засідці» судді не сиділи, кували, не відходячи від нарадчої кімнати, ніхто хвилини не втратив дурно, такі рішення виносили іменем України — аж гай шумів. Шкода, що пан президент, видно, не в курсі: народ давно так само, як і старим, бажає повернутися до пекла новим і новітнім поколінням чортів — тим, які щільненько обсіли його, гарантове, крісло, залапали вже до невпізнаваності своїми масними руками його булаву і фактично поцупили скіпетр заодно з державою.

І саме ці нові чорти зробили так, що судді, які після останніх президентських виборів звично завмерли, наче хорти, в очікуванні того, куди дме вітер, і готові були прийняти нові правила гри, або хоча би поправки до старих, роблять нині те, що і завжди. Їм ніхто так і не подав чіткого сигналу: працюйте за законом, бо лихо вам буде. Не треба конкурсів/атестацій/гучних реформ — тільки чітко артикульований сигнал, підкріплений діями. Натомість до суддів вервечкою посунуло найближче оточення гаранта з клопотаннями, багато з яких — ні на голову не натягнути, ні юридично оформити. Але на суддів грізно шикали, спочатку страшним для них іменем Б. І коли посад своїх позбулися ті судді й прокурори, що колись недалекоглядно не догодили отому Б., стало зрозуміло, що «юридично оформити» можна практично все. А надаючи такі послуги першим особам, маєш індульгенцію, щоб і собі трошки полівачити.

Тоді ж почалася жвава торгівля посадами — від прокуратури до СБУ і кругом, по всіх усюдах.

Так що не варто президенту так уже накликати, як він висловився, «справедливе майбутнє». Бо воно якщо і настане, то першими у вимушеній черзі за його порцією стоятиме саме свіженьке чортяче кодло. Така собі новітня інтерпретація «останні стануть першими», бо в початковому сенсі цього пророчого вислову ставати першими вже, мабуть, і нікому: мало не все суспільне дно вибралося вгору і обернулося на «еліту». І на тлі цієї нової еліти люди обирають собі засудженого за вбивство Лозинського, коментуючи: «З ким не буває».

Розгубленість, безпорадність і безсилля, на жаль, звучать у кожній фразі Зеленського, який уже отримав від народу чималий віз гарбузів на місцевих виборах і шкірою відчуває, як невідворотно дозріває великий, фатальний, останній в його президентській кар'єрі гарбуз. І скидається на те, що піднесуть його Зеленському набагато раніше наступного Хелловіну.