Новости
Ракурс
Была мертвая тишина, я села и начала кричать – Мама погибшей в Виннице четырехлетней Лизы рассказала, как все произошло

Была мертвая тишина, я села и начала кричать — Мама погибшей в Виннице четырехлетней Лизы рассказала, как все произошло

12 авг 2022, 16:52

14 липня російські військові обстріляли українське місто Вінниця. Загинули 24 особи, у тому числі троє дітей.





Наймолодша із загиблих — чотирирічна Ліза Дмитрієва. Її мати Ірина була тяжко поранена (спочатку повідомлялося, що їй відірвало ногу, але потім вона сама спростувала цю інформацію). Потрапивши до лікарні після обстрілу, Ірина не одразу згадала, що сталося.

Лікарі та близькі не наважувалися розповісти їй про смерть її дитини, боячись, що вона не виживе. Згодом Ірина згадала всі деталі обстрілу — і 11 серпня описала їх в Інстаграмі, де раніше розповідала про дочку.

Вперше після трагедії побувала на тому місці, яке тепер закарбується у пам’яті на все життя.

Після операції я втратила пам’ять, не розуміла де я і чому моє тіло все перев’язане…
Всю ніч відтворювала події, згадувала, думала де Ліза, чому не зі мною…
Я вірила, моя донечка жива, бо такого не може бути, моя дитина не могла загинути, так не повинно бути…

Дивилася на свої травми, і розуміла що все-таки це не сон… Кожна секунда відтворювалася в пам’яті.

Я все згадала. Пам’ятаю кожен момент того фатального дня.

Пам’ятаю, як почула гучний гул, подумала це точно не літак. Ми одночасно з Лізою підняли голову вверх, прямо над нами летіла ракета — надзвичайно велика. Здавалося, вона пару метрів над головою. Побачила, як падає в сторону дому офіцерів, тому стала спиною до нього, думала, що закрию собою дитину… Це була навіть не секунда, а набагато менше.

Я дуже сильно тримала візочок разом з Лізою, зігнулась, її голова була біля моєї.

Далі сильний вибух та тремтіння землі.

Ми не впали. Тоді я зовсім не відчувала болю, тільки мертва тиша навколо…
Навкруги стіною стояв чорний дим, нічого не було видно.
Я не чула другого вибуху, не чула сигналізації машин, нічого не чула.

Потім побачила свою кохану донечку, її розірване тіло…

Ще пару хвилин бігала, шукала людей, щоб допомогли витягнути Лізу з візочка. Навкруги стояла мертва тиша. Сіла і почала кричати. Потім відчула сильний біль і побачила як на землю ллється кров, почала задихатися.

Мозок відмовлявся вірити… Ця страшна картина крутиться перед очима знову і знову…

Я все пам’ятаю до дрібниць…

Російські терористи, ці істоти, вбили мою дитину, підняли руку на святе.
Скільки ще світу потрібно доказів, щоб зупинити масові вбивства українського народу???

Більше ніж 360 вбитих і зґвалтованих маленьких янголів.

Світе, я не розумію, чому ти дозволяєш російським нелюдям нас вбивати.

Источник: Ракурс


Заметили ошибку?
Выделите и нажмите Ctrl / Cmd + Enter



.



Загрузка...