россия начала активные штурмы Авдеевки — ситуация там похожа на Бахмут

Останнім часом у новинах із фронту все частіше поряд із Бахмутом з’являється назва населеного пункту Авдіївка. Ситуація тут схожа на бахмутську — росіяни штурмують місто місяцями, воно перетворюється на руїни та перебуває у напівоточенні, але не здається. Розбираємось, що відбувається на цій ділянці фронту.

Де знаходиться Авдіївка та чим вона важлива

Авдіївка — невелике місто на Донеччині, зовсім поруч із самим Донецьком. У шістдесятих тут збудували Авдіївський коксохімічний завод (АКХЗ), який став найбільшим підприємством такого профілю у Європі. Це одне з найважливіших виробництв регіону: ще до повномасштабної війни зазначалося, що від постачання тутешнього коксу на чверть залежав металургійний завод імені Ілліча в Маріуполі, а тривала зупинка АКХЗ призвела до повного припинення виплавки металу на маріупольських підприємствах.

Близькість Авдіївки до Донецька далася взнаки на долі її мешканців ще у 2014 році: місто залишилося за Україною, тоді як обласний центр після Мінських угод продовжив існувати у складі фейкової днр. У результаті жителі Авдіївки та до 24 лютого 2022 року жили фактично на лінії фронту (нехай і не такої масштабної війни, як зараз).

Ескалація сталася у 2017 році: президент України Петро Порошенко був змушений перервати візит до Німеччини, оскільки внаслідок обстрілу міста з боку Донецька ситуація ускладнилася практично до рівня гуманітарної катастрофи — мешканці залишилися без води та тепла. Постійна небезпека стимулювала сильний відтік населення, і якщо до 2014 року тут мешкало 36 тис. осіб, то вже до 2018 року їх залишилося близько 20 тис.

За час між 2014 та 2022 роком сторони конфлікту «закопалися в землю» (іншими словами, збудували розгалужену мережу окопів, траншей, бліндажів та інших оборонних споруд), звели укріплення, і Авдіївка стала практично фортецею. При цьому володіння містом дає, за словами військових експертів, можливість контролювати всю Донецьку агломерацію, а для російських і проросійських сил вкрай важливо відкинути ЗСУ від Донецька хоча б на 20−30 км (до Авдіївки звідси приблизно 3 км).

Після початку російського вторгнення обстріли Авдіївки почалися буквально відразу ж — повідомлялося про прильоти поблизу міста. Незабаром почалися спроби росії та придуманих нею республік взяти населений пункт. Навесні 2022 року увага всього світу була прикута до спроб росіян захопити Київ або замкнути кільце навколо донбаського угруповання ЗСУ.

Однак і тут точилися бої — наприклад, 24 березня, через місяць після початку вторгнення, саме під Авдіївкою загинув тесть відомого польового командира Ігоря Гіркіна (відомий під псевдонімом Стрєлков).

Що відбувається в Авдіївці в останні дні

У березні 2023 року ситуація навколо Авдіївки для ЗСУ ускладнилася. За даними британської розвідки, оточення міста стало для російських та проросійських формувань пріоритетною метою та штурми різко посилилися. До останньої декади березня звідси виїхало майже все населення: лишилося не більше 2 тис. осіб.

27 березня керівник Авдіївської міської військової адміністрації Віталій Барабаш повідомив, що відтепер населений пункт належить до «червоної зони» — заборонено туди в’їзд цивільним, включаючи журналістів.

Тактично спроби росіян взяти Авдіївку мало чим відрізняються від атак на Бахмут. Проросійські підрозділи намагаються оточити місто, займаючи території навколо нього, — в результаті Авдіївка потрапляє в півкільце (так само йдуть бойові дії навколо Бахмута, дуже схожа навіть конфігурація лінії фронту).

При цьому російські та проросійські сили зазнають, зважаючи на все, великих втрат, кидаючи на авдіївські зміцнення все нові сили та витрачаючи їх у лобових атаках. Британська розвідка повідомила, наприклад, що на південь від Авдіївки великі втрати зазнав 10 танковий полк 3-го армійського корпусу (це велике формування створювалося з минулого літа, і ще в серпні 2022 року український військовий аналітик Олександр Коваленко зазначав, що частини третього корпусу вирушать, мабуть, саме на авдіївський напрям). За даними від розвідувальних служб Великобританії, ці військові тренувалися на території білорусі, проте їхня боєздатність залишається спірною.

25 березня з’явилося відеозвернення проросійського загону «Шторм» з 1-го армійського корпусу днр до володимира путіна — бійці поскаржилися на величезні втрати і той факт, що на позиціях утримують їх за допомогою погроз убивством. Підрозділ брав участь у штурмі села Водяне на південний захід від Авдіївки (цей пункт загін штурмує вже близько чотирьох місяців, з початку грудня, а в січні там була розгромлена російська танкова колона).

Люди кинуті в окопах як бомжі та завалені трупами", «Проти нас виставили загороджувальні загони і не випускали з позицій. Зараз не дають взагалі вийти нікуди, нас обіцяють знищити. Нам загрожує небезпека, — кажуть люди на відео.

Російське військове керівництво відреагувало: загін вивели в тил, після чого тих, хто записав звернення, взялася допитувати військова прокуратура — вже відомо, що двоє з підрозділу дезертували.

28 березня Інститут вивчення війни опублікував інформацію про те, що під Авдіївку перекинули найдосвідченіших найманців ПВК «Вагнера» (які раніше довго штурмували Бахмут). Командувач найманими частинами євген пригожин у відповідь заявив, що вагнерівців на авдіївському напрямку немає.

Однак до цих слів варто ставитися з обережністю: наприклад, 20 березня стало відомо, що саме під Авдіївкою загинув відомий найманець цієї ПВК Євген Мальготін, який воював разом з Ігорем Гіркіним ще у Боснійській війні у 1990-ті.

Однак і українській стороні важко — і не лише через інтенсивність штурмів. На відміну від атак на Бахмут та інших позиційних боїв російсько-української війни, Авдіївку регулярно бомбардує російська авіація. ВКС рф пішли американським шляхом — використовують для більш-менш точних ударів не дуже дорогі ракети, а керовані авіабомби з корекцією по супутниках, що переробляються зі звичайних (подібно до американських комплектів JDAM, що поставляються в Україну).

Перевага таких бомб у порівняльній простоті та дешевизні комплектів, що перетворюють звичайний боєприпас на керований.

Український військовий оглядач Костянтин Машовець зазначав, що активність використання авіабомб російською стороною, що коректуються, дійсно зросла, проте на баланс сил у боротьбі за стратегічну ініціативу це поки не впливає — не ті обсяги. При цьому він попередив, що, ймовірно, росіяни накопичують керовані боєприпаси для відображення можливого контрнаступу ЗСУ.

Що може бути далі?

Зважаючи на все, найближчими днями штурми продовжаться, однак чи призведуть вони до залишення Авдіївки ЗСУ, з упевненістю сказати не можна. Про Бахмут, наприклад, генсек НАТО Єнс Столтенберг ще 8 березня заявляв, що є ймовірність його здачі найближчими днями, — минуло три тижні, а гарнізон міста стояв і стоїть. З іншого боку, це, звичайно, не означає, що взяти Авдіївку неможливо: росіяни мають очевидне прагнення заволодіти містом, і ресурсів вони не шкодують.

Якщо українцям вдасться встояти та не здати Авдіївку, в руках ЗСУ залишиться важливий пункт, що панує над місцевістю і близько розташований до Донецька, а в тилу українських військ залишиться важливе Карлівське водосховище.

Воно забезпечує прісною водою прилеглі населені пункти та має важливе значення. «Медуза» пише, що Авдіївка, на відміну від Бахмута, є наріжним каменем всього українського фронту в центральному Донбасі, стратегічну важливість пункту відзначає і Російська служба Бі-бі-сі.

Водночас деякі проросійські канали вказують, що за Авдіївкою вже «нариті нові укріпрайони» і її взяття не призведе до серйозних змін.

Так чи інакше, українська армія не виявляє наміру здавати місто, бої за яке з перервами тривають уже дев’ять років. Чи зуміють росіяни взяти Авдіївку (як Соледар у січні), чи численні криваві штурми виявляться безрезультатними (як відбувається поки що в Бахмуті) передбачити зараз неможливо.