Новини
Ракурс

Тотальне звільнення суддів призведе до тяжких наслідків — член Венеційської комісії

9 лис 2015, 13:55

На запитання «Ракурсу» відповів представник України у Венеційській комісії, народний депутат VII скликання Володимир Пилипенко.

Loading...

— Володимире Пилиповичу, для початку повернімося до пленарного засідання у Венеції 23 жовтня та Висновку щодо запропонованих змін до Конституції України в частині правосуддя. Міністр юстиції Павло Петренко розповів, що «Венеційська комісія схвалила рекомендації щодо судової реформи і серед іншого дала можливість українській державі перезавантажити судову систему через формування нових судів і набір суддів». Ви спростували цю заяву. В чому причина такого різночитання?

— Немає жодних різночитань. Є офіційний Висновок Венеційської комісії, публічні заяви голови

комісії Джанні Букіккіо, секретаря Томаса Маркерта. Про новий набір суддів там не йдеться. Проблема не в перекладі, вона виникла тому, що хтось не вміє визнавати свою непрофесійність.

Так, є різні підходи до проведення судової реформи. Ідея звільнення всіх суддів сьогодні підтримується групою осіб, що називають себе активістами (хоча в чому саме полягає їхня активність і чому вони активісти, а інші ні, незрозуміло). Віднедавна цю позицію почали підтримувати і представники «Народного фронту». Втім, Венеційська комісія зробила більш ніж критичні зауваження щодо такого підходу. Комісія вважає (і досить обґрунтовано), що заміна всіх суддів (понад 8000) становить загрозу для здійснення правосуддя в державі. Крім цього, на думку ВК, звільнення з посади всіх суддів, окрім дуже виняткових ситуацій, таких, як конституційний дисконтинуїтет, не відповідає європейським стандартам і принципу верховенству права. Таку позицію, наскільки мені відомо, підтримують і в Адміністрації президента.

Конституційний дисконтинуїтет — це ситуація, коли в державі не діє Конституція або її взагалі немає. Що явно не співпадає із ситуацією в Україні.

Щодо переатестації, яка, до речі, вже сьогодні передбачена законом «Про забезпечення права на справедливий суд». Венеційська комісія радить розглядати переатестацію суддів як виняткову міру. А в разі проведення одночасного перепризначення суддів «першої п’ятирічки», зробити для них преференції, враховуючи досвід, отриманий ними під час перебування на випробувальному терміні. Наприклад, звільнити таких суддів від обов’язку проходити додатковий період навчання протягом наступних кількох років.

Заяви ж більшості членів «Народного фронту» щодо власної радикальної позиції можуть свідчити про те, що триває саботаж судової реформи. З одного боку, це тиск на суддів, який є неприпустимим у жодній цивілізованій країні. Погоджуючись із тим, що корупція в нашій державі є на досить високому рівні, експерти Ради Європи все-таки не радять тотально звільняти суддів. Необхідно міняти механізми призначення, а вже потім говорити про кадри. Можна набрати хоч 10 тисяч нових людей, зробити їх суддями, але від цього корупція в судах не зникне. Слід змінювати систему. Але частині політиків вигідно лишити все так, як є.

— Розповідають, нібито Шарль де Голль протягом однієї ночі звільнив усіх суддів Франції, призначивши замість них випускників юридичних факультетів. Якщо це європейська практика, то чому ВК не підтримала схожі революційні зміни, запропоновані експертами «Реанімаційного пакету реформ»? Президент Петро Порошенко також заявив, що підтримує більш радикальний варіант, оскільки він схожий із оновленням поліції і українцям сподобався…

— Як я вже звертав увагу, звільнення всіх суддів не є європейською практикою. Погодьтеся, у нас наразі далеко не та ситуація, як була у повоєнній Франції. До речі, в Європі є негативний досвід у частині звільнення всіх суддів. Маю на увазі Сербію, яка не послухала застережень тієї ж Венеційської комісії.

На початку 2000-го у Сербії, після розпаду Югославії, було невдало проведено люстрацію суддів: ухвалено рішення про повну заміну складу суддівського корпусу, всупереч рекомендаціям Ради Європи. А в 2010-му декілька звільнених суддів направили скарги до Конституційного суду Сербії, який своїми рішеннями визнав, що процес не відповідав загальноприйнятим нормам і порушував право на справедливий суд. Згодом Європейський суд з прав людини поновив усіх суддів на посадах. Наразі в Сербії є досить великі проблеми із правосуддям, оскільки штат судів переповнений удвічі! Переповнений саме через те, що процес люстрації судової системи не відповідав загальноприйнятим стандартам.

Знову ж таки, не можна порівнювати реформу поліції та реформу судоустрою, таке порівняння є неправильним. Як оновлювали поліцію? Спочатку проводили конкурс, поліцейських готували півроку, а потім почали замінювати в окремих містах України. Поліцейський виконав свою роботу, пішов додому, бо він працює позмінно. Суддя здійснює правосуддя не позмінно, а постійно! Іноді написання вироку може займати кілька тижнів. Ці професії порівнювати некоректно.

Суддів хочуть звільнити всіх одразу — а куди дінуться справи, які розглядає той чи інший суддя? Правосуддя в державі може бути просто зупинене. Від цього державі буде лише шкода, адже вона не зможе гарантувати елементарні права людини, необхідні під час здійснення цивільного чи кримінального судочинства. Про це, на жаль, ніхто не думає, бо не ставить себе на місце тих, кого звільняють.

Такі заяви робляться нашими високопосадовцями для політичного піару або ж від елементарного незнання «матчастини». До речі, окремим політикам цей популізм вже, як кажуть, аукнувся.

Зокрема, так сталося із головою Верховної Ради Володимиром Гройсманом, який нещодавно запропонував набрати 800 нових суддів «за відкритим конкурсом». На його заяву оперативно відреагували діючі судді, яким уже урвався терпець. Судді не тільки написали відкрите звернення голові парламенту та всім народним депутатам — членам Комітету з питань правової політики і правосуддя. Судді прямо звинуватили спікера Гройсмана в порушенні Конституції та політичному тиску, а також натякнули на можливість звернутися в ЄСПЛ для захисту своїх прав.

В листі висловили все, що вони думають про народних депутатів загалом. Ну і, звісно, із суддівською точністю пояснили голові Верховної Ради, скільки статей і яких міжнародних конвенцій він порушує, роблячи такі заяви. Нагадали голові парламенту й те, що вже понад рік Верховна Рада штучно не проводить призначення суддів. Ці постанови не вносяться на розгляд ВРУ. А у травні були внесені вибірково прізвища, при цьому, як зазначають судді, ініціював розгляд цього питання сам голова парламенту.

Під листом підписалися 45 українських суддів з усіх регіонів України та різних судових інстанцій — судді як загальних судів, так і господарських та адміністративних.

Це важливий сигнал. Вперше в історії України судді відкрито та публічно наважилися заявити про порушення своїх прав. Фактично попросили політиків не втручатися в роботу судової системи. Ця подія дуже важлива не тільки в контексті прийняття судової реформи, а й свідчить про те, що суддівська спільнота не терпітиме всіх «експериментів», які планують провести над нею народні депутати.

Тому що професіонали розуміють, що політичні заяви про «прозорий конкурс» або пропозиції «звільнити всіх» далекі від реалій життя. Прихильники ідеї звільнити всіх не говорять про те, що на практиці в Україні можуть виникнути складнощі із формуванням суддівського корпусу, навіть із кадровим резервом суддів, який є на сьогодні. Понад рік не працювала Вища рада юстиції, на додаток до цього ВРУ загальмувала процес призначення суддів на посаду безстроково. Низка призначень відбулись у травні, і згодом цей процес зупинився без жодних пояснень. Таких призначень сьогодні очікують понад 500 «молодих суддів». Якщо бути точнішим — 547 суддів, яким народні депутати заблокували можливість для подальшої роботи без жодних причин та пояснень, фактично порушуючи Конституцію.

Ось і отримали реакцію. Наскільки мені відомо, аналогічні звернення направлені і президентові України.

— Що саме не влаштувало експертів ВК у проекті судової реформи, презентованому урядом? Чи були спроби вплинути на рішення Комісії з боку вітчизняних владних представників, приміром, як це було із законом про люстрацію?

— Немає жодного проекту судової реформи, презентованого урядом. І ніякий проект судової реформи від Кабміну не розглядався Венеційською комісією. Є окремі політичні заяви окремих міністрів, які входять у дисонанс із позицією Конституційної комісії, а також із думкою експертів Венеційської комісії. Чому такі заяви робляться саме зараз — запитаймо в уряду.

Щодо впливу на прийняття рішень у ВК. Ніхто не може вплинути на експертів Венеційської комісії. Це не політичний орган, це юридичний форум, де працюють найкращі фахівці конституційного та міжнародного права. Членами Венеційської комісії є голови конституційних судів держав, що входять до складу Ради Європи, визнані експерти, фахівці. Вплинути на них неможливо.

У цьому контексті в наших громадян є помилкове бачення, нав’язане їм, до речі, абсолютно непрофесійними заявами окремих політиків. Вони вважають, що експерти Венеційської комісії від України обов’язково повинні лобіювати якісь ініціативи уряду чи парламенту. І якщо уряд або парламент змінюються — отже, повинні змінити й експертів. Зовсім ні. Венеційська комісія — аполітичний орган, статутна діяльність якого виключає упередженість у висновках.

Так, гостями на засіданні Венеційської комісії бувають і міністри, і народні депутати України, але їхня думка там не є вирішальною. Вони можуть тільки спостерігати, але жодним чином не можуть вплинути на рішення комісії.

Мені видаються дивними дії уряду, коли півроку працює експертна група Конституційної комісії, від Кабміну немає жодної пропозиції комплексного вирішення реформи, і в останній день перед засіданням ВК уряд виходить із такими радикальними заявами. Для того, щоб ми говорили про якусь альтернативну позицію уряду, вона має бути формалізована принаймні у законопроект про внесення змін до Конституції. В мене є дуже великі сумніви, що альтернативна пропозиція з’явиться зареєстрованою у Верховній Раді. У них просто не знайдеться відповідної кількості підписів народних депутатів.

По-друге, я вважаю, що альтернативний варіант реформи після завершення роботи Конституційної комісії і роботи експертів ВК не стимулює проведення самої реформи в Україні, а навпаки — гальмує.

Якщо судова реформа виступатиме предметом політичних торгів, гріш ціна тоді авторам та ідеологам цієї реформи. У цьому контексті згадуються слова Михайла Грушевського: «Біда України в тому, що нею керують люди, яким вона не потрібна».

— Венеційська комісія наполягає: «Після призначення будь-який зв’язок судді і політичного органу має бути розірвано; не повинно бути простору для втручання ані законодавчої, ані виконавчої влади, навіть якщо воно є суто символічним». Комісія прямо наголошує: «Повинно бути зрозумілим, що подання, ухвалене Вищою радою правосуддя (ВРП) про призначення судді, президент зобов’язаний затвердити». Чи дослухаються до таких рекомендацій?

— Частина проблем, порушених у вашому питанні, є і серед зауважень Венеційської комісії. Наприклад, стосовно повноважень президента. Незрозуміло, чи буде призначення суддів президентом за поданням Вищої ради правосуддя суто формальною процедурою. У своїх попередніх висновках Венеційська комісія зазначала, що «не заперечує проти призначення суддів главою держави, якщо останній зобов’язаний до цього пропозицією Ради суддів та діє «церемоніально», лише оформлюючи рішення, ухвалене, по суті, Радою суддів». Комісія також наголошує, що «має бути зрозуміло, що подання, ухвалене ВРП про призначення судді, є обов’язковим для президента». Втім, поки що в тексті проекту Конституційної комісії для глави держави залишається значний простір для маневру. Президент зберігає реальну можливість нарівні із Вищою радою правосуддя впливати на долю судді через непідписання указу про призначення чи зволікання із таким.

Зауваження ВК також стосуються підстав для звільнення суддів. Так, у проекті Конституційної комісії була передбачена така підстава для звільнення суддів, як «явна невідповідність займаній посаді». Ця підстава є суто оціночною і мало чим відрізняється від чинної підстави «порушення присяги». Критерії звільнення, які не мають чіткості, будуть застосовуватися до різних суддів по-різному.

Подивимось, чи будуть вони враховані в кінцевому тексті проекту змін до Конституції. Президент Петро Порошенко пообіцяв внести такий проект вже цього тижня.

Перш за все слід прояснити, що ми хочемо отримати в результаті реформи: незалежне судочинство, ефективне забезпечення захисту порушених прав громадянина, відновлення поваги та довіри до судів, чи вчергове перерозподілити важелі впливу на суди з боку президента, виконавчої та законодавчої гілки влади?

Незалежність судової системи ми отримаємо тільки тоді, коли політики втратять можливість впливу на діяльність судів, в тому числі на процес призначення суддів. Це позиція Венеційської комісії, відповідну рекомендацію містить і рішення Європейського суду з прав людини «Волков проти України».

Щодо участі політиків у долі судді. Сьогодні це народні депутати, без голосування яких суддя не може бути призначений на посаду безстроково. Вчергове хочу наголосити, що одним із джерел корупції в судовій системі є саме народні депутати. Коли ми говоримо про політичний вплив на суддів, те ж саме різночитання рекомендацій ВК також є видом політичного впливу. Хто користується «телефонним правом»? Хто вимагає ухвалення потрібних для себе рішень? Чий голос врешті-решт є вирішальним у питанні призначення на посади суддів? Народних депутатів — і саме від них ми чуємо про корупцію в судах.

Проектом змін від Конституційної комісії народних депутатів пропонують виключити з цього процесу, і це є не тільки одним із головних елементів судової реформи, а й головним предметом дискусії в стінах парламенту.

— Європейські експерти наголосили, що мають бути продумані механізми на той випадок, якщо президент знехтує своєю «церемоніальною» функцією. Що могло би стати таким запобіжником?

— А от щодо церемоніальної функції, я переконаний, що цю прогалину буде ліквідовано. Це вже питання честі для авторів судової реформи. Поки що у президента, справді, залишається поле для маневру — підписати чи не підписати таке подання про призначення. Але до честі глави держави буде те, якщо він цього права позбудеться, коли внесе проект змін до Конституції в парламент. Це буде сигналом, що влада хоче провести справжню реформу, а не її імітацію, та позбавити політиків впливу на суд, тим більше в такій ніші, як призначення судді.

У проекті судової реформи від Конституційної комісії є ще один важливий крок для посилення незалежності суддів — пропонується ліквідувати п’ятирічний випробувальний термін для молодих суддів та одразу призначати на посаду судді безстроково. Це є однією із важливих рекомендацій Венеційської комісії, і така норма заслуговує на однозначну підтримку, оскільки вона справді дасть змогу зробити суддю незалежним, адже він не буде думати про те, як перепризначатися.

— Судді більше не обиратимуться Верховною Радою, їх призначатиме президент за поданням Вищої ради правосуддя, на конкурсних засадах. Водночас, за Перехідними положеннями, до 1 січня 2017 року за президентом залишено право на утворення, реорганізацію та ліквідацію судів…

— Щодо функції президента утворювати суди, то це повноваження міститься в Перехідних положеннях, його пропонується надати тимчасово — до 2017 року. Ця норма викликана й об’єктивною реальністю — маю на увазі агресію Росії. В майбутньому, згідно з проектом судової реформи, це право має відійти до Вищої ради правосуддя. Однак президент більш оперативно може ухвалювати рішення, ніж ВРП, колегіальний орган. І це право залишено тимчасово через те, що у нас на Сході, на жаль, діє хитке перемир’я, але не можна виключати продовження бойових дій, наприклад, у сусідніх районах із лінією фронту. І в разі, якщо у зв’язку з цим потрібно буде терміново реорганізувати суди, щоб здійснювалось правосуддя, рішення президента буде більш оперативним, ніж рішення Вищої ради правосуддя, в якій відповідна процедура виписана окремим законом про регламент. Саме тому може з’явитися це перехідне положення.

— За що і як саме повинен нести відповідальність суддя?

— Якщо суддя вчиняє злочин, безпосередньо пов’язаний зі здійсненням правосуддя, він повинен нести відповідальність, і вона має бути підвищеною. Це однозначно. Разом із цим суддя повинен мати функціональний імунітет, як у будь-якій європейській державі. Імунітет, який його захищає, оскільки він здійснює правосуддя. Захищає і охороняє саме від стороннього впливу.

— Що сама суддівська спільнота мала би зробити для зародження довіри до суддів?

— Перш за все, я вважаю, що відроджувати довіру до суддів має не тільки суддівська спільнота. Ми забуваємо про законодавчу гілку влади, яка дозволяє собі відвертий і неприхований тиск на суд, неповагу до суду, більше того — створення в суспільстві ненависті до судів, використовуючи колективний принцип вини. Так само поводяться, на превеликий жаль, і представники виконавчої влади — міністри, навіть глава уряду. Цьому теж потрібно дати оцінку, як моральну, так і правову. Я не захищаю суддів, але в цю гру — у відновлення довіри — повинні грати всі, на рівних умовах. Так само, як і суспільство, до речі. Лише тоді буде результат.

— В Україні де-юре створено умови «для реалізації засад незалежності суддів і судових органів». Де-факто ж стало вже звичним приниження суддів політиками та урядовцями різного рівня. Якими є, на вашу думку, основні шляхи убезпечення судової системи від зовнішніх тисків, гарантії її незалежності?

— Позбавлення політиків впливу на суд. Готовність політиків грати за правилами цивілізованого громадянського суспільства, де панує верховенство права, повага до прав людини і презумпція невинуватості. Готовність суспільства так само поважати судове рішення. А також таке необхідне покращення матеріального забезпечення як суддів, так і судів. У нас тут в Києві красиві суди, а ви поїдьте у Васильків, де, вибачте, туалет розташований просто в залі судових засідань. Або в районні суди — десь у Полтавську чи Чернігівську область. Там ситуація ще гірша.

Так, судді повинні нести підвищену відповідальність. Але й держава має надавати їм підвищені гарантії для роботи.

Реформа буде тоді, коли всі її учасники (судді, політики і власне громадяни) зрозуміють, що без незалежного суду нам не стати повноправним членом Європейського співтовариства.

Підготувала Олена ЛУЦЕНКО


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter